Літургією крок за кроком. ч.15

0 753

о. Андрей ПАВЛИШИН, ЧСВВ
(продовження)


Коли люди на слова священика відповіли «Єдин свят, єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь», то далі продовжують співати причасний, – вони є дня тижня чи святого. Причасний – це піснеспів в одну стрічку, співається під час причастя священнослужителів. Коли починають співати причасний, то диякон входить у святилище і стає праворуч священика або єпископа і мовить: «Роздроби, Владико, Святий Хліб».

Священик, або сам Архиєрей, якщо присутній, роздробляє Агнець на чотири частини з увагою й благоговінням і мовить: «Роздроблюється і розділюється Агнець Божий, роздроблюваний і нероздільний, що його завжди їдять і ніколи не з’їдають, але причасників він освячує».

Розділення Агнця на частини – це передання, яке достеменно ми прийняли від самого Господа в час святої вечері, коли було встановлено Тайну Євхаристії. Святий Агнець розділяється на чотири частини, як стверджує св. Симеон, щоб зробити Ним знак хреста на дискосі – це уособлення страждань і смерті Ісуса Христа.

Святі отці застерігають і повчають: Коли розділюється святий Агнець – це не означає, що розділилося, або розділяється Тіло Христа – ні! Ділиться тільки види, тобто хліб, що є Тілом Христовим. У кожній частиці, як і в кришці, є всеціло Христос з усім своїм Божеством і людськістю. Потвердження цього всього є молитва в час роздроблення:

«Роздроблюється (тобто розділюється на частиці) і розділюється (для тих вірних, що ідуть до причастя) Агнець Божий, роздроблюваний і нероздільний (що розділяється лише в хлібі, але нероздільний як Бог), що його завжди їдять і ніколи не з’їдають (що з’їдається в Євхаристії, але залишається непорушний як Бог, що знову сходить на престіл в часі нового освячення), але причасників він освячує (через прийняття святих Тайн – Тіла і Крові Христової ми справді освячуємось)».

На Агнці зображені літери «ІС, ХС, НІ, КА», що достеменно значить «Ісус Христос – Перемога».Він розділяється так, що ІС ставиться на верху дискоса, що є від кивоту, тобто на схід; ХС – ставиться внизу, на захід, коло священика; НІ – на північ, а КА – на південь (див малюнок).

Тоді диякон, показуючи орарем на святу чашу, мовить: «Сповни, Владико, святу чашу». Як лише диякон мовив, священик бере частицю, яка лежить вгорі, ІС, творить нею хрест поверх святої чаші, мовлячи: «Повнота Святого Духа», опускаючи її в Кров Христову.

Цим єпископ чи священик показує, що хоч ми і бачимо хліб і вино, але воно вже стало Тілом і Кров’ю Христовою, де є правдивий Богочоловік Ісус Христос. На це диякон відповідає ствердно: «Амінь».

У Східних народів також є вірування, що коли проливається кров з тіла, то це – неминуча смерть і душа відділяється від тіла. Опускання в чашу з святою Кров’ю частиці святого Тіла Христового символізує воскресіння Господнє. Слова священика «Повнота Святого Духа» вказують на те, що вся дія відбувається під покровом і участю Святого Духа, як таїнство зачаття, родження і воскресіння, так і це таїнство Євхаристії не обходиться без дії Святого Духа.

Далі диякон, взявши теплоту, мовить до ієрея: «Благослови, Владико, теплоту». Теплота – це трохи теплої води, яку з невеликого кухлика вливають перед причастям до чаші.

Теплота має досить практичне застосування, коли раніше храми не обігрівались і в середині приміщень було досить холодно, а нерідко і мінусова температура, коли приходив час святого Причастя, то чаша-потир була досить холодна, так що могли примерзнути уста священика до чаші, тому почали використовувати теплу воду, яка підігрівала чашу і робила теплою Кров Христову.

Святі отці Сходу – це також пояснювали як зшестя Святого Духа на Церкву Христову, що є містичним Тілом Христа, як і це таїнство. Ця традиція у греків вже була в IV столітті. Це встановлено згідно свідчень св. Германа, св. Єфрема Сиріна та інших.

Після слів диякона «Благослови, Владико, теплоту» священик благословляє і мовить:«Благословенна теплота святих твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь». І Диякон хрестовидно вливає до святої чаші теплої води, мовлячи: «Теплота віри, повна Духа Святого. Амінь». І відставивши теплоту, стоїть дещо оподалік.

Проте, на Замойському синоді в 1720 р., де були певні реформи й постанови, було прийнято рішення: 1) заборонити уживати губки на Службі Божій; 2) було скасовано вживання теплоти, себто доливання теплої води до чаші перед святим Причастям; 3) прийнято поминання Римського Папи, 4) до символу віри додано «і Сина».

Крім того, були прийняті рішення, що стосуються способу життя та вигляду греко-католицького духовенста: священики почали стригти волосся, голити бороди, носити дещо реформований одяг. На цей час в багатьох церквах УГКЦ після заклику повертатися до першоджерел відновилось вживання теплоти й губки.

Далі священик звертається до диякона: «Дияконе, приступи», і диякон з північної сторони приступає до ієрея мовлячи: «Подай мені, Владико, чесне і святе тіло Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа». Священик бере з дискоса частицю і подає в руки дияконові, мовлячи:«Священнодияконові (ім’я) подається чесне і святе і пречисте тіло Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів його і на життя вічне».

Прийнявши від ієрея тіло Христове, диякон, накривши праву руку лівою, відходить (або, за звичаєм, ліву руку правою), обійшовши престіл і ставши позаду нього з трепетом і любов’ю, чекає на спільну молитву разом з пресвітером.

Священик, взявши здолу одну частицю Святого Хліба з літерами ХС, мовить: «Чесне і пресвяте тіло Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, (ім’я), єреєві, на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь».

Приклонивши голову, всі разом моляться: «Вірую, Господи, й ісповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший я. Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасником прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, сповідаюся Тобі: Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм.

Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Пом’яни мене, Святий, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.

Боже, милостивий, будь мені грішному. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені».

Ця молитва має досить глибоке й змістовне значення, вона вказує на ісповідування віри й свідомість своєї недосконалості «Вірую, Господи, й ісповідую, що Ти єси воістину Христос, Син Бога живого, що прийшов у світ грішників спасти, з яких перший я».

Далі слова цієї молитви провадять нас до свідомості того, що ми є учасниками спасительної жертви, що була встановлена Христом на Тайній Вечері і триває тепер: «Вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий, мене причасником прийми, бо ворогам Твоїм тайни не повім і поцілунку не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник сповідаюся Тобі».

Також ми запевняємо Христа у своєму щирому розкаянні (як розбійник, що перший увійшов до Небесного Царства через щире покаяння: «Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!” А другий, озвавшися, скартав його й мовив: Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару? Бо ж ми приймаємо кару, гідну наших учинків; цей же не зробив нічого злого. І додав: Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.

Сказав Ісус до нього: Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї» (Лк. 23, 39-43)), і перепрошуємо за всі свої гріхи словами молитви розбійника: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Пом’яни мене, Владико, коли прийдеш, у царстві Твоїм. Пом’яни мене, Святий, коли прийдеш, у царстві Твоїм». Далі слідують слова молитви, яку уклала рання Церква –«Нехай не на суд і не на осудження буде мені причастя святих Твоїх Тайн, Господи, а на зцілення душі й тіла» згідно зі словами Святого Писання: «Бо кожного разу, як їсте Хліб цей і п’єте цю Чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він не прийде.

Тому хто буде їсти Хліб або пити Чашу Господню недостойно, буде винний за Тіло і Кров ГосподнюХай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей Хліб і п’є цю Чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього Тіла, суд собі їсть і п’є. Ось чому у вас багато недужих та хворих, а чимало й умирають» (1 Кор. 11, 26-30).

Завершальні слова молитви «Боже, милостивий, будь мені грішному. Боже, очисти мої гріхи і помилуй мене. Без числа нагрішив я, Господи, прости мені» – це перефразовані слова розкаяного митаря, що був оправданий словами Христа: «А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся наді мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому…» (Лк. 18, 13-14)

(далі буде)

ч.1ч.2ч.3ч.4ч.5ч.6ч.7ч.8ч.9ч.10ч.11ч.12ч.13ч.14

Джерело: misionar.info

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Leave a Reply

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: