КИЇВ — Синод єпископів УГКЦ на своєму засіданні, яке відбувалося 29 листопада -6 грудня, ухвалив “Послання з нагоди 20-ліття легалізації УГКЦ, 65-ліття з дня смерті Митрополита Андрея (Шептицького) та 25-ліття з дня смерті Патріарха Йосифа (Сліпого)”. Єрархи УГКЦ подають у посланні відповідь на питання: «Що робити сьогодні нам, нащадкам цих великих провідників Церкви?». Питання Патріархату, єдності Київської Церкви, погляду на розвиток Церкви за кордоном — стержневі теми документу.
Останнє двадцятиліття, як йдеться у посланні, засвідчило, що домогтися визнання патріархатів, проголошених нащадками Київської Церкви, не легко. «Що в цій ситуації робити спадкоємцям Святоволодимирового Хрещення в Україні», — питають єрархи УГКЦ. Їх відповідь, як інформує прес-служба УГКЦ, ґрунтується на двох положеннях:
– «ми, греко-католики, мусимо зрозуміти тих, для кого проголошений нашою Церквою патріархат видається порушенням освячених часом еклезіальних традицій, і невтомно переконувати їх, що це – воля її Божого народу упродовж уже чотирьох століть»;
– «але при цьому й наполегливо переконувати світову християнську спільноту, що Києво-Галицький патріархат міг би стати «серцем» для західної та східної «легень» одного Тіла Церкви Христової»;
Поряд з цим, глибше пояснюючи свой погляд на Патріархат, єпископи УГКЦ наголосили, що «великих наших цілей, зокрема патріархату, ми осягнемо не інакше, як працею над нашим духом, який повинен бути гідним цих великих завдань». Від імені Синоду єпископів Предстоятель УГКЦ Патріарх Любомир ще раз наголосив, що «Патріархат є для нашого Божого народу не самоціллю і не політично умотивованою метою».
«У ньому зосереджені питання не лише устрою Церкви, а й єдності її Божого народу та його святості… нашим завданням є не лише вимурувати «стіни» патріархату, а й наповнити їх живим вогнем нашої віри – і тоді наша патріарша «оселя» буде визнана у світі як благословенна Богом», — йдеться у посланні.
Така позиція, як відзначається у документі, не є новою для єрархів УГКЦ. Вона співзвучна з позицією, яку ще 2004 року висловили єрархи цієї Церкви у Пастирському посланні «Про утвердження патріаршого устрою Української Греко-Католицької Церкви» (2004).
Говорячи про тему Патріархату, єпископи УГКЦ наголошують, що «ідея патріархату Київської Церкви зродилася на початку XVII століття у дещо інших обставинах та мала свою унікальну специфіку, оскільки визрівала не з політичних мотивацій, а з насущних потреб церковного життя. В її основі, як йдеться у посланні, лежала не тільки ідея поєднання «Русі із Руссю», а й сприяння відновленню єдності між християнським Сходом і Заходом, підтримуючи сопричастя з Першим і Другим Римами та допомагаючи їм подолати гіркі наслідки церковного розколу.
Розглядаючи ідею Патріархату в різних українських Церквах, єпископи УГКЦ наголосили, що «між православними Церквами немає одностайності щодо способу досягнення патріаршого статусу: одні вибрали шлях самопроголошення його (як-от УАПЦ у 1991 році), інші віддають перевагу шляху через «дарування автокефалії».
Проте є спільний фундамент, від якого слід відштовхуватися, — усі спадкоємці історичної Київської Церкви в Україні визнають, що вона дозріла для досягнення патріаршого статусу.
«Практичне втілення патріархальної ідеї в обох – греко-католицькій і православній – гілках Київської Церкви виразно свідчить також про те, що ця ідея насправді має понадконфесійну природу. У цьому випадку навіть найменший успіх однієї з гілок водночас стає успіхом усіх, оскільки крок за кроком прокладає шлях до кінцевої мети – патріархату єдиного, сопричасного», — читаємо у Посланні.
Світлини — з сайту Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ.
Джерело: www.risu.org.ua
Залишити відповідь