Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.
А. де Сент – Екзюпері

Людина. Вінець Божого творіння. Творець людської історії. Чи часто вона згадує про це? Чи часто вона замислюється над тим, що вона — Людина, що все в її житті залежить від неї, що світ буде таким, яким робить його вона, що майбутнє — це результат її життя, наслідок кожного прожитого дня? Мабуть, у вирі  щоденних проблем не  замислюється над цим. І тільки іноді, коли у Людини відповідний настрій, навіяний чимось вічним, вона  може осмислити своє життя, а потім, колись, можливо, пожаліти, що таких хвилин було замало.

Є люди з надзвичайними душами та чуйним серцем. Тільки  щире та добре серце надають їм сил, щоб допомагати, навчати  підтримати тих, хто найбільше цього потребує.

Саме з такими людьми зустрілись учні Золочівського професійного ліцею, які здобувають професію «соціальний робітник», та волонтери церкви М. Чарнецького: Паламар Ангеліна, Вавринкевич Ірина, Лесьна Марія, Менчук Христина, Рудницька Мар’яна, Муха Марія, Несміян Юлія, Підгірний Василь, Пуцан Анна, Савчук Єсенія, Прухніцька Мар’яна завдяки  благодійній організації «Львівська освітня фундація», яка  запросила  відвідати навчально-практичну програму «Особистість в професії або ким я можу бути?». Зустріч проходила 3-4 квітня у місті Львові. Поїздка відбулась за сприяння  о.Михайла Сукмановського та директора Золочівського професійного ліцею – Смолина Ігоря Зіновійовича.

Що ж це таке “Особистість в професії”? В цьому спробували розібратись учні та волонтери за допомогою тренінгових занять, які проводила соціальний педагог БО «Львівської  освітньої  фундації» Маріанна Каспришин. Відомо, що людина може максимально реалізувати  себе в будь-якому виді діяльності, якщо вона працює без примусу, добровільно. Адже соціальний робітник  покликаний допомагати іншим, бути милосердним і чуйним, знаходити   спосіб мислити глибше, побачити себе з іншої сторони,  турбуватись про вразливі верстви населення. Через тренінгові інтерактивні заняття учні презентували свої соціальні проекти «майбутнього» для роботи з літніми людьми, людьми з особливими потребами.

Маріанна Каспришин  всім учасникам семінару провела  екскурсію у Винники, де ми познайомились з діяльністю соціальної організації «Оселя», яка є членом руху «Емаус», що  опікується бездомними людьми.

Часто ми проходимо повз жебраків, відводимо від них очі, не помічаємо біля смітників? Чому так стається? Мабуть тому, що нам соромно. Скільки б ми не клали грошей у простягнуті долоні, менше цих людей не стає. Вважаю, що ми не маємо права, посилаючись на нашу загальнодержавну  бідність, замикати у своїх душах чисті поривання до благодійності, бо цим самим ми дуже обділимо, перш за все, самих себе. Тоді ж де вихід із цього замкнутого кола? Вихід є, –  його знайшла спільнота «Оселя». Члени спільноти заробляють собі на життя самостійно. Тут працює  «Майстерня добрих справ», де переробляються речі, які комусь вже послужили, а потім продають їх в крамничці «Емаус». Праця для безпритульних є дуже важлива. Вона повертає людині втрачене почуття власної гідності, дає можливість повірити в себе та інших, реалізувати свій творчий потенціал, почати жити мріями та втілювати їх. Олеся Саноцька  – засновник спільноти, людина з великим серцем, розповіла про умови побуту та проживання безпритульних, їх працю та дозвілля.

Дуже тепла атмосфера панує у спільноті «Лярш- Ковчег», членами якої є люди з фізичними та психічними вадами. Ми відчули, що потрапили в інший світ. Світ доброти, милосердя, розуміння, світ відкритий для потреб інших, світ, який лікує від егоїзму. Тут охоплює відчуття присутності Господа. Важливим є те, що тут неповносправні люди розкривають свої таланти, даровані Богом, розвивають свою творчість, оригінальність, знаходять сенс життя. Наше знайомство розпочалось з спільної молитви. Молились за кожного з нас, за рідних, друзів, за Україну. Спочатку нам було трошки моторошно, ми не знали як себе поводити, але під час спільної молитви, вони радо розповіли про себе, про свої захоплення, уподобання. Вихованці спільноти виготовляють свічки, мило, вироби з бісеру, образки, листівки. Учні мали змогу придбати вироби вихованців спільноти і тим самим збагатити скарбничку закладу. Ми дізнались про діяльність організації, а наші учні долучились до спільної праці з членами спільноти. Ми зі сльозами покидали цей заклад, адже тут змінюються життєві цінності, саме тут знаходяться ліки від черствості, самозакоханості, егоїзму.

А ще побували  на кафедрі соціальної педагогіки Українського католицького університету. Нас зустріла Світлана Когут  – заступник завідувача кафедри соціальної педагогіки. Пізніше до нас долучились студенти, які розповіли про специфіку своєї професії, навчання та дозвілля, волонтерську діяльність. Сюди запрошували на навчання і наших учнів. Адже основне кредо для соціальних робітників та педагогів – шанувати людей і допомагати тим, хто потребує.

Ми отримали море вражень, багато позитивних емоцій, зрозуміли те, що глобальні зміни в нашому житті можуть початись з малого  – з допомоги  ближньому. І коли назустріч радісно усміхнуться його очі, а це значить, що на землі стане трішки тепліше. Людина, що прийшла на допомогу  іншим – це духовно багата людина, добра, правдива, совісна. Тільки такі люди можуть займатися волонтерством, благодійністю, працювати соціальними робітниками. І нехай в наш нелегкий час буде більше таких людей: добрих і чуйних, не байдужих до чужої біди, непримиренних до зла, людей з добрим серцем та чистою душею.

Мацега Наталія Богданівна, соціальний педагог