Далеко від рідного дому навіть невеличка капличка виглядає як собор! Такою і є капличка у “Брезі”, так називають місцевість у Косово на Балканах, де несе свою варту Українсько-Польський миротворчий батальон КФОР (KFOR – Kosovo Force – Сили Косова. прим.ред.) під командуванням підполковника Загороднього О.М. Не дивлячись на різну конфесійну приналежність, усі там, як одна велика українська сім’я. Про це засвідчили спільні Богослуження у Вербну Неділю та у Воскресіння Христове.

Українські традиції консолідували не тільки військовослужбовців КФОР, але й спеціальний підрозділ поліції при ООН S.P.UN, який сумлінно виконує тут свій професійний обов’язок.

Наші українські військові і поліцейські підрозділи користуються повагою у місцевого населення як зі сторони сербів, так і зі сторони албанців.

Кожен старається бути дипломатом і миротворцем. Бо слушні слова з цього приводу: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться”.

  При дорозі часто можна побачити, як діти махають руками зустрічним машинам КФОР і часто отримують подарунки від військових, на яких вдома чекають такіж діти.

Зрозуміло, що молитва і праця з військовими, незалежно від їх рангу, формує у них почуття милосердя і доброзичливості як до себе, так і один до одного.

Зрозуміло, що один у полі не воїн, і, завдячуючи генералав та адміралам, у співпраці з Церквою, формується нова сутність Української Армії, де духовність займає невід’ємну частину воїна-захисника.

Люблю повторяти, що молитва і милосердя — сильніші за будь-яку зброю.

о. Михайло Сукмановський