Минулий рік був особливим для Української Греко-Католицької Церкви, адже проголошено три нові митрополії: Львівську, Івано-Франківську і Тернопільсько-Зборівську. Владика Ігор (Возьняк) став Львівським митрополитом. На чому тепер буде зосереджена його діяльність, що зміниться в Церкві у зв’язку з проголошенням нових митрополій, яким буде для УГКЦ 2012 рік? Про це та інше – у розмові з митрополитом Львівським преосвященним Ігорем (Возьняком).

– Чому лише тепер УГКЦ проголосила нові митрополії?

– Це питання – не одного дня. Про нові митрополії нашої Церкви говорилося на синодах ще за блаженнішого Любомира, готувалися відповідні документи. Їх поправляли, доводили до вимог канонічного права. Вважаю, що справу довершено до кінця досить швидко. Пройшло лише двадцять років відтоді, як наша Церква встановилася. Вона продовжує себе укріплювати, розростається. Уже вийшла з-за меж Галичини і успішно розвивається на Волині, у центральній та східній частині України, на півдні.

Святіший престол нам не диктував своїх умов, але дещо дораджував. І настав час проголосити нові митрополії УГКЦ. Ми могли це зробити і після Нового року, але усе вже було погоджено з Римом, тому вирішили не тягнути з цим питанням. Щороку в Римі видається річний збірник про зміни в Церкві, про її структуру. Назви наших нових митрополій увійдуть у цей збірник, про нас дізнається світ.

– Які зміни відбудуться в Церкві у зв’язку з проголошенням нових митрополій?

– Змін буде багато. По-перше, це пришвидшить вирішення різних питань у єпархіях. Наприклад, є питання, які стосуються священиків, мирян – з чимось вони можуть не погоджуватися. Раніше, щоб їх вирішити, потрібно було звертатися до Блаженнішого. Тепер для цього буде митрополит, хоча прямих вказівок щодо діяльності єпархії він давати не може, але, якщо були б якісь надужиття, справу буде розглядати Синод. Наприклад, Стрийській, Дрогобицько-Самбірській, Сокальсько-Жовківській єпархіям уже не потрібно буде звертатися до Патріаршого суду, щоб вирішити якість спірні питання, для цього буде суд Львівської архиєпархії. Справи вирішуватимуться швидше і ефективніше.

Коли відбувається загальноукраїнський Синод під проводом Блаженнішого, обговорюються проблеми і Волині, і Донецька, і Криму, й інших регіонів. Коли ж відбуватиметься Синод на чолі з митрополитом, вирішуватимуться місцеві питання. Так буде зручніше, бо зблизька краще видно, що діється в Церкві.

– Яким буде наступний крок структурних змін у Церкві?

– Думаємо над тим, щоб великі екзархати, як-от Донецький, Одесько-Кримський, розділити на менші території і піднести їх до рівня єпархій. Великою є і Київська митрополія. Це – першочергове завдання. Дальше, як казав покійний Папа Іван Павло ІІ і повторює Папа Бенедикт XVI, ми є на добрій дорозі проголошення Патріархату. Будемо простувати цією дорогою, і рано чи пізно ця подія відбудеться.

– Чи Церква має достатньо кадрів для забезпечення діяльності нових митрополій? Коли слід чекати висвячення нових єпископів?

– Ми завжди думаємо на Синодах про нових єпископів, пропонуємо відповідних кандидатів. Єпископи Церкві потрібні. Тепер придивляюся до кандидатури на посаду єпископа-помічника у Львівській єпархії, раджуся з цього приводу з достойними людьми. Придивляється до священиків і владика Венедикт. Про те, що нам потрібен помічник, відомо і митрополиту Володимиру (Війтишину), і митрополиту Василеві (Семенюку). Думаю, найближчим часом таку особу висвятять.

Коли будемо ділити екзархати на Сході і Центральній Україні, також будуть потрібні нові єпископи, причому багато. Скоро їхня кількість збільшиться.

– Чи будуть єпископи зосереджувати більше уваги на парохіяльному життю, цікавитися освітнім рівнем священиків, їхніми проповідями, відвідувати парохії частіше, а не лише на великі свята?

– Для підвищення освітнього рівня священиків у нашій єпархії уже третій рік діє Інститут, який займається відповідними курсами, і вони їх відвідують. Особливо ті священнослужителі, які навчалися в семінарії у часи підпілля, які не мали повних курсів християнського виховання.

Щодо проповідування слова Божого, то багато чого залежить від самого священика. До проповідей потрібно готуватися – читати додаткову літературу, молитися, щоб відбувся контакт з людьми. Знаходяться священики, які не хочуть цього робити, які вважають, що достатньо переказати прочитане. І ми маємо такі сигнали від людей, на що активно реагуємо. Але є й священики, з яких іншим потрібно брати приклад. Якось без попередження у Страсну П’ятницю заїхав у церкву села Вільшаниця на Золочівщині і став між людьми. Мені було приємно слухати священика – він був прекрасно підготований.

Священики мають бути готові до того, що єпископ може відвідати їхню церкву без попередження. Коли їду з єпископом на якусь парохію, як правило, ми самі там проповідуємо. Священик не готує проповіді, а думає над тим, як нас добре прийняти, готує людей, але ця зовнішність не так важлива. Я б волів, щоб усе було скромно. Достатньо разом помолитися і попросити благословення.

Щодо буднів, будемо ще радитися з єпископами. Я б хотів, щоб кожного дня, коли в церкві відправляється Служба Божа, було хоча б коротеньке звернення священика до вірних (до трьох хвилин). І цього було б достатньо. Недільна проповідь має тривати дванадцять-п’ятнадцять хвилин. Людей не потрібно мучити, а мати добре підготоване слово, яке б їх і освячувало, і просвічувало. Над цим ще потрібно працювати.

– Що, на Вашу думку, найбільше гальмує проголошення Патріархату УГКЦ?

– Є ще багато питань, які потрібно вирішити, в тому числі і структурні – піднесення нових екзархатів до рівня єпархій, висвячення нових єпископів, щоб наша Церква почувалася сильнішою. Я бачу тенденцію до збільшення кількості вірних. Нещодавно на Збоїщах брати-редемптористи відкрили нову церкву. Почали з двох Служб Божих у неділі та в свята, і уже стоїть питання про їхнє збільшення, бо церкву відвідує багато людей. Такі новини тішать.

Ми почули, що після проголошення нових митрополій УГКЦ дуже затривожилася Православна Церква Московського Патріархату. Представники цієї Церкви «роздають» свої голоси у світі, і вони доходять до католицького світу, який збирається на екуменічні зустрічі. Гадаю, це також має свій відбиток. Підготовка до проголошення Патріархату УГКЦ в Україні триває. Маємо вирішити ще багато справ, і вони дійдуть до логічного кінця.

– Чи можна буде після проголошення Патріархату УГКЦ говорити про єдину Українську Помісну Церкву Київської традиції – об’єднання усіх Православних і Греко-Католицької Церкви?

– Це питання ще піднімав митрополит Андрей Шептицький. Він казав: «Давайте збиремося – кого виберемо, той і буде провідником нашої Церкви». Очевидно, таке об’єднання буде у єдності зі Святішим престолом – з Римом.

Було б добре, якби спочатку порозумілися православні – Київського Патріархату, Автокефальної Церкви та Московського Патріархату. Тоді – один на один – буде легше говорити. Щодо Московського Патріархату, то з представниками цієї Церкви буде найважче, адже вони навіть не хочуть з нами молитися, висувають безпідставні версії. Ще потрібен час дозрівання – виховання вірних і священства.

– Чим буде особливий цей рік для Церкви?

– Готуємось всією Церквою до «Євро 2012» –разом із цивільною владою думаємо над тим, як будемо зустрічати гостей з-за кордону. На час чемпіонату Європи з футболу усі храми мають бути відчиненими, священики мають бути готовими до запитань туристів. Чимало студентів духовних закладів, які знають іноземні мови, а також миряни та священики працюватимуть волонтерами. Підготовкою таких людей займається владика Венедикт. Думаємо і про відповідну церковну атрибутику – з емблемами міста, логотипом «Євро». Ще не знаємо, що це буде. Можливо, шарфи або бандани. Масштабних богослужінь, присвячених чемпіонату з футболу, у місті не планується.

Цей рік буде підготовчим до масштабних подій у наступному році – освячення Патріаршого собору у Києві, святкування 1025-річчя хрещення України-Русі. Крім того, як і в попередні роки, у Церкві буде відбуватися багато семінарів, наукових конференцій та зустрічей на різну тематику.

– На чому буде акцентована Ваша діяльність як митрополита Львівського у 2012 році?

– Насамперед планую зібрати єпископів нашої митрополії і обговорити статут, щоб видавати документи. Крім того, будемо говорити про літургійне життя на парохіях – щоб єпископи трималися однієї форми служіння. Звернемо увагу і на те, скільки служб у неділю та свята відправляють священики. Якщо більше двох, то на це уже буде потрібен дозвіл місцевого єрарха. Можливо, видамо щодо цього відповідний документ. Так є у нашій архиєпархії і, сподіваємося, так буде і в інших. Зробимо цю справу – зробимо багато.

– Що б Ви побажали українцям у новому році?

– Людям, які зневірилися, насамперед побажав би мудрості – добре думати, перш ніж обирати нову владу. Не звертайте увагу на те, хто що обіцяє перед виборами, а на те – як людина живе, що зробила доброго, які цінності сповідує. Не ведіться на гречку або якісь інші подачки і потім через це не страждайте. Цінуйте демократію в Україні, об’єднуйтеся і відстоюйте свої права.

Бажаю українцям у новому році мати гідну працю в своїй державі, а не за кордоном. Заробітчанство – це велика наша трагедія, адже розбиваються сім’ї. У важких ситуаціях не забувайте звертатися до Бога і просити Його допомоги. Відомо, що ізраїльський народ, який віддалявся від Бога, терпів невдачі – потрапляв у неволю. Ця історія є дуже повчальною. Повернімося до Бога лицем, і все у нас піде, як треба.

Не забувайте духовно розвиватися, читаючи добру релігійну і світську літературу, якої тепер великий вибір. Нещодавно були віднайдені матеріали реколекцій для священиків митрополита Андрея Шептицького, про які ніхто нічого не знав. Вони уже доступні. Користайте з цього! Перечитуйте листи і послання митрополита Андрея. Його слова актуальні і сьогодні. Не нехтуйте добрими книжками, газетами та журналами. Збагачуйтеся, перечитуючи класику.

Розмовляла Олеся Пастернак

Джерело: http://dukhovnist.in.ua/