Людина як Нове Створіння у Христі.
1. У традиції Східної Церкви християнська мораль — це перед усім вчинки та поведінка людини, які виявляють, що вона є Новим Створінням та живе у Христі. Нове створення людина переживає у Святій Тайні Хрещення, через яку стає нащадком Нового Адама — Ісуса Христа і носить Його небесний образ. Сам Христос стає новим діяльним животворним началом християнина, якому дає Духа Животворящого (1 Кор. 15 : 45 і далі).
2. Нове створення у Христі робить людину причасницею божественного життя. На цю нову істоту християнського буття вказує апостол Петро, коли говорить: «… Ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюдилось у світі» (2 Пт. 1:4). Людина як Образ Божий, як моральна істота, зростаючи у Христі за допомогою морально добрих вчинків, зберігає, розвиває та зростає в цьому новому народженні «з води і Духа», досягаючи нового есхатологічного стану Богоподібности.
3. Поняття «життя у Христі» не означає якогось місця чи лише поля людської діяльності. Воно вказує на те, що завдяки дії в нас Святого Духа, ми поділяємо життя з Христом і через участь у Його людській природі маємо доступ до участи в природі божественній. Унаслідок такої інтимної злуки з Божими Особами людина вчиться так керувати собою й так формувати свої дії, як це чинить кожна Особа Пресвятої Трійці.
4. З моменту прийняття Святої Тайни Хрещення божественне життя входить у внутрішню реальність справді людського життя, відповідно до того, як Христос був реальним та правдивим чоловіком і водночас предвічним Богом. Таким чином, з одного боку, Христос живе і діє в нас у Святому Дусі, а з іншого — ми живемо і діємо в Христі силою Святого Духа, стаємо живими та діяльними членами Його Тіла, яким є Церква.
5. Жити у Христі означає мислити, прагнути і діяти у Христі, в Ньому і з Ним, здобуваючи завдяки цьому нові можливості, нову внутрішню силу. Суть християнської моралі полягає в тому, що особиста воля людини може як загасити, так і розвинути цю божественну дійсність, яка є діяльною в людині. Християнин або зростає у Христі, як живий член Його Тіла, та реалізує у собі як людські, так і божественні сили на подобу Христа, або помирає в цьому житті через відмову від Христа морально злими вчинками.
6. Християнин, який зробив свій фундаментальний вибір, обрав Христа і з'єднався з Ним, стає відповідальним не лише за повноту людського потенціалу, що його отримав через природне народження, а й за Дар Святого Духа і таїнственне життя в Благодаті, для якого народився у Святих Тайнах Хрещення і Миропомазання. Моральна відповідальність християнина включає в себе відповідальність не тільки за реалізацію та повний розвиток усього багатства людської природи, а й за божественне життя, отримане у Святій Тайні Хрещення. Про це говорить св. апостол Павло, коли каже: «Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал. 2:20). Християнин більше отримав від Бога, ніж той, хто Його ще не знає, а тому більшою є відповідальність християнина як за сам дар життя, що його отримуємо як створіння, так і за дар життя у Бозі.
7. Згідно з ученням св. Максима Ісповідника, Христоспродов жує своє втілення у тілі своєї Церкви через чеснотливе життя християнина (1). Таким чином, кожен, хто у Христа хрестився, у Христа зодягнувся (пор.: Гал. 3:27) і продовжує воплочення Божого Сина у власному житті через дар усиновлення, який отримав від Отця у Святому Дусі.
8. У духовній та богословській спадщині св. отців Східної Церкви, зокрема Максима Ісповідника, людська особа, переображена в Христі, починає уподібнюватися до Його способу існування. Таке боголюдське життя створеної іпостасі Николай Кавасила називає «життям у Христі» (2). Людські вчинки християнина, які є плодами такого життя, зумовлюють розвиток людини до повноти її іпостасного існування в спільноті Осіб Пресвятої Трійці, що є новим життям «прийдешнього віку». Причастя троїчного життя є метою існування людини і її вічним блаженством за межами простору й часу. Маючи вже сьогодні можливість через Христа і за діянням Святого Духа стати причасником дії Пресвятої Трійці, християнин чинить діла, які мають вічну вартість і є виявом у повсякденному житті плодів життя вічного.
9. Таке боголюдське життя вперше було об'явлене в Особі Ісуса Христа, який в одній Іпостасі поєднав повноту як Божого, так і людського існування. Христос об'явив людині не лише Бога, але й правду про неї саму. Лише у Христі можна побачити повноту людського життя, зрозуміти Божий задум, згідно з яким людина була створена. Людина може бути вповні собою лише тоді, коли живе в Бозі і з Богом. Таким чином, справжня людина та справжня її свобода були об'явлені в Божественній Особі воплоченого Христа.
10. Богословський зміст християнської моралі полягає в тому, що внутрішній характер і спосіб християнського життя покликані стати образом і подобою життя божественного. Саме до нього повинне уподібнюватися життя християнина, який має брати дійову участь у Святому Дусі. Печать хрещення в житті християнина, як нової людини у Христі, дає основу для правил і норм поведінки, які є дійовим виявом християнської віри в особистому, сімейному, суспільно-політичному та інших вимірах людського буття. Поведінка християнина — це свідоцтво віри, яке часом вимагає справжнього геройства та відваги. Коли християнин, визнаючи себе учнем Христа, своєю поведінкою суперечить цій внутрішній єдності з Ним, тоді фактично він чинить акт віровідступництва.
11. Людина, створена на Образ і подобу Божу, покликана відображати Бога у своєму християнському житті. Будучи Образом Божим, людська особа має таїнственно зображати життя Пресвятої Трійці. Тому християнська мораль є віддзеркаленням життя Пресвятої Трійці. Кожен християнин покликаний до того, щоб таке таїнственне «зображання» Божественного життя в людському житті було щораз очевиднішим, щоб, зростаючи у Христі, зростала подоба між життям християнина та Христа.
————————————-
1. Пор.: Lars Thunberg. Microcosm and Mediator: Nhe Theological Anthropology of Maximus the Confessor. Chicago – La Salle 1995, c. 323-330
2. N. Cabasilas. La vita in Cristo / ред. Umberto Neri. Roma 1994.
