Дозрілий християнин повинен читати Святе Письмо – Біблію, бо Біблія є основним джерелом нашої віри, вона – Слово Боже до нас. У римській і візантійській традиціях, на відміну від протестантів, маємо також два інші джерела віри, а це є Літургія і Традиція (навчання Отців Церкви перших сторіч і вселенських соборів). Та підставовою книгою нашої віри є все ж Святе Письмо, бо в ньому записане Боже Слово.

Біблія – найважніша і найбільш читана книга в історії людства. Зрозуміння європейської цивілізації і літератури неможливе без розуміння Біблії. Але, що найважніше, християнин не може зрозуміти ні себе самого, ні своєї духовости без Біблії.

Як читати священне Писання? Чи можна просто відкрити цю книжку і читати? Очевидно, можна, але це не завжди вистачає. Щоб ми могли скористати і збагатитися мудрістю Святого Письма, потрібно відповідної підготовки: молитви для душі, науки для розуму.

Що таке Біблія?

Книга, яку називаємо „Святим Письмом”, або „Біблією” (що грецькою мовою означає “книга”), є в дійсності збіркою багатьох окремих книг чи творів, написаних і зібраних протягом численних сторіч. У Біблії знаходимо запис Божої дії в людській історії: від початків існування людини на землі до завершення обітниці спасення в Ісусі Христі, від початків Церкви апостолів до скінчення віку. Біблії ніхто не написав за один день. Над книгами Біблії трудились численні, часто невідомі, автори й редактори. Ці автори діяли під натхненням Святого Духа, але вони не були тільки пасивним Божим знаряддям. Вони користувались літературними засобами свого часу і писали кожний у своєму стилі, „що було в їхній спромозі зробити” (2 Мак. 15, 38).

Та Біблію читаємо тому, що це Божа книга, оскільки головним її автором є Святий Дух. Тому ми також називаємо Біблію “Божим Словом”, бо на її сторінках Бог до нас промовляє і себе нам об’являє.

Біблія ділиться на дві частини: Старий завіт і Новий завіт. Старий завіт складається із 45 книг: 5 книг Мойсея (т. зв. П’ятикнижжя), 15 історичних книг, 7 поетичних книг і 18 пророчих книг. Ці книги в оригіналі писані єврейською мовою, а деякі пізніші книги арамейською, а навіть грецькою мовами (їх не включають до протестантських видань Біблії). Новий завіт складається з 27 книг: 4 Євангелія (Матея, Марка, Луки, Йоана), Діяння апостолів; Послання: 14 – апостола Павла, 1 – апостола Якова, 2 – апостола Петра, 3 – апостола Йоана Богослова, 1 – апостола Юди, брата Божого; Одкровення Йоана. Усі ці книги писані в оригіналі грецькою мовою.

Як читати Біблію?

Молитва: „Благословен єси, Господи, навчи мене уставів Твоїх” (Псалом 118 [119], 12).

Нема одного правильного способу особистого читання Святого Письма. Очевидно, чим більше читаємо, тим більше користаємо і розуміємо. Кожний повинен читати, відповідно до своїх сил і на своєму рівні розуміння. Та варто пам’ятати кілька речей:

1) Кожне читання Святого Письма треба розпочати короткою молитвою, бо це Бог говоритиме до нас. Звичайну книжку читаємо для розваги, або щоб чогось навчитися. Святе Письмо читаємо, щоб глибше пізнати Бога і пізнати себе у відношенні до Нього. Просимо, отже, Господа, щоб Він нам Себе об’явив.

2) Добре воно розпочинати читанням Євангелія (Марка, Матея, Луки разом з Діянням апостолів, і Йоана), а далі читаймо апостольські послання. Книги Старого Завіту слід читати поступенно, починаючи від книги Буття. Навіть списки імен і різні повторення мають своє богословське й духовне значення, якого треба шукати. Завжди можна молитися словами Псалтиря, де прекрасною поезією можемо висловити радість і смуток, страх і надію, любов і біль, розпач і вдячність. Також можна користуватись покажчиком читань у церкві, чи для особистого читання, чи в підготовці до участи в богослуженнях. Особливо повчальними є читання зі Старого завіту напередодні великих свят у літургічному році.

3) Треба терпеливо читати і не зневірюватися, коли багато чого нам буде незрозумілим. Читання Святого Письма – це насолода, але й важка праця. Нема на світі людини, яка до кінця зрозуміла б Святе Письмо, бо воно є невичерпне. Звертаймося до духовника за поясненням якогось трудного місця. Та пам’ятаймо, що біблійний текст може мати різні духовні значення, залежно від того, хто його читає і в яких обставинах. Стараймося застосовувати прочитане до власного життя, – а не до всіх інших, крім себе.

Оскільки Святе Письмо дано на добро Церкви, часто ключ для його розуміння, це те, що може служити для спільного добра церковної громади. Шукаймо завжди того, що нас єднає з нашими братами і сестрами. Хай супроводжає нас у читанні щире шукання Божої правди, а не зброї в дискусії з противником.

4) Біблію можемо окреслити різними допоміжними зображеннями: це лист, що його написав нам наш небесний Батько; це повчання дітям із вказівками для нашого життя; це поради доброго Приятеля, це заповіт, залишений нам як спадок, це пристань у бурхливих хвилях життя; це хліб життя для душі, як написано: “Не тільки хлібом живе людина, але всім, що виходить з уст Господніх” (Вт. 8,3; див. Мт. 4,4; Лк. 4,4). На кожне страждання і біль серця можемо знайти слова розради у Святому Письмі. Там же і знайдемо відповідні вислови вдячности Богові у хвилинах радости й піднесення.

5) Коли читаємо Євангеліє, можна себе уявити учасником подій чи слухачем Ісусових проповідей. Богородиця, Йоан Хреститель, апостоли, новозавітні каліки, грішники і грішниці, – усі переживали кризи і проби, які являються і на дорозі нашого життя. Передусім бачмо в Ісусі Христі приклад до наслідування у нашому житті, пам’ятаючи засаду Христового учня: “Якщо Учитель, також і учень…”. Так само і щодо апостольських читань – стараймося себе бачити учасником проблем і подій апостольських часів, які у великій мірі подібні до проблем церковного життя наших часів.

6) У Старому завіті хай супроводжає нас думка, що Бог керує історією Ізраїля, щоб підготувати прихід Ісуса Христа, Божого Сина; що Господь завжди вірний своїм обітницям; щобільше, саме здійснення перевищує обіцяне. Подібно Бог провадить і нашою історією в минулому і в наших днях, щоб у кожному поколінні здійснити своє діло спасення. Станьмо ми Божим знаряддям, за прикладом праведників Старого завіту: пророків, священиків, царів, провідників і інших.

Читання в літургічній громаді

Молитва: “3асвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий мисленні очі наші, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вложи в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі. Бо Ти єси просвічення душ і тілес наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим, і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь” (Літургія Золотоустого).

У Біблії Бог не говорить тільки до кожного особисто. Він передусім говорить до нас як до Церкви. Святе Письмо є Божим даром для життя Церкви, і Церкві дано владу пояснювати і поширювати Боже Слово. Саме Церква встановила склад книги Біблії. У всіх більших християнських Церквах світу (католицьких, православних, протестантських) зберігається старозавітня практика спільного літургічного читання Божого Слова (див. Лк. 4,16-21).

У житті християнської громади це особливий момент, бо коли читаємо Святе Письмо разом, у середовищі спільного, немов родинного, літургічного моління, можемо пережити дію Божого Слова у всій його творчій силі. На святій Літургії збираємося довкола Божого Слова, а радше, воно нас збирає і творить з нас християнську спільноту. Так як лист улюбленого батька до сім’ї єднає всіх братів і сестер в одній любові, так Боже Слово єднає нас у молитві.

Літургічне життя Церкви нас учить ставитися з особливою пошаною до Божого Слова: книга Євангелія стоїть завжди на престолі, священик її обкаджує, цілує; її несемо урочисто в часі церковних обходів. Святе Письмо в Божому храмі є “в себе вдома“ – там найкраще з ним запізнатися і навчитись приміняти його слова благодаті до власного життя.

Джерело: http://www.sdbua.net