Дорога та гідна шани молоде,

дякувати Богу, що свята Церква установила день Квітної неділі, як молитву за молодь та пам’ять про життя молодих людей. Святіший Отець Венедикт XVI минулого року, звертаючись до молоді говорив: «Молодість — це особливий час сподівань, оскільки вона дивиться в майбутнє з багатьма очікуваннями» («Послання Св. Отця Венедикта XVI з нагоди всесвітнього дня молоді» 5.04.2009). Перед молоддю постає багато завдань, вона має багато планів, щоб гідно реалізувати своє майбутнє. Молодь, подібно, як кожна інша людина, постійно стоїть перед вибором добра або зла. Хоч життя наше не таке довге на землі, однак, його потрібно належно використати, щоб не було соромно за опущення та негідні вчинки.

«Пшениця виростить молодих хлопців, а молоде вино — дівчаток» (Зах 9,17), такі прозорливі слова написав пророк Захарія. Цей святий муж передбачав швидкий прихід, у часі, Ісуса Христа на землю і з цим пов’язував велику позитивну зміну у народі. Він проповідував руїну зла, сором людської гордості та сили, а тріумф добра, справедливості, бо прийде Христос. Спаситель захистить свій народ й буде старатися про його спасіння. Це не було єдине пророцтво про прихід Господа на землю, але це було одне із найближчих пророцтв перед його приходом. Пророк пише про пшеницю, під якою розуміємо хліб, — та вино, і у нас інтуїтивно виникає порівняння із Пресвятою Євхаристією, котру встановив Ісус Христос, як силу духовного життя, з котрої будуть черпати від молодості хлопці та дівчата. Святе Причастя, тобто, сам Господь бажає виховувати молодь, щоб вона зростала духовно сильною та могла опиратися загрозам світу й диявола. Від утроби матері немовлята покликані зростати з Богом, тому охрещені в ім’я Пресвятої Тройці, їх від немовлячого віку підтримується святою Євхаристією, задатком освячення та вічного щасливого життя. І молоді потрібно на це звертати увагу, щоб користати із виразної пропозиції, котру нам пропонує Спаситель. Він, зібравши своїх учнів на Тайні Вечері, установив цю Святість, залишившись сам під скромними видами хліба й вина. Ісус Христос дуже виразно наголосив: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій» (Ів 6,53-55). Цю їжу, про котру так переконливо говорив Спаситель, потрібно споживати дуже часто, готуючись до її приймання частою сповіддю, тобто, покаянням за свої гріхи. Причащатися один раз у рік — це дуже мало. Тому ми повинні часто перепрошувати Господа за промахи свого життя, бо їх, на жаль не бракує, а щиро висповідавшись, приймати Христа у святому Причастю. Мудрець, уболіваючи за божий люд, пригадує про небезпеку: «Тому стережися й пильно зважай, бо ходиш ти разом із твоїм падінням. Почувши це, не спи, а чувай; вік свій увесь люби Господа й вимолюй у нього твоє спасіння» (Сир 13,13-14). А особа, котра живе Христом, котра живиться його Пресвятим Тілом та Кров’ю, буде свідчити своїм життям про очікування вічного щастя і тим самим дасть нагоду своїм ровесникам та ближнім пізнавати Господа. Пригадаймо про старозавітного царя Давида, котрий розпочинав життя, як добрий пастух овець. Здається, що не відзначався нічим іншим, як вірною слухняністю своєму батькові. Добре виконував свій скромний уряд. Господь дав йому таку відвагу та вміння, що він безстрашно боронив овець, вириваючи їх з пащі левів та ведмедів

(пор. І Сам 17,34-35). Коли філістимляни воювали з ізраїльтянами, у їхніх лавах боровся передовик-борець Голіят. Цей велетень наводив страх й виходив, щоб насміхатися з ізраїльтян. Давид, з розпорядження батька, приніс їжу своїм братам, котрі воювали проти ворога. Він бачив як Голіят насміхався з його народу, з-поміж котрого не знайшлося жодного відважного мужа, щоб вийти з ним на двобій. Давид заявив ізраїльському цареві Саулові, що він готовий помірятися силами з Голіятом. Давида одягнули в бойову одежу, котру він змушений був скинути зі себе, бо не привик до неї й вона була йому незручна та важка. Тому взяв палицю, котрою кидав каміння та п’ять камінців, й вийшов на боротьбу з Голіятом. Філістимлянин погордував Давидом, котрий був ще хлопцем, а не воїном й надіявся на легку перемогу. А Давид вийшов в ім’я Господнє, зближаючись до противника, сягнув рукою у торбу, вийняв камінь, метнув ним з пращі, поцілив у лоб Голіятові і вбив його. Потім підбіг до Голіята, вийняв його меч та відрубав ним голову. Таким чином ізраїльтяни отримали відвагу, погналися за ворогом, а ті переможені втікали. Переможцем завжди виходить той, хто свою надію покладає на Господа.

Бог поволі провадив Давида до призначеного уряду. Майбутньому царю прийшлося багато витерпіти, щоб обійняти визначений уряд. Він ніколи не думав, що стане царем, але Давида вибрав Господь. Знаємо, що він теж, як цар, тяжко згрішив перед Господом, але каявся, перепрошував Бога і той ласкаво простив йому важкі гріхи (пор. II Сам 11-12). Мав різні перешкоди за часу свого царювання, але відзначався духом милосердя й терпеливості. Гріх навчив його розуміти інших, котрі, подібно як і він духовно низько падали. Він прощав і рідному синові, і завзятому Семеєві, що проклинав його (пор. II Сам 16,5-13).

Дорога молоде, дякуйте Богові за ваше життя й старайтеся використати його так, щоб прославляти Господа, бо ви отримали цей дар від нього за посередництвом ваших батьків. Дух, що оживляє тіло, походить від Господа, це його творіння. Тому не бійтеся ставати свідками Господніми посеред світу, над яким розлягається темнота. Будьте світлом для світу та доброю сіллю у ньому! Практикуйте молитву, віру в Бога та довіряйте Пресвятій Богородиці ваше життя. Прийміть моє щире вітання та благословення в день посвячений молоді! Хай святі ангели стережуть вас від усякого зла на дорогах світу.

Благословення Господнє на Вас!