Проповідь на празник Трьох Святителів

1 2874

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Трьох Святителів

Апостол: Євр 13, 7-16
Євангеліє: Mт 5, 14-19

Упродовж церковного року є дні, коли окремо вшановуємо великих святителів: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого. Це – святі Східної Церкви, котрі жили в четвертому столітті. Також у нашій церкві служимо Святі Літургії, які мають ім’я Івана Золотоустого та Василія Великого. Однак є день, коли в наших богослужіннях ми прославляємо разом цих трьох праведних архиєреїв святої Церкви. Чому так трапилося? Як знаємо з історії, за часів імператора Олексія Комнена в Царгороді постало питання, кого з цих трьох святих велетнів вважати більшим у святості. І це питання було вирішено так, що самі святі з’явилися Іванові, побожному єпископові міста Євхаїди, і сказали, що вони в Бога одне, однаково з натхнення Святого Духа самі освячувалися й допомагали в освяченні іншим людям своїми побожними навчаннями. Тоді було вирішено установити свято для прослави всіх трьох Святителів разом.

Церква під час богослужінь такими словами оспівує цих прегарних угодників Божих: “Василій – божественний розум, Григорій – божественний голос, Іван – прегарний світильник, три високі угодники й слуги Пресвятої Тройці”. Варто пригадати, що їх добре виховали їхні батьки, зокрема богомільні матері: Емілія – мати святого Василія; побожна Нонна – мати святого Григорія, та Антуса – мати святого Івана Золотоустого. Святі походили із заможних родин, здобули добру освіту, про що дбали їхні батьки. Це були обдаровані юнаки, котрі мудро використовували час, котрих “пристрасть гнала до науки”, а сам святий Григорій, коли згадує про Василія, пише, що вони знали дві дороги: першу – до церкви і святих її учителів, а другу – до світських шкіл. Ці молоді люди не віддавалися навіть невинним розвагам, не кажучи про ризик наразитися на грішні практики. Ось що значить правильне та святе виховання, котре вкладали батьки в дитячі серця. Так багато залежить від батька та матері, які дбають про праведне християнське виховання своїх дітей і самі служать добрим прикладом у цьому. Хоч мати святого Івана Золотоустого залишилася передчасно вдовою, однак виховала сина згідно з Божим законом і не зважала, що навколо панує нехристиянське оточення!

Задумаймося над життям цих трьох святих, котрі мали добре забезпечення, походили з багатих родин, здобули високу освіту, мали успіхи у своїй пізнішій праці, котрим світила висока кар’єра у світі, – й усім цим погордили. Стали духовними людьми, проповідували слово Боже, дотримувалися строгих постів, мешкали певний час у пустелі, на самоті, одягалися в просту одежу, були переслідувані, гнані, терпіли погрози смерті, але не відступили від Божої любові, не стидалися бути інакшими людьми. Пам’ятали слова Спасителя: “Кожен, хто визнає мене перед людьми, і Син Чоловічий визнає такого перед ангелами Божими. Хто ж мене відречеться перед людьми, того і я відречуся перед ангелами Божими” (Лк 12, 8-9). Як це чудово, коли юнак чи дівчина, перебуваючи в різних компаніях, пам’ятають про своє християнське походження, не піддаються тискові друзів і недругів, уміють відмовитися від споживання м’яса у п’ятницю, не танцюють у заборонений Церквою час, – взагалі, живуть праведною любов’ю до Бога, даючи виразне свідчення оточенню. Так про чесноту дбали святі, про котрих сьогодні говоримо й роздумуємо.

Бажаю поділитися з вами певним спостереженням з життя вірних нашого собору Святого Юрія. Багато хто спостерігав, що сюди приходив один старший, високий, але вже похилений чоловік щодня на Службу Божу, а також на Вечірню та інші відправи. Він завжди тримав у руках молитовник синього кольору “Прийдіте поклонімося”, якого носив у невеликій торбі. Минулого року його не стало. Помер. Мешкав недалеко від нашої церкви. Ми довідалися, що він був академіком у сфері біологічних наук. Написав декілька книг зі свого фаху. Жив скромно, сам, в одній кімнаті по вулиці Рилєєва. Не знаємо його докладнішого життя, його біографія нам невідома. Але відомий приклад цієї скромної людини, котрий сідав часто на крісло, бо вік його сягнув понад 80 років, або на лавку з молитовником у руках й уважно молився. Нікому не робив зауважень, не вимагав уваги до себе, але своїм прикладом навчав, аби всю увагу скеровувати до Господа. Для святості не обов’язкові надзвичайні подвиги, що їх довершували ті, кого Господь благословив на це, але вистачає скромного, простого, покаянного життя, подібно, як чинив цей не знаний нам чоловік Михайло. Навіть якщо хтось скаже, можливо, що його попереднє життя було гідне кари, – на це можна відповісти, що його кінцеве життя було покаянне й богоугодне: він часто причащався й побожно молився.

Святі святителі Василію Великий, Григорію Богослове та Іване Золотоустий, заступайтеся перед Богом за нас, нашу Церкву, наш народ і благословіть нас на праведне християнське життя!

Собор Св. Юрія, м. Львів, 12.02.2008.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

1 коментар

  1. Любов 12.02.2014 о: 13:29 -  Відповіcти

    Дуже щаслива, що знайшла всі молитви які хотіла, і змогла помолитися! Хай божа благодать буде із всіма нами щоденно! Слава Ісусу Христу!!!

Напишіть відгук

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: