КИЇВ — «Замість монопольного володіння християнською Україною, що було характерним знаком минулих епох, ми пропонуємо сопричасну єдність сьогодні ще поділеної Київської Церкви», — йдеться у пастирському посланні єпископів УГКЦ, ухваленому на засіданні Синоду, що відбувався від 29 листопада до 6 грудня. Розглядаючи питання єдності Церкви в Україні, єрархи УГКЦ поряд з поясненням свого бачення такого об’єднання наголосили, що «ця єдність, щоб принести в Україну мир і порозуміння, мусить вирости зсередини, у лоні кожної гілки Київської Церкви».

У посланні єпископи УГКЦ відзначають важливість осмислення моделі єдності Київської Церкви та наголошують на тому, що це питання вимагає «висоти духу», ширшої перспективи. «… перешкоди для об’єднання українських Церков цілком очевидні, а загрози – безсумнівні. Ми повинні їх бачити і їх враховувати. І все ж бачити лише їх – це ніби віддати себе земному тяжінню, припнувши свій дух до присадибного тину», — читаємо у посланні.

Пояснюючи модель єдності, яку пропонує УГКЦ і яка детально пояснена у «Концепції екуменічної позиції Української Греко-Католицької Церкви» та посланні з нагоди повернення осідку предстоятеля УГКЦ до Києва «Один Божий народ у краї на Київських горах» (2004), єрархи УГКЦ наголосили, що своїми пропозиціями не творять «якоїсь нової тоталітарної «імперії» чи конфесійної «цивілізації», яка б претендувала на роль Четвертого Рима». «… на зміну монопольним спробам вирішити проблему єдиної помісної Церкви в Україні на користь якоїсь однієї з конфесій має прийти об’єднання зусиль усієї  християнської спільноти. Цивілізоване вирішення долі Київської Церкви може стати справжньою “лабораторією екуменізму”», — цитують автори послання документ «Один Божий народ у краї на Київських горах».

Ідея сопричасної єдності, як відзначено у посланні, повинна прийти на місце «монопольного володіння християнською Україною, що було характерним знаком минулих епох».

Особливістю пропонованої УГКЦ візії Київської Церкви, як інформує прес-служба УГКЦ, якраз і є прагнення жити нарешті в мирі зі своїми сусідами. Це твердження дає відповідь на побоювання українських православних. Адже, як читаємо у посланні, українські православні вбачають у запропонованій УГКЦ моделі давню модель «уніатизму». «Це свідчить про те, що в Україні визріла серйозна потреба усвідомити різницю між «уніатизмом» як конфесійним підляганням і сопричасною єдністю рівних у гідності Церков», — наголошують члени Синоду УГКЦ.

Водночас єпископи зазначають, що певні сумніви виникають з обох боків: «якщо православні трактують будь-яку єдність з греко-католиками як відступ від ортодоксії, то греко- і римо-католики часом побоюються, що ця понадконфесійна модель може підважити єдність греко-католиків із Єпископом Рима». Проте, як йдеться у посланні, «відповідь на ці тривоги повинні дати, звичайно ж, ми самі через іспит нашого сумління».

Шлях до правдивої єдності, наголошують єпископи, буде непростий, але, як засвідчує історія, він насправді невідворотний, «бо проліг через жертву і мучеництво, силу духу й висоту помислів, вогонь віри і щирість молитви».

Повний текст послання читайте на РІСУ.

Світлини — зі сайту Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ.

Джерело: www.risu.org.ua