У Золочеві відбувся деканальний з’їзд під назвою «Українська. Молодь. Христова», скликавши молодь не лише з околиць міста, але й з усієї Львівщини. Організатори наголошують, що це перша зустріч такого масштабу, яка відбувається за межами Львова. І водночас сподіваються: перша, однак далеко не остання!

Святковий день 14 червня розпочався з урочистої Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив владика Венедикт, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії УГКЦ. Після завершення Літургії владика охоче сфотографувався з дітьми ? яких, до речі, у храмі було багато.

«Не бороніть дітям приходити до Мене…»

Попереду насичений день: у програмі ? руханки, ігри, майстер-класи. Перед цим не завадило би підкріпитися. Організатори подбали, аби ніхто з гостей не залишився голодним.

На свіжому повітрі борщик смакує подвійно 🙂

Хоча день обіцяв бути погідним і сонячним, та у небесній канцелярії вирішили інакше: за лічені хвилини небо затягнули важкі грозові хмари. Ховаючись від грози, молодь зібралася у храмі. А там на гостей уже чекав виступ гурту «Зореліт».

Поки музиканти готують інструменти і налаштовуються, на розігріві їм допомагають дівчата з іграми і бансами.

У стінах храму гості з Вінниці виконали добірку власних християнських пісень. Хоча цей виступ радше підігрівав апетит перед майбутнім концертом на великій сцені.

Опісля із молоддю поспілкувалися представники Церкви, обласної та місцевої влади. Адміністратор храму блаженного Миколая Чарнецького, отець-декан Михайло Сукмановський розповідає: «Отець Іван Терлецький, віце-ректор у семінарії, де я навчався, дуже гарно сказав, повернувшись з Європи: „Знаєш, як відрізнити, де емігранти, а де парафія? Якщо ти заходиш до церкви і бачиш тисячу чоловік, а серед них п’ять дітей ? це нова еміграція, люди приїхали заробляти гроші, але дітей з ними нема. Коли ж заходиш і бачиш повну церкву дітей, це свідчить, що ця парафія жива”».

Заступник голови Львівської ОДА і за сумісництвом викладач УКУ вирішив створити неформальну атмосферу 🙂

«Ми часто запитуємо себе, чим ми, українці, маємо гордитися, ? каже Юрій Підлісний. ? Подивімося на цю церкву, на чудовий іконостас, на це гарне оздоблення… Нам є чим пишатися. Подивившись, який тут порядок, як тут гарно, прийдімо до себе додому і зробімо в себе так. Прийдімо до себе до школи і зробімо у школі так! Бо красиве, добре, справедливе ? те, до чого нас закликає Господь ? це маленька частинка того, що означає бути досконалим. Це починається із кожного з нас. Бажаю вам: на таких заходах, як цей, починати бути досконалим. Незалежно, де ви є: чи сидите зараз у церкві на підлозі, чи у школі за партами, чи на роботі, чи при владі ? всюди будьте досконалими».

«Один мріє ? другий робить, ? каже отець Тарас Милян, директор Фундації Духовного Відроження ЛА УГКЦ. ? Більше плодів, можливо, приносить не той, хто мріє, а той, хто робить. Хоча мають бути мрійники. Святий Іван Боско закликав своїх вихованців ніколи не переставати мріяти. Бо мрії дійсно стають реальністю. І неважливо, чи ця мрія буде виконана тобою: важливо, що ти заклав свою маленьку цеглинку».

«Від Золочівського деканату починається велика мрія ? щоби такі з’їзди відбувалися у кожному деканаті і щоби ми зрештою зібралися на великий з’їзд молоді цілої архиєпархії. Це велика праця. Сьогодні ? великий початок: кожен із вас заклав свою цеглинку. Тепер треба будувати хату: треба закотити рукави і працювати. І неважливо, що комусь 18, комусь 10, комусь 12 років».

Із молоддю поспілкувався сам владика Венедикт. Зустрічі з владикою завжди цікаві і захопливі. Цього разу ми разом розмірковували, яким має бути проповідування у XXI столітті і які виклики постають перед сучасним християнином.

«Ми завжди любимо когось наслідувати: героїв, зірок, осіб, які для нас є авторитетними. Але і нас також наслідують! Тому особа, яка змінюється, може змінювати й інших. Не обов’язково щось говорити, навертати, читати моралі… Ніхто ж не любить, щоби йому читали моралі. Але той, хто живе гідно, праведно і по-християнськи, своїм життям немовби дорікає іншим. Тому не треба читати моралей, когось учити чи навертати: просто треба жити по-християнськи».

«Християнство ? це не знати багато. Але що ти знаєш ? тим жити».

На завершення владика отримав у подарунок футболку із портетом Митрополита Андрея ? в честь 150-ліття від дня народження видатного українського діяча.

А попереду ? ще багато цікавого! З початком майстер-класів парафія перетворилася на справжній вулик: безліч охочих виготовити і браслет, і сережки, і пошити власноруч іграшку, і навчитися ще багато чого іншого.

На першому поверсі ? розмаїття свічок: тут проводить майстер-клас місцева «Свічкова майстерня». Помішуючи розтоплений парафін, пані Ольга розповідає, як виготовити таку свічку самому і що для цього необхідно.

На столі ? десяток формочок із майбутніми свічками. На дотик ? уже ледь-ледь теплі. «То тільки може здаватися, що вони готові, ? чую за спиною голос помічниці. ? Насправді свічка зовні вже холодна, а всередині ще не застигла. Якщо зараз поспішити, можна висмикнути з неї ґніт і зіпсувати всю роботу».

На столі поруч ? коробочки, заповнені квітами із паперових смужок. Кажуть, виготовити таку барвисту красу може навіть першокласник ? достатньо терпіння, посидючості і трохи акуратності. А із квіточок і листочків можна вже робити що завгодно: і оздоблені листівки, і навіть цілі картини чи фігурки.

Терпіння треба і для того, щоби зробити собі виріб із валяної вовни. Дівчата змочують клаптик вовни у воді і розкатують в долонях доти, поки він не стане твердим. Так можна виготовити сережки чи й ціле намисто. Поруч можна пошити іграшку з фетру.

Хлопці зосереджено вирізають червоні фетрові сердечка. Для кого ? не розповідають 🙂

І як же без музикантів, які завадали тон вечору. І в прямому, і в переносному значенні 🙂

Багато у кого на руках чи обличчі можна було побачити синьо-жовті патріотичні символи. За лічені хвилини майстрині з фейс-арту намалюють і вам синьо-жовтий прапор, тризуб або серденько.

Наостанок ? духовно-патріотичний концерт. Хоча надворі уже розпогодилося, організатори вирішили не ризикувати, тож концерт перенесли зі сцени під відкритим небом до місцевого Будинку культури. Цього вечора ми вшанували і пам’ять великого Митрополита Андрея Шептицького, і пом’янули жертв катастрофи літака ІЛ-76 біля Луганська, з часу якої уже минув рік.

Теодор Кукурудза ? до речі, також із Золочева 🙂

Вінницькі музиканти уже завоювали серця місцевих слухачів. Тут вони виконали як релігійні композиції, так і відомі народні пісні. Глядачі не хотіли відпускати гостей і наполегливо викликали їх «на біс».

Сцена була відкритою і для місцевих зіроньок, якими аж рясніє Золочівщина.

Потім справжні козаки не лише гарно заспівали народних, козацьких та повстанських пісень, а пізніше почастували слухачів власноруч приготованим кулішем.

І наостанок ? банс від організаторів! Повторюйте рухи, швидше, швидше, швидше… хто там уже збився? 🙂

Працівники і волонтери Комісії у справах молоді ЛА УГКЦ. Без їхніх ідей, натхнення, зусиль і наполегливості цей вечір просто б не відбувся.

Наприкінці всім охочим вдалося зробити спільне фото з гуртом «Зореліт». Принагідно анонсуємо: цей гурт можна буде зустріти на фестивалі «Вітер На-дії», який відбуватиметься 23?26 липня у Львові. Хочете отримати нагоду послухати музикантів ? не зволікайте з реєстрацією!

Мабуть, для декого із присутніх вечір став справжнім відкриттям. Йдеться навіть не про духовні розмови, майстер-класи чи знайомство із не відомими досі виконавцями. Молоді люди з околиць побачили, як можна проводити разом час: цікаво, весело, і водночас молитовно з Богом. Разом вчитися, разом відкривати для себе нове, разом рятуватися від негоди 🙂 Тож хочеться вірити, що цей захід не буде поодиноким, що він стане поштовхом для тутешньої молоді, яка зрозуміє: не варто лише пасивно чекати, поки у твоєму місці відбудеться щось цікаве ? можна і самому організувати і провести щось цікаве і корисне для інших.

До нових зустрічей!
Катя Судин

Джерело: ДивенСвіт