Зовсім недавно ми всі завершили своє навчання і приступили до довгоочікуваних літніх канікул. Для всіх нас місяць червень був доволі важкий, бо хто ще доздавав сесію, а хто вирішував де мріє відпочити влітку: хтось мріяв поніжитися на сонечку, поринути у незабутній морський світ; хтось хотів помандрувати за кордони нашої неньки України; а ще просто хотів відпочити в горах, де немає навантаження автомобілів, тільки де-не-де видно зграйку туристів, які досліджують якийсь нові гори, вершини і полонини. Такими ж туристами-дослідниками були ми, молодь парафії блаженного Миколая Чернецького м. Золочева.

Отож група молоді, на чолі з керівником о. Юрієм Галабудою, вирушили з самого, не зовсім приємного для нас, дощового ранку, 1 серпня. Незважаючи на те що природа підготувала для нас дощовий день, ми не побоялись таких природних катаклізмів. Прибувши на призначене нами місце, село Ямна, неподалік м. Яремча, ми почали наше розміщення. Після розміщення і поселення о. Юрій разом із о. Романом Прокопцем (однокурсником по семінарії о. Юрія) відслужили Службу Божу для нас – “Молоді Чарнецького”. Згодом ми дружно вирушили в Яремче на святкування дня міста, а ввечері всі очікували на виступ гурту «Мандри». Як відомо сам гурт співає виключно українською мовою, а в своєму репертуарі вміщує народні пісні, перероблені на більш сучасний лад. Хочу сказати що ми, українці, пишаємось собою, бо лише ми можемо затягнути у вирій танцю всіх оточуючих. Не дивлячись на дощ, який сипав з гори, ми танцювали, заохочуючи людей, що стояли поруч, ми співали разом з гуртом пісні. Повернувшись до нашої тимчасової домівки, всі поринули у приємний і довгоочікуваний світ сну.

Ніякий ранок не проходив без ранкової молитви і благословення, отож в вівторок ми зібрались і вирушили в село Дора до монастиря монахів студійського уставу на храмовий празник – св. Іллі. Після Літургії ми повернулись додому і вдалися до відпочинку: активно — до гри у футбол і волейбол та пасивно – накопичення сил на наступні пригоди.

Наступного ранку ми почали день Божественною Літургією і згодом наш маршрут був запланований на гору Маківку, висота якої сягає 958м, з якої перед нами відкрився чудовий краєвид на Яремче і сусідні села. Отож, завершивши своє сходження на гору, в великому захопленні від карпатських гір та чистого повітря, ми приступили до відпочинку, адже на нас чекав наступний маршрут.

Сонячного ранку в четвер, гучним стуканням нас розбудив брат Микола, який доглядав за нами протягом трьох наступних днів. Поснідавши, ми вирушили в дорогу по маршруту г. Хом’як і водоспад Гук. Отже, гора Хом’як розташована в південно-східній частині Горган на території Івано-франківської області, висота її 1542м. На цій горі ми помолились молебень до Богородиці, адже як відомо там знаходиться статуя Матері Божої. Після спуску з гори ми вирушили до водоспаду Гук, який знаходиться в урочищі річки Женець, у Скибових Горганах, висота над рівнем моря – 900м, а висота падіння – 15 м. Можна сказати, що тут природа втілила всі свої багатства, такої надзвичайної ­краси ми ще не бачили. Хочу зауважити, що всі походи та сходження ми проходили ногами, правда були і неприємності, куди ж без них. Загалом всі бажаючі, які не пошкодували свого часу і сил для відпочинку в горах, залишились задоволеними від поїздки.

Втретє подорожую маршрутами Карпат та Закарпаття, і можу сказати що отримую задоволення від спільної молитви, від спілкування з новими людьми, від спілкування з природою, адже це так захоплююче ходити для нас незвіданими стежками, і відчувати подих гірської природи. Дякуємо парафії блаженного Миколая Чарнецького за такі поїздки.

Дякуємо о. декану Михайлові Сукмановському за допомогу в організації табору і за транспорт; о.Юрію Галабуді, який зробив все для того, щоб дні в Карпатах були незабутніми. Хочемо висловити подяку о. Роману Прокопцю та його дружині Христині, які допомагали нам при розташуванні та приготуванні їжі, і звичайно ж, дякуємо брату Миколі Білецькому, який витерпів нас протягом трьох днів та не відправив нас додому, як обіцяв, у четвер. Багато емоцій, драйву та нових друзів, сподіваюсь ми ще не один раз поїдемо подорожувати і заряджатись новими емоціями, енергією та позитивом, адже як говорить приказка «У молодості ми гори звертаємо, а потім намагаємося вибратися з-під них».

 

Подорожувала, відпочивала, жила Карпатами Юлія Кушнір.

 

[alpine-phototile-for-picasa-and-google-plus src=”user_album” uid=”111297700838319681996″ ualb=”5642065001694223777″ imgl=”fancybox” style=”wall” row=”5″ size=”320″ num=”10″ shadow=”1″ border=”1″ highlight=”1″ curve=”1″ align=”center” max=”100″ nocredit=”1″]