Другого березня 2011 року  у Єпархіальному музеї в Трускавці відкрилась виставка рушників  під назвою «Нев’янучий сад» – волинських вишивальниць — сестер Махонюк. На виставці представлено 70 вишиваних диво-рушників Волинського краю.

Сестри Галина та Світлана Махонюк родом із села Омеляни, що на Рівненщині. На жаль, тяжка хвороба прикувала Галину і Світлану до інвалід­ного візка, позбавила можливості пересуватися, але не зламала волі. І тепер їхні «дороги» простелилися рушниками туди, де демонстрували­ся їхні виставки. Галина і Світлана Махонюки є членами Спілки народ­них майстрів України. Велика пра­ця вкладена у ці диво-полотна.

На жаль, 3 жовтня 2009 року не стало Світлани Махонюк. Та її душа залишилася у вишиваних мальвах, чорнобривцях, лебедях. Сьогодні п.Галина живе  в селі Овадному на Волині. Мистецтвом українського вишивання дівчата захопилися у Бориславській спеціалізованій школі-інтернаті. Майстриня вишиває різними техніками – хрестиком, занизуванням, вирізанням, низинкою, зерновим виводом, панамою, штапівкою.

“Любов до вишивання передалася від бабусі. Та й взагалі, вишивати – це обов’язок кожної дівчини. Ми вишиваємо по-різному: буває, що беремося за один рушник обоє, буває, що кожна вишиває окремо”, – зазначила Галина Махонюк. За словами авторки , вона спочатку малюює орнамент на папері, а потім переносить його на полотно. Чудові мистецькі шедеври милують око, тішать душу, створюють гарний настрій.

У всьому світі зростає інтерес до етнічної спадщини кожного народу. Адже без минулого, без коренів нема майбутнього в жодного народу, в жодної родини, в жодної людини. Українцям є з чим постати перед іншими націями завдяки таким майстрам, як сестри Махонюк – творці і хранительки національних скарбів. Бо серед тих скарбів на видному місці – український рушник, що є містком між минулим та майбутнім.