24 квітня група нашої парафіяльної молоді на чолі із о. д-н Юрієм зібралась в мандри. Ми вирішили підкорити 2 замки, перлини нашої держави: замок у Кам’янці-Подільському і Хотині. Дорога туди із Золочева сягає приблизно 250 км. Виїхавши о 6:00 від церкви, до Хотина ми потрапили близько 10:30.

Нас зустріло чарівне місто з понад тисячолітньою історією, яке було свідком багатьох бойових дій і політичних баталій. Той, хто володів фортецею у Хотині, той володів тим краєм.

Прослухавши цікавий історичний екскурс нашого гіда, ми мали можливість досхочу пофотографуватись, погуляти і подумки перенестись у ті часи.

Приблизно опівдні, пообідавши, ми відправились до Кам’янця-Подільського, де знаходиться ще одна перлина фортифікаційних споруд того часу — Кам’янець-Подільська фортеця. Саме розміщення даної фортеці було вихідним для оборони міста, адже навколо замку є природній каньйон, який і відгороджував мешканців і оборонців замку від ворогів. Там ми поринули в історію воєн і різних повстань. Зокрема, повстань на чолі Устима Кармелюка. В одну із Башт замку Устима неодноразово ув’язнювали, проте він тікав і знову ворохобив народ, підбурюючи його до повстання.

Ми змогли обійти навколо цю неприступну фортецю і уявити яких зусиль коштувало завойовникам підкорити замок. Пробігшись по підвісному мосту і на мить відчувши що таке «морська хвороба», ми відправились до центру старої частини міста.

Там ми могли поспостерігати унікальну пам’ятку архітектури – статую Богородиці, розміщену на верху мінарету! Це сплетіння релігій, обрядів і окреслювало релігійне життя стародавнього Кам’янця.

Добре погулявши по місту ми відправились до Скали-Подільської, де на нас чекала вечеря, нічліг і довгоочікуваний відпочинок. Накривши великий стіл, куди помістили всі наші харчі, ми скуштували сіль програми: «Тушонку заправлену макаронами», вона була така ситна, що до фуршетного столу ніхто особливо і не підходив.

Наситившись поживою, ми ще довго співали під гітару біля вогню, гріючи наші душі і серця.

Нарешті вложившись спати далеко за північ ми дали відпочити нашим втомленим ногам.

У неділю вранці-рано ми вирушили знову до Кам’янця-Подільського на Божественну Літургію, яку співслужив наш о. д-н Юрій. Отець – настоятель храму о. Олег Кашуба, як і парафіяни дуже тепло нас зустріли і прийняли.

Помолившись службу, ми вирушили у далеку дорогу в с. Кривче, де розміщені гіпсові печери. Поблукавши по лабіринтах і надивившись на те, що утворила природа, ми з захопленням і радістю в серці відправились додому.

Велика подяка нашим водіям: п. Роману, п. Володимиру, які нас повезли у цю мандрівку і допомогли в організації; отцю Михайлу і парафії, які нам багато допомогли матеріально, а особлива подяка тим всім, які наважились на цю поїздку і активно приклались до того, щоб ця поїздка вийшла найкраща.