З ініціативи Комісії «Справедливість і мир» УГКЦ та за підтримки Інституту релігії і суспільства Українського католицького університету, в приміщенні УКУ відбувся круглий стіл на тему «Пам‘ять про Другу світову війну». Мета зустрічі – змістити акценти з перемоги до пам‘яті, що відкриває шлях примиренню; поширити розуміння війни як трагедії, де немає переможців і переможених. Учасники: Ярослав Грицак, професор, директор Інституту історичних досліджень; Василь Расевич, старший науковий співробітник інституту українознавства НАНУ; Олег Турій, проректор УКУ; Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ.

«Перемога була і нема чого тут заперечувати», – категорично розпочав свою промову один з найбільш активних істориків України Ярослав Грицак. Він відразу уточнив, що мова йде про перемогу союзників – членів антигітлерівської коаліції. На його думку торжество над фашизмом однозначно вийшло на українську користь, тому що плани Німеччини щодо України не давали останній жодних шансів на існування. Натомість теза – змістити акценти з перемоги на пам‘ять, видалася професору дещо дивною. Директор Інституту історичних досліджень переконаний – правильну пам‘ять не можна сформулювати за означенням. Кожна пам‘ять, а особливо колективна, неминуче буде містити дещицю замовчувань. Отже, історична пам‘ять – є сумішшю правди і напівправди. Питання тільки в їхній пропорції.

Ярослав Грицак зауважив, що людині завжди потрібна висока брехня, яка закриває низькі істини. «Нещодавно я дивився статистику: середній розмір пенсій в Російській Федерації сьогодні становить 2 300 рублів, що приблизно відповідає кількості коштів, які видавав Кремль на утримання одного німецького військовополоненого в 41 році. Це означає, що зараз середній пенсіонер в Росії живе гірше, ніж німецький полонений під час війни…», – зробив висновок історик. Отже, за його словами, міф про перемогу є отруйним, тому що робить війну красивою. «А це найбільш небезпечно, бо притуплює нашу чутливість до загрози», – закінчив свій виступ Ярослав Грицак.

Не погодився з колегою щодо визначення пам‘яті, яку не можна формувати, Василь Расевич. Він вважає, що нині існує безліч способів тотального впливу на людську свідомість: телепрограми, публікації, а особливо художні фільми. Зрештою ці засоби часто використовувались у творенні різних міфів.

«Як на мене дуже важливо довести людям, що Велика вітчизняна війна – велика ілюзія, яку особисто творив Сталін. Йосип Віссаріонович намагався показати, що вітчизна може бути тільки радянською, а переможцем – виключно радянський народ. Оскільки ми знаємо, що сталося з радянським народом – його більше немає, то сумнівною залишається також теза “вітчизняності” цієї війни”, – констатував Расевич.

Український соціум досі дотримується сталінського канону ВВВ, а справжнє знання про Другу світову в нашому суспільстві дуже слабеньке – поставив діагноз українській історичній пам‘яті Василь Расевич.

Олег Турій, проректор УКУ, проаналізував святкування Дня перемоги з позиції трьох найбільших християнських Церков України: УГКЦ, УПЦ та УПЦ МП. З його виступу видно, що спільними рисами для всіх конфесій є вдячність Богу за завершення воєнних дій та здобутий великими жертвами мир, молитовне поминання та заклик до наслідування подвигу героїв і турботу про ветеранів. Натомість відмінності стосувалися питань – що відзначаємо, де і коли. Олег Турій зокрема нагадав присутнім виступ Патріарха Кіріла в ефірі каналу Інтер (28.06.09), в якому той засудив позицію Ради Європи, «яка ставить на один щабель нацизм та сталінізм», вважаючи перший режим «людиноненависницьким», а другий «лише (!) репресивним».  Водночас доповідач навів слова Блаженнішого Любомира, який, підкреслюючи значення перемоги над гітлеризмом, сказав, що це була часткова перемога, тому що справжньої свободи ні українському, ані іншим народам Східної Європи вона не принесла. «Очевидно, що ці відмінності є лише видимими ознаками значно глибших розбіжностей у підходах до характеристики самої війни, її причин і наслідків; а також до пам‘яті про неї та значення цієї пам‘яті для сьогодення й майбутнього», – відзначив проректор університету.

«Достовірно можна порівнювати сталінізм і гітлеризм, бо навіть просте зіставлення символік показує одну спільну ідеологію», – поглибив тему Круглого столу Мирослав Маринович. Він зауважив, що міф перемоги сьогодні банально експлуатується, але для будь-якої нації корисно мати міф, бо інакше вона стане цинічною і збідніє. Однак Україні потрібна нова концепція ІІ Світової війни, здатна примирити всі попередні, вважає віце-ректор УКУ. «Для мене важливим є вертикальний вимір. Щойно ми зрозуміємо, що всі ми – люди грішні і, зі своїми помилками, стоїмо перед одним Богом, тоді з‘явиться можливість справжнього примирення. Тобто, наші суспільно-політичні проблеми розв‘яжуться завдяки богословському, духовному виміру», – наголосив Мирослав Маринович.

Вкінці двохгодинної зустрічі учасники Круглого столу подякували організаторам і висловили потребу частіше проводити подібні акції.