Акафистова Субота
“Радуйся, Мати зорі незаходимої; Радуйся, душі моєї спасення. Радуйся, Невісто неневісная!” (Акафист).
“Радуйся, Мати зорі незаходимої; Радуйся, душі моєї спасення. Радуйся, Невісто неневісная!” (Акафист).
“З чого почну оплакувати пристрасного життя мого діяння? Чи добрий початок дам, Христе, нинішньому риданню?” (Великий канон).
“Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо” (Тропар утрені).
Архангельським голосом кличемо до Тебе, Пречиста: “Радуйся благодатна, Господь з Тобою” (Величання празника) Днесь спасення нашого начало і від віку таїнства явління:
У часи імператора Адріяна жила в Римі вдовиця-християнка, що звалася Софія. Мала вона трьох дочок: дванадцятилітню Віру, десятилітню Надію і семилітню Любов. Усі три
“Хто молиться і постить, той має два крила, легші від самого вітру” (Святий Йоан Золотоустий). Святі апостоли молитвою і постом готувалися до Зіслання Святого Духа.
“Величаємо вас, святі рівноапостольні, Методіє і Кириле, що своїми науками просвітили всі слов’янські країни і привели до Христа” (Величання празника).
Синод єпископів УГКЦ постановив доповнити церковний календар нашої Церкви “святом в честь пам’яти християнського подвигу Пратулинських мучеників”. Поминати
Християни перших віків завжди готувалися постом і молитвою до великих празників. З цієї священної практики з часом розвинулися коротші чи довші пости. Насамперед це
П’ятдесятого дня після Воскресіння Ісуса Христа на Його учнів зійшов Святий Дух. Цією подією розпочалася історія буття Христової Церкви. Про це розповідає о. Василь