Неділя Блудного Сина
“Глянь, Христе, на печаль мого серця, глянь на моє навернення, глянь на сльози, Спасе, і не відкинь мене!” (Дев’ята пісня канону утрені неділі Блудного Сина).
“Глянь, Христе, на печаль мого серця, глянь на моє навернення, глянь на сльози, Спасе, і не відкинь мене!” (Дев’ята пісня канону утрені неділі Блудного Сина).
“Хто живе, як фарисей, той перебуває далеко від Церкви” (Синаксар утрені).
“Радуйся благодатна, Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві” (Тропар празника).
“Празнує днесь Церква визначне торжество трьох Учителів, вони бо укріпили Церкву своїми божественними догматами” (Сідален утрені празника).
У часи імператора Адріяна жила в Римі вдовиця-християнка, що звалася Софія. Мала вона трьох дочок: дванадцятилітню Віру, десятилітню Надію і семилітню Любов. Усі три
“Хто молиться і постить, той має два крила, легші від самого вітру” (Святий Йоан Золотоустий). Святі апостоли молитвою і постом готувалися до Зіслання Святого Духа.
“Величаємо вас, святі рівноапостольні, Методіє і Кириле, що своїми науками просвітили всі слов’янські країни і привели до Христа” (Величання празника).
Синод єпископів УГКЦ постановив доповнити церковний календар нашої Церкви “святом в честь пам’яти християнського подвигу Пратулинських мучеників”. Поминати
Християни перших віків завжди готувалися постом і молитвою до великих празників. З цієї священної практики з часом розвинулися коротші чи довші пости. Насамперед це
П’ятдесятого дня після Воскресіння Ісуса Христа на Його учнів зійшов Святий Дух. Цією подією розпочалася історія буття Христової Церкви. Про це розповідає о. Василь
