Великоднє послання Архиєпископа Львівського

Цей невеликий тропар голосить про те, що на небесах радіють ангели від воскресіння Христового, а нас, людей, закликано прославляти Господа співом, а до гідного оспівування Христового воскресіння потрібно чистоти серця. Ніхто не може хвалитися тим, що співає на славу Бога, хоч би така особа посідала найкращий голос, коли серце затемнене гріхом. Ми усі готуємося до свят Воскресіння Господнього щирим розкаянням у своїх гріхах. Бо гріх – образа Бога, який не дозволяє його славити, навпаки, принижує людину і чинить її гідною вічної кари.

Жінки, котрі майже постійно слідували за Ісусом під час його життя, були одними з перших, що прибули до місця його поховання у відповідний час. Вони бажали найдорожчими пахощами намастити тіло Христа, хотіли прислужитися йому, принаймні чимсь по смерті; а, коли прибули до гробу, де був похований Господь, не знайшли його. Гріб був порожній, камінь відкочений, полотнище й хустка, котрими був обв’язаний Ісус, лежали в гробниці й тільки світлі ангели, у вигляді чоловіків в блискучих одежах, звіщали, що він воскрес. Для жінок це було незрозумілим. Вони кілька разів, можливо, змінюючись, бігали до гробу, де був похований Господь, бажали побачити його так, як собі це уявляли. Проте, чинили те надаремно. Не завжди стається по волі людини, бо воля Господня вища, зрештою, попередні промови Христа, були оповіщенням, що він буде розіп’ятий, але третього дня воскресне. Звичайно, що апостоли дуже мало розуміли про воскресіння, навіть тоді, коли стали свідками воскресіння Лазаря, брата Марти та Марії (пор. Ів 11,43-44). Спаситель говорив, що він воскресить Лазаря, а Марта, сестра Лазаря, відповіла, що знає про загальне воскресіння людей. Нам мало відомо, як тодішні люди духовно сприйняли воскресіння Лазаря та що вони думали про воскресіння Христа? Не вірили! Бігали до гробу Спасителя, переконувалися, здогадувалися, що його вкрали (пор. Ів 20,2). Не довіряли одні одним, сумнівалися, бо забули, що він говорив їм про своє воскресіння. А Господь не жартував, коли навчав людей, теж про воскресіння, бо він – Правда. Це люди не могли змістити його слів у своїх головах та своїх серцях. Така недовіра й неприйняття Бога, його навчання та воскресіння, продовжується аж до сьогоднішнього дня в більшості людей. З іншого боку, всяка недовіра й заперечення воскресіння Христа не може затьмарити цього історичного факту, тому що він відбувся, люди стали свідками, а першими свідчили вороги Христа, сторожа та юдейська старшина, котрі старалися замовчати та перекрутити цей факт (пор. Мт 28,11-13). Серед нашого люду, котрий вважає себе віруючим, також знайдемо багато осіб, котрі байдуже відносяться до воскресіння Господнього. Розуміється, що до святкування так, його приймають навіть атеїсти, щоб сісти за стіл добре накритий смачними стравами… Але відносно життя поза гробом, відносно відповідальності за своє життя у потойбічному світі, за вічну нагороду та незмінне покарання, багато із людей сміються з цього й зовсім не бажають про це думати, та тим перейматися. А «Христос справді воскрес і з’явився Симонові» (Лк 24,34), щоб нас утвердити у вірі вічного життя. Багато із людей радо приймають деякі церковні обряди, але змінити свій спосіб життя, залишити темні діла, позбутися практики образи Бога, – не бажають. Усім нам потрібно дозволити Господу, щоб змінив нас на краще. Святий апостол Павло пригадує, що «Христос воскрес для нашого оправдання» (Рм 4,25), а люди бояться це розуміти, не бажають приймати цього оправдання. Соромно було б нам, коли б наше життя закінчилося в обмані та кривдах, в несправедливому пануванні одних над одними та в знущанні могутніх над безборонними. Апостол народів навчає: «На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати» (Рм 14,9). Радіймо тим, що над нами розтягається справедливе Боже панування. Бог, що помер за спасіння людини, показавши свою любов до неї аж до пролиття крові, засвідчив свою безмірну любов до кожної особи. Любов перемогла ненависть, життя подолало смерть, прощення знищило гріх, смирення знівечило гординю. Радіймо тим, що наш Спаситель відчинив для кожної людини вхід до Небесного щастя! Борімося за те, щоб здобути вічне щастя та вічну радість, бо це – усім під силу!

Вітаю усіх вас, достойні сестри й брати, з радістю воскресіння Христового! Вітаю усіх, як учасників вічного життя! Хай Господь усіх благословить своєю духовною радістю, безмежністю дарів, праведністю життя, миром, спокоєм, взаємним розумінням, добрим здоров’ям, взаємною повагою. Бажаю, щоб радість Господнього воскресіння ввійшла у кожне людське серце: праведних й грішних, старших й молодших, сильних та слабких, вільних та поневолених, хворих й здорових. Радіймо з Пресвятою Богородицею, з усіма Ангелами та Святими Неба, єднаймося з цілим світом у славленні нашого Господа Ісуса Христа! Хай його ім’я буде прославлене кожним людським серцем!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Благословення Господнє на Вас!