Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Воздвиження Чесного Хреста

Апостол: 1 Кр 1, 18-24
Євангеліє: Йо 19, 6-11; 13-20; 25-28; 30-35

Сьогоднішнім святом ми вшановуємо Хрест Господній. Це свято потрібне для того, аби пригадати людям, тобто нам усім, якою ціною куплене наше спасіння – визволення з неволі диявола – і також щоб утвердити в народі віру в силу хреста як могутньої зброї проти зла. Своєю смертю на хресті Ісус знищив силу диявола, утвердив Царство Боже на землі. Однак зло на землі, на жаль, ще існує. На Утрені ми співаємо: “Колись у раю дерево відкрило нашу наготу і за спожиття овочу принесло злощасну смерть. А хресне дерево принесло людям одіння…” (Утреня Воздвиження, сідальний). Що це означає? А це значить, що спожитий за намовою диявола заборонений овоч з дерева приніс смерть. А хрест, на якому помер Спаситель, відчинив людям вступ до неба і став перепрошенням Отця небесного за людський гріх.

Ми самі, кожна особа зокрема, маємо вибрати й вибираємо, до якого царства хочемо належати і в якому царстві хочемо жити. Диявол, який тривалий час був і є князем цього світу (пор. Йо 12, 31), воює й тепер проти тих, котрі належать до Царства Божого, а передусім хоче знищити духовних осіб, котрих Бог покликав для поширення Царства Небесного на землі. Диявол розуміє, що коли вдариш пастиря, то розбіжиться стадо (пор. Мр 14, 27).

Ісус залишився у світі у пресвятій Євхаристії і постійно перебуває з людьми, приходить людям на допомогу в їхній боротьбі проти зла. Господь дав нам свій хрест, що є сильною зброєю в боротьбі з дияволом. На могутню силу хреста Спаситель вказав імператорові Костянтину, коли той вирушав у бій проти невірного Максентія (325 р.). Був ясний день. Цісар Костянтин і все військо побачили на небі великий ясний, як сонце, хрест, а над хрестом напис: “Цим переможеш”. Тоді імператор наказав зробити знамено хреста й нести його перед військом. Його військо перемогло переважаючі сили Максентія.

Мати імператора, Олена, подумала, що коли знамено хреста має таку силу, то яку велику силу мусить мати хрест, на якому був розп’ятий Син Божий. І вона поїхала до Єрусалиму, аби віднайти Хрест Господній. Хрест Господній відкопали в Єрусалимі разом з двома іншими хрестами, на яких були розп’яті розбійники. Отож, вірячи в чудесну силу Хреста Господнього, вирішили, що до кожного з них доторкнеться тяжко хвора жінка. Коли вона торкнулася до Хреста Господнього, то відразу одужала. Християни хотіли побачити Хрест Господній, але через велику кількість народу їм було трудно його побачити. Тому Хрест Господній поставили на високому місці, щоб всім було його видно. А народ разом із єпископом Макарієм і матір’ю цісаря, святою Оленою, голосно молився: “Господи, помилуй”.

Сила Господнього Хреста спливала на людей і на світ. З того часу було припинено переслідування християн, а спеціальним едиктом (указом) імператора було дано свободу християнській вірі. На пам’ятку про цю подію і встановлено свято Воздвижения Чесного Хреста.

А в нашій церкві маємо давній церковний обряд, коли священик з престолу переносить святий Хрест до тетраподу, а спільнота співає: “Господи, помилуй”. Так ми віддаємо шану Хрестові Господньому, цілуючи його та кланяючись перед ним, натомість від нього черпаємо сили до боротьби зі злом. Злі духи, знаючи силу хреста, стараються знищити віру людей у його могутність. А цю життєдайну міць хрест має не сам від себе, а від Бога – Сина, котрий помер на ньому за гріхи всього людства.

Багато з нас були свідками того, як за часів панування атеїзму в нашій країні знищували хрести в людних місцях, а також на банях храмів і всюди, де тільки можна було.

Тепер ми знову підносимо хрест, встановлюємо його в людних місцях як силу проти зла. Наші доми й наші груди прикрашені знаменом хреста. Хрест є для нас силою проти спокус і нападів диявола. Хрест є потіхою і підтримкою в наших терпіннях. Хрест – охорона наших домів і поселень перед нападом злих ворогів.

У кожного з нас є свої хрести на дорозі земного життя. Тягар буває різний, і по-різному ми його несемо. Якщо несемо спокійно, з надією на Божу поміч, тоді хрест для нас не буде дуже тяжким, хоч для багатьох невірних він стає глупотою, однак для тих, хто спасається, – силою Божою (пор. 1 Кр 1, 18). Назагал ми боїмося хрестів, бажаємо, аби вони нас обминали, не хочемо зустрічі з ними, але життя є інше й оминути хрест не вдається нікому. І ми пам’ятаємо науку Ісуса Христа, котрий нагадує про потребу нести щодня свій хрест, бо тоді це буде означати для нас йти за Ним (пор. Лк 9, 23). Він приходить до людини в різній формі, у різному вигляді, але завжди матеріально невигідний, духовно ж – хрест дуже корисний і допомагає нам очищуватися від гріховного бруду й утверджуватися у праведному житті.

Святий апостол Павло закликає нас допомагати нести тягарі, тобто хрести, одне одному (пор. Гл 6, 2). Приходити іншим на допомогу в їхніх життєвих потребах, а, зі свого боку, не накладати інших хрестів ані на себе, ні на ближніх. Що означає накладати хрести самим собі? Це всякого роду нарікання на щоденне життя, на невигоди, хвороби, слабкості, нестатки, докучання ближньому, сварки, незадоволення. Просімо Бога, аби сила хреста Господнього допомагала нам нести наші щоденні життєві хрести, давала нам силу в терпіннях і потішала в смутку, допомагала нам у боротьбі зі злом й охороняла в спокусах. Шануймо Хрест Господній від раннього ранку, коли підводимося з постелі, роблячи на собі правильний знак хреста, тобто складаючи три пальці та вимовляючи слова на прославу Пресвятої Тройці, торкаючись чола, грудей та рамен. Робімо це з великою увагою та вірою, тому що це сила проти диявола й наших зіпсутих думок. Подібно й увечері, коли лягаємо спати, знаменуймо себе гарно знаком хреста, щоб наша ніч була спокійна й мирна.

Нехай Хрест Господній вселяє в нас сильну віру, надію і любов до Бога. Пам’ятаймо, що Господь Ісус з нами. Силою Хреста ми переможемо зло, і хай панує Царство Боже в наших душах, а сили пекельні не переможуть його.

смт. Глиняни, 27.09.2006.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.