Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Святого Апостола Андрія

Апостол: Кр 4, 9
Євангеліє: Йо 1, 35-51

Святе Євангеліє не один раз згадує про святого апостола Андрія як учня святого Івана Хрестителя, а потім апостола Ісуса Христа. Мабуть, перед тим як стати учнем Спасителя, він кілька разів з ним зустрічався, принаймні так можемо судити з Євангелія. Коли почув заклик Христа, щоб піти за Ним, не завагався цього зробити, не ставив зайвих запитань, не піддався якомусь сумніву, а довірився Ісусові, хоч знав Його не так давно. Йому вистачило кілька зустрічей зі Спасителем і свідчення Івана Хрестителя: “Ось Агнець Божий” (Йо 1, 36). Він є одним із перших учнів Івана, що почув з уст свого учителя свідчення про Ісуса Христа, – що Він Божий Агнець. Оцінімо всю ситуацію і визнаймо за дуже сміливий вчинок апостола Андрія, котрий уже був учнем Івана Хрестителя: коли приходить інший учитель – Христос, котрий кличе його, Андрій іде за Ним. Як учень Івана Хрестителя, Андрій залишався при своєму ремеслі – ловив рибу; коли ж пішов за Христом, Той закликає його залишити все, бо має на меті навчити його ловити людей. Щодо історії Андрія варто спостерегти, як цю подію описує євангелист Марко: “Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія… їм сказав: «Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей»” (Мр 1,16-17). Коли Син Божий ішов берегом моря, мабуть, багато стояло човнів на воді, з котрих одні ловили рибу, дехто вибирав її з човна; інші направляли сіті; можливо, хтось ремонтував човна; а Господь, написано, побачив Андрія і його брата, а на інших не звернув такої уваги. З одного боку, слово “побачив” означає право Бога вибирати того, хто Йому до вподоби, і ніхто не може в це втручатися; з іншого – “побачити” означає дію Господа. Коли Всемогутній творив світ, то про це сказано: “І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре” (Бут 1, 31). Але пізніше, коли земля наповнювалася людьми, “Побачив Господь, що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі” (Бут 6,5). В першому й другому випадках вжито слово “побачив”, що в цих текстах має інше значення та позначає іншу дію. Перед Господніми очима не приховається ніхто й ніщо, а певних осіб Господь бачить як своїх слуг, тобто кличе до служіння у своєму винограднику. Господь знає добре нас усіх (пор. Єр 1,5) і кожній людині визначив певну мірку дарів, котрими слід користуватися, виконуючи покликання до різного способу життя. Інколи настають, як ми бачимо, зміни дарів: до покликання на апостола Андрій був рибалкою, очевидно – мав дари, щоб бути ним. А пізніше, коли став апостолом, трудився як духовний пастир, і отримав таланти. необхідні для того, щоб виконати волю Бога в духовному стані: “Господь предивне у своєму святому робить” (Пс 4, 4). І не можна дорікати, що був рибалкою, а потім став апостолом, бо це означало б перебирати на себе право зазіхати на владу Господа. На жаль, багато людей наважуються критикувати Бога: їм не подобається той чи інший законний священик, він не так проповідує, як вони вважають, мало співає, мало навчає чи невідповідно поводиться. Залишімо наш суд. Бо коли поглянемо на історію спасіння, можемо втягнутися в суцільну критику Творця й відкинути Його спосіб спасіння. Нам може видатися невдалим Божий вибір щодо Мойсея, котрий сам про себе говорить, що він не оратор, тяжкомовний і тугоязикий (пор. Вих 4, 10). Його брат Арон, на нашу думку, був би кращий провідник і промовець (пор. Вих 4, 14). Але це наші бачення та пропозиції, а Господь зовсім не має обов’язку звертати на них увагу. Також коли Всевишній послав пророка Самуїла до Єсея, вифлиємця, щоб помазати на царя одного з його синів, той вважав Еліява гідним, але Господь сказав пророкові: “Не вважай на його вид та на його високий стан, я його відкинув… чоловік дивиться на лице, Господь же дивиться на серце” (1 Сам 16, 7). Батько по черзі привів сімох синів, котрих також вважав гідними за своїм порядком, але жодного з них Бог не вибрав Тоді батько послав у поле по найменшого, що пас вівці, і цього, Давида, помазав пророк на царя за велінням Творця (пор. 1 Сам 16, 12 13). Господні стежки інші від наших, і вони правильні та непохитні. А святий апостол Павло пригадує, що “Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних” (1 Кр 1, 27).

Кого покличе Господь до будь-якого служіння, Йому потрібно довіряти й не оглядатися назад у своє життя: “Ніхто, що поклав руку на плуг і озирається назад, не здатний до Царства Божого” (Як 9, 62). Треба покірно йти вперед з великою довірою до всемогутнього Бога, котрий “знищить всяке начальство й усяку владу й силу” та котрому все підкорене під ноги (1 Кр 15, 24; 27). Коли перестанемо довіряти Богові, тоді будемо критикувати Ісуса Христа за те, що Він вибрав Юду, котрий крав гроші, а потім зрадив Його. Чи це наша справа? Куди наша критика нас допровадить? Критика спасає чи ставить людину перед більшою відповідальністю? Чи нам бракує клопотів зі собою, своїми злими навичками, певними гріховними провинами? Дбаймо за наше освячення та спасіння, цілковито віддавшись у руки нашого Творця. Дякуймо Ісусові Христові, що вибрав колись дванадцятьох апостолів і серед них апостола Андрія. Він чинив добро, сіяв зерно Божої науки і за свою вірність Господові удостоївся мученицької смерті. Був рибалкою, а став апостолом-мучеником і тепер радіє в небесних оселях. Андрій не критикував Ісуса за його “лагідніший” спосіб життя порівняно з попереднім учителем, Іваном Хрестителем, а прийняв Його науку та вважав головним завданням виконати її. І виконав її досконало, умерши на хресті, подібно, як його Спаситель. Святий апостоле Андрію, молися, щоб наші миряни були віддані Богові, святій Церкві та святій вірі до кінця свого життя!

Храм Св. ап. Андрія, вул. Варшавська, м.Львів, 13.12.2006.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.