“Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” (Мк 10,17)

Дорогі друзі

Цього року відзначається двадцять п’ята річниця встановлення Всесвітнього Дня Молоді за бажанням Преподобного Івана Павла II, як щорічна зустріч віруючої молоді всього світу. Це був пророчий почин, що приніс багаті плоди, дав можливість новим поколінням християн зустрічатися, слухати Слово Боже, відкривати красу Церкви і переживати глибокий досвід віри, що привело багатьох до рішення повністю віддати себе Христу.

Нинішній XXV День є етапом на шляху до майбутньої Всесвітньої зустрічі молоді, яка відбудеться в серпні 2011 року в Мадриді, куди, я сподіваюся, ви приїдете в великій кількості, щоб пережити цю благодатну подію.

Для того, щоб підготуватися до цього святкування, мені б хотілося запропонувати вам деякі роздуми на цьогорічну тему: : “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” (Мк 10,17), взяту з євангельського епізоду зустрічі Ісуса з багатим юнаком; на тему, яка вже розглядалася в 1985 році Папою Іваном Павлом II в прекрасному Посланні, вперше адресованому молоді.

1. Ісус зустрічає юнака

“Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” “Чого називаєш мене благим?” – сказав Ісус до нього. – “Ніхто не благий, окрім одного Бога. Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір.” Він же у відповідь мовив до нього: “Учителю, я вже те дотримував змалку.” Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: “Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною.” Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, – мав бо великі багатства.” (Мк 10, 17-22).

Цей епізод є красномовним виразом великої уваги Ісуса до молоді, до вас, до ваших очікувань, до ваших надій, і показує, наскільки велике Його бажання зустрітися з вами особисто і почати розмову з кожним із вас. Адже Ісус зупиняється, щоб відповісти на питання Свого співрозмовника, проявляючи увагу до юнака, який прагне бути з «Учителем благим», щоб навчитися у Нього, як пройти життєвий шлях. Цим епізодом з Євангелії мій Попередник бажав закликати кожного з вас “розвивати власну розмову з Христом, – розмову, яка має основоположне значення і важливість для молоді” (Послання до молоді, п. 2).

2. Ісус, поглянувши на нього, полюбив його

В євангельській розповіді св. Марко підкреслює, що “Ісус, поглянувши на нього, полюбив його” (пор. Мк 10,21). У погляді Господа міститься вся суть цієї найвищої зустрічі в нашому житті і всього християнського досвіду. Насправді, християнство – це перш за все не мораль, але досвід зустрічі з Ісусом Христом, Який любить кожногоз нас, молодих чи старих, бідних чи багатих; Він любить нас, навіть коли ми відвертаємося від Нього.

Коментуючи цей епізод, Папа Іван Павло II додав, звертаючись до вас, молоді: “Я бажаю вам відчути на собі такий погляд! Я бажаю вам особисто пережити ту істину, що Він, Христос, дивиться на вас з любов’ю!” (Послання до молоді, п. 7). З любов’ю, яка проявляє себе на Хресті настільки вповноті і всеосяжно, що змушує св. Павла написати із здивуванням: “А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.” (Гал 2,20). “Усвідомлення того, що Отець завжди любив нас в Своєму Сині, що Христос любить кожного і завжди, – пише далі Іван Павло II, – стає точкою опори для всього нашого людського буття” (Послання до молоді, п. 7), і дозволяє нам долати всі випробування, в яких викриваються наші гріхи, страждання, відчай.

У цій любові знаходиться джерело всього християнського життя і основна причина євангелізації: якщо ми справді зустріли Ісуса, то не можемо не свідчити про Нього тим, хто ще не зустрівся з Ним поглядом!

3. Відкриття задуму життя

Юнакові з Євангелії притаманна одна особливість, властива кожному з вас. Ви також багаті силою, мріями, надіями: всім цим ви володієте в надлишку! Сам ваш вік є величезним багатством не лише для вас, але і для інших, для Церкви і для світу.

Багатий юнак запитує у Ісуса: “Що мені робити?” Період життя, в якому ви зараз знаходитеся, – це час відкриттів: дарів, якими Бог щедро наділив вас і вашої відповідальності. Крім того, це час прийняття рішень, необхідних для побудови власного життя. Отже, це час, коли пора запитати себе про істинний сенс життя і шукати відповіді на питання: “Чи задоволений я своїм життям? Чи мені чогось бракує?”

Як юнак з Євангелії, можливо, ви також переживаєте ситуації нестабільності, хвилювання і страждання, які штовхають вас до мрій про надзвичайне життя і змушують запитати себе: у чому ж полягає успішне життя? Що мені робити? Яким може бути задум мого життя? ” Що я повинен зробити, щоб моє життя було повноцінним і наповненим сенсом” (там же, п. 3).

Не бійтеся ставити перед собою ці питання! Далекі від того, щоб пригнічувати вас, вони висловлюють високі цілі, які живуть у ваших серцях. Тому до них слід прислухатися. Вони чекають не поверхневих відповідей, а відповідей, здатних задовольнити ваші справжні очікування життя і щастя.

Для того, щоб відкрити задум свого життя, який може зробити вас повністю щасливими, слухайте Бога, в Якого є Свій задум любові для кожного з вас. Запитаєте Його з довірою: “Господи, який Твій задум Творця і Батька для мого життя? Яка Твоя воля? Я хочу виконати її”. Будьте впевнені, що Він відповість вам. Не бійтеся Його відповіді! “Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає” (1Ін 3,20)!

4. Прийди, і йди за Мною!

Ісус, пропонуючи багатому юнакові вийти далеко за рамки задоволення його надій і особистих планів, говорить: “Прийди, і йди за Мною!”. Християнське покликання народжується з любовного заклику Господа і може звершитися лише у взаємній любові: “Ісус закликає Своїх учнів до повної і абсолютної посвяти Йому свого життя, без властивих людині розрахунків і пошуків вигоди, лише безмежно довіряючи Богові. Святі приймають цей заклик і з покірливим послухом встають в ряди послідовників розп’ятого і воскреслого Христа. Їх досконалість, інколи незрозуміла з людської точки зору, полягає в тому, щоб більше не ставити в центр самих себе, а приймати рішення йти проти течії, живучи згідно Євангелії ” (Бенедикт XVI, Проповідь під час меси канонізації блаженних Зігмунда Щенсни Фелінського, Франциско Коль-і-Гитарта, Жозефа Даміана де Вестера, Рафаеля Арнаїса Барона і Марі де ла Круа (Жанни) Жуган, 11.10.2009).

За прикладом учнів Христа і ви, дорогі друзі, приймайте з радістю заклик йти за Ним, щоб жити насичено і плідно. Адже в Хрещенні Він кличе кожного слідувати за Ним через конкретні дії, любити Його понад усе і служити Йому в братах. Багатий юнак, на жаль, не прийняв заклику Ісуса і пішов засмучений. Він не знайшов в собі мужності відмовитися від матеріальних благ заради того, щоб знайти найбільше благо, запропоноване Ісусом.

Смуток багатого юнака з Євангелії схожий на той, який народжується в серці кожної людини, коли у неї бракує мужності слідувати за Христом, зробити правильний вибір. Але ніколи не буває надто пізно відповісти Йому!

Ісус ніколи не втомлюється звертати Свій, сповнений любові, погляд і закликати бути Його учнями, але деяким Він пропонує радикальніший вибір. У цей Рік Священства мені б хотілося закликати хлопців і підлітків бути уважними, якщо Господь запросить їх до найбільшого дару, на шлях Священства, і бути готовими прийняти з великодушністю і натхненням цей знак особливої преференції, почавши разом зі священиком, з духовним наставником необхідний шлях розпізнавання покликання. Не лякайтеся, дорогі хлопці і дівчата, якщо Господь кличе вас до релігійного, чернечого, місіонерського життя або до особливої посвяти: Він вміє дарувати глибоку радість тим, хто відповідає Йому з мужністю!

Крім того, я закликаю всіх, хто відчуває в собі покликання до шлюбу, прийняти його з вірою, поклопотавшись закласти міцні основи, щоб жити великою, вірною любов’ю, відкритою до дару життя, яке є багатством і благодаттю для суспільства і Церкви.

5. Спрямовані до вічного життя

“Що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” Це питання юнака з Євангелії здається далеким від турбот багатьох наших молодих сучасників, оскільки, як відзначив мій Попередник, “хіба ж не ми є тим поколінням, якому світ і земний прогрес повністю закривають горизонт існування?” (Послання до молоді, п. 5). Але питання про “вічне життя” виникає в особливо скорботні хвилини буття, коли ми втрачаємо близьких або коли переживаємо невдачу.

Але що це за “вічне життя”, про яке говорить багатий юнак? Нам це пояснює Ісус, стверджуючи, звертаючись до Своїх учнів: “я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере” (Ін. 16,22). Ці слова вказують на надихаючу пропозицію нескінченного щастя, радості бути наповненими божественною любов’ю назавжди.

Роздуми про майбутнє, яке чекає кожного з нас, додають сенсу існуванню, оскільки орієнтують задум життя не на обмежені і скороминущі горизонти, але на обширні і глибокі, які спонукують любити світ, настільки люблений Самим Богом, і з свободою і радістю, які народжуються з віри і надії, посвятити себе його розвитку. Ці горизонти допомагають не абсолютизувати земні реалії, відчуваючи, що Бог готує нам більшу перспективу, і повторювати разом зі св. Августином: “Забажаємо ж разом небесної батьківщини, спрямовуймося ж до неї, відчуваючи себе тут всього лише паломниками” (Commento al Vangelo di San Giovanni, Omelia 35, 9). Спрямувавши погляд у вічне життя, блаженний Пьєр Джорджо Фрассаті, який помер у 1925 році у 24 річному віці, говорив: “Я хочу жити, а не животіти!”, і на фотографії, зробленій під час високогірного сходження, яку він надіслав одному зі своїх друзів, він написав: “Угору”, натякаючи на християнську досконалість, але також на вічне життя.

Дорогі хлопці і дівчата, я закликаю вас не забувати про цю перспективу у вашому житті: ми покликані до вічності. Бог створив нас для того, щоб ми були з Ним, назавжди. Вона допоможе вам наповнити сенсом ваші рішення і додати якості вашому життю.

6. Заповіді, шлях істинної любові

Ісус нагадує багатому юнаку про десять заповідей, як необхідну умову для “успадкування життя вічного”. Вони є важливим орієнтиром для життя в любові, щоб чітко розрізняти добро від зла і будувати міцний і довговічний задум життя. Також і вас Ісус запитує, чи знаєте ви заповіді, чи прагнете виховувати свою совість згідно з Божим законом і чи застосовуєте ви його на практиці.

Звичайно, ці питання йдуть врозріз з нинішньою ментальністю, яка пропонує свободу, необтяжену цінностями, правилами, об’єктивними нормами і закликає відмовитися від усяких обмежень заради миттєвих бажань. Але такого роду пропозиція, замість того, щоб вести людину до справжньої свободи, перетворює її на раба самої себе, своїх спонтанних бажань, в раба таких ідолів, як влада, гроші, розгнуздані задоволення і світські спокуси, роблячи її нездатною слідувати своєму вродженому покликанню до любові.

Бог дає нам заповіді, тому що бажає навчити нас істинній свободі, тому що бажає творити разом з нами Царство любові, справедливості і миру. Слухати їх і виконувати – це означає не втратити, а знайти дорогу справжньої свободи і справжньої любові, тому що заповіді не обмежують щастя, але вказують, як його знайти. На початку розмови з багатим юнаком Ісус нагадує про те, що закон, даний Богом, є благом, тому що “Бог благий”.

7. Ми потребуємо вас

Сьогоднішній молоді доводиться стикатися з багатьма проблемами, що виникають у зв’язку з безробіттям, відсутністю чітких ідеалів і конкретних перспектив на майбутнє. Інколи може виникати враження безсилля перед нинішньою кризою і нестабільністю. Не дивлячись на труднощі, не дозволяйте собі падати духом і не відмовляйтеся від своєї мрії! Замість цього вирощуйте в серці великі бажання братерства, справедливості і миру. Майбутнє знаходиться в руках тих, хто вміє шукати і знаходити вагомі основи для життя і надії. Якщо захочете – майбутнє у ваших руках, тому що дари і багатства, які Господь вклав в серце кожного з вас, «загартовані» зустріччю з Христом, можуть дати справжню надію світу! Саме віра в Його любов, роблячи вас сильними і великодушними, дасть вам мужність спокійно йти по життю і перейняти на себе сімейну і професійну відповідальність. Прагніть будувати ваше майбутнє через серйозну особисту і наукову підготовку, щоб компетентно і щедро служити загальному благу.

У моїй недавній енцикліці про цілісний розвиток людини, Caritas in veritate, я перерахував деякі сьогоднішні великі виклики, які є невідкладними і важливими для життя цього світу: використання ресурсів землі і дбайливе відношення до екології, справедливе розділення дібр і контроль за фінансовими механізмами, солідарність з бідними країнами, боротьба з голодом в світі, відстоювання гідності людської праці, служіння культурі життя, творення миру між народами, міжрелігійний діалог, правильне використання засобів соціальної комунікації.

Це виклики, на які ви покликані відповісти, щоб творити справедливий і братський світ. Це виклики, які вимагають для свого вирішення вимогливого і палкого задуму життя, в який необхідно вкласти все ваше багатство, згідно задуму, який є у Бога для кожного з нас. При цьому не потрібно звершувати героїчні або незвичайні жести, – слід діяти, плідно використовуючи власні таланти і можливості, прагнучи постійно розвиватися у вірі і любові.

У нинішній Рік Священства я закликаю вас знайомитися з життям святих. Ви побачите, що Бог скеровував їх, і що вони знаходили свій шлях день за днем, саме у вірі, надії і любові. Христос закликає кожного з вас працювати разом з Ним і перейняти на себе відповідальність за творення цивілізації любові. Якщо ви слідуватимете Його Слову, тоді і ваш шлях буде освітлений і приведе вас до високих цілей, що дають радість і наповнюють життя сенсом.

Діва Марія, Мати Церкви, нехай супроводжує вас Своїм заступництвом. Я запевняю вас в молитовній пам’яті і з величезною любов’ю благословляю вас.

З Ватикану, 22 лютого 2010

BENEDICTUS PP. XVI

Джерело: Milites Christi Imperatoris