Не хотів псувати цими рядками читачам гарного настрою відразу після святкової беатифікації блаженного Івана Павла ІІ, але сьогодні по свіжих слідах, так би мовити, поділюсь роздумами, які давно вертілись в голові. Як вже багатьом відомо, в неділю очільники групи, відомої в минулому як «підгорецькі отці», а сьогодні справедливо названі за прізвищем ідеолога Догнала, «догналіти», «відлучили» від Католицької Церкви Папу Бенедикта та блаженного Івана Павла ІІ.  Хоча самі вони мабуть скажуть, що то не вони: «он сам пришёл». Тобто Папа своїми діями, сам себе поставив у положення відлученого, і вони його попереджали про можливі наслідки його діяльності, але факт залишається фактом – ці люди вважають, що мають право виносити вироки, судження діяльності будь-кого і головно глави Церкви в якій складали священичу присягу, припасовувати до людей цитати з Біблії, звинувачувати в єресях  і так далі.  Тут прошу читача  особливо звернути увагу, що ці люди вважають себе в повному праві трактувати, оцінювати і судити в останній інстанції. Це дуже показовий феномен. Це явище не нове в Церкві Христовій, оскільки від самого початку з‘являлись люди, які твердили, що їх веде сам Дух і єдиний Бог їм суддя, а вони вже всім решта судді. Зараз ми називаємо ці відколи сектами.

Хоча ще донедавна, очільники групи Догнала наголошувала на тому, що вважають свої відлучення від Католицької Церкви недійсними і очікують на офіційне рішення їхнього питання від Папи і його єдиного. По крайній мірі, в одній спонтанній розмові з одним із адептів секти паном Василем Кириличем – редактором їхнього сайту «ПРАВдиво» останній свято мені доводив, що Папа накаже «винуватців» і виправдає «невинно осуджених», звісно Догнала & Co. Мене завше цікавило питання, а якщо б Папа підтвердив екскомуніки (хоча звичайно їх справи Папа ніколи б не розглядав),  яка була б їх реакція? Більш ніж впевнений, вони б звинуватили Папу у сотні вигаданих єресях, бо виключно себе вважають непомильними (що зрештою і сталось згодом).  Це підтвердили події неділі. Все, що говорилось адептам до цього – «мовляв почекайте, Папа просто оточений поганими людьми, але правда восторжествує і він нас оправдає» було, як то кажуть, «для отвода глаз».  Стара риторика міняється на нову – Папа сам єретик,  тому ми обиратимемо свого – Підгорецького чи Брюховецького, а може і Кульпарківського…

Якщо на перших порах, догналіти в очах своїх адептів намагались продемонструвати якісь спроби легітимації, чи то були претензії ввести їх до складу Синоду УГКЦ (хоча ніколи не були і не є єпископами Католицької Церкви) чи пізніші апеляції до Папи, то тепер остання і легітимна інстанція християнства на планеті Земля знаходиться, яких 70 кілометрів від Львова. Якщо у вас проблеми – звертайтесь: все вирішується там.  Хоча, це не єдина філія. По цілому світу від різноманітних християнських юрисдикцій в свій час вже відходили групи, які оголошували себе посольством Божим на землі…  Ця не перша і не остання, знаємо це зі Святого Письма.

Насправді дивлячись назад, всі ці спроби легітимації ніколи не мали якоїсь справжньої цілі пошуку справедливості.  Для міцнішого фундаменту треба було чимсь дурити людей (не забуду відео з-під стін Верховної Ради, в якому один з очільників показово поминає Бенедикта XVI), щоб не розбіглись  ті, що є, і назбирати нових. Тепер, коли є міцніша база можна і Папу «відлучати». Тим паче догналіти почали розширяти свій ареал вербування на православних (представники УАПЦ з Золочівського району вже можуть Вам багато розповісти) апеляція до Риму вже не потрібна, а й навіть зайва (а для католиків латинської традиції вони готують цікавіший сюрприз – латинського єпископа ну і само собою главу Латинської Церкви).

Процес вербування в групу досить простий і дієвий. До сьогодні ще працює вдала мімікрія під Греко-Католицьку Церкву, оскільки саме її вірних було обрано як матеріал для формування секти.  Люди, які вперше потрапляють на реколекційні науки, не знають, що мають  діло не з УГКЦ. Про це свідчать багато тих, хто побував на науках, але не втрапив в число адептів.  Коли стає зрозуміло – мізки вже спрямовані у потрібному напрямку і УГКЦ вже розглядається як ворог. Впроваджувальна система проста – світ ділиться навпіл. Чорний і білий. Пекло – рай: вибирай… Звісно, тут тобі пропонують «рай».  Перед  тобою стоять такі милі галицькому оку монахині і священики.  Вибір здійснено  і, все, вперед.  Далі тобі дадуть всі необхідні формули чому саме по ту сторону пекло. Хоча справжнісіньке пекло розпочинається в сім‘ях, коли хтось з близьких попадає в цю секту.  Свідченням може слугувати нещодавнє відео (http://youtu.be/bHlT5UIxX3I), на якому в догналітському осередку відбувається постриг в монахині, а мати, яка в розпачі протестує, і монахині їй вперто затуляють рота. Я все розумію, мати хоче «бачити внуків» і не одні батьки важко пережили такий вибір дитини, однак, на жодному постригу матері не будуть брутально затикати рота і скандувати на все горло «Ісус».  Думаю, цей випадок взагалі заслуговує на розслідування відповідними органами, які чомусь в даній ситуації виявляють повну бездіяльність. Прошу звернути увагу, що ця мати протестує не проти самого постригу, як такого, а звинувачує виконавця обряду у самозванстві.

Звинувачення, якими щедро догналіти посипають всіх «зовнішніх» також будувались за висхідною – спочатку критики зазнали ієрархи УГКЦ, зокрема Блаженіший Любомир. А потім вже Римський понтифік. Формули прості і чітко вбудовуються в свідомість адептів. Натомість і тут догналіти не мали на меті з‘ясовувати якусь істину. Звинувачення висуваються риторично і відповіді не очікується. Зі сторони УГКЦ лунали не одноразові спростування, однак, дискусії непомильні судді починати не збирались. Звинувачення є виключно для «внутрішнього вжитку», а не для зовнішнього. І тут я також хочу зупинити читача і зосередити його увагу. Звинувачення повинні тільки постійно живити в «своїх» відчуття правдивості їхнього шляху. І переконання, що ззовні – пекло.  Людина, яка потрапила туди ніколи в житті не буде з‘ясовувати, чи справді говорив якісь речі Блаженіший Любомир Гузар, не буде з‘ясовувати, що було в Асижі, чи відкривати документ ІІ Ватиканського Собору Nosra Aetate в якому викладено вчення Католицької Церкви про ставлення до інших релігій, не буде з‘ясовувати, бо вона це «знає». Тому що за неї вже все з‘ясував Догнал. А він, вона переконана є  по цю «сторону добра і зла», по добру, звісно.

Це насправді класика жанру, скажуть релігієзнавці. Серед основних засобів поширення свого впливу використовуються також вкидання в суспільство певних фантомних небезпек на кшталт ювеналки чи формування маси громадських організацій, які борються з «виселенням магеланових пінгвінів з Фоклендів» так небезпечного для нашого суспільства чи створенням паралельних церковним молодіжних організацій, як вже скандальний клон «Руху чистих сердець» (http://catholicnews.org.ua/ru/node/3425#point).

Якщо стати на відстані й глянути на всю цю ситуацію здалека, то видно ще більше. Ситуація в країні хитається у всі боки. І зрушити тектонічні плити пробують в багатьох точках. В суспільному: розкручуванням мовного питання, історичними суперечками, конфронтаціями ідеологій тощо. Окремим регіоном який особливо розхитують є Західна Україна, яку руками, певних сил хочуть показати як оплот фашизму і «агалтелого националізма», осередком екстремізму і ксенофобії. Не залишилась поза увагою і релігійна сфера. Не побоюсь цього слова, але вона є серцем нашого народу (Яке нажаль сьогодні зіткане з клаптиків). Вдариш туди – захитається все. І, що я спостерігаю, б‘ють туди доволі сильно. Якщо ще кілька років назад в нашій країні встановився більш-менш стабільний релігійний мир, то сьогодні ситуація за крок від вибуху. Про це просто на весь голос кричать релігійні лідери, апелюють до президента – чітко називають загрози.  В цей сам час в Галичині розвертається прекрасно фінансована (цей факт заслуговує особливої уваги) і продумана кампанія розхитування Української Греко-Католицької Церкви. Зверніть увагу, очільники догналізму жодним чином не звертають увагу на те що робиться в країні (окрім надуманих загроз ювеналки і гомодиктатури) натомість вперто «сверлять» Католицьку Церкву взагалі і Греко-Католицьку зокрема.  При цьому пишучи листи Путіну, Мєдвєдєву, Патріарху Кирилу листи з проханням підтримки.  Пишуть листи в «Русский мир», а звідти їм устами Кирила Фролова відповідають – «Мы с вами! Бей униатов!».

Ще цікавішу ситуацію спостеріг останнім часом в інтернет сфері. Накал агресії в коментарях на релігійних сайтах просто зашкалює. Позавчора на сайті «Релігія в Україні» коментатор під ніком «Анархіст» представився як людина з оточення владики Ігора Ісіченка, поливав всіх відбірною лайкою і мало не гнув матом на всіх. Я просто не вірю, що така людина може бути в компанії інтелігентного Архієпископа. Чи під статтями на Українській правді, якісь «греко-католики» (в чому я теж сумніваюсь) мочили всіх не менш відбірним матом. Це тільки те, що помітив. Всім давно відомо, що в неті працює купа проплачених «тролів», які повинні постійно провокувати сварки на дражливі нашому суспільству теми, в тому числі тему міжконфесійних стосунків. Але очевидно одне, нас хочуть спровокувати на «війну всіх проти всіх».

Перепрошую за «сумбур», я вірю в свій народ і вірю, що ми і це перейдемо. І здоровий глузд візьме верх над емоціями. Перефразовуючи пана Мирослава Мариновича – давайте зберігати холодність ума, при гарячості серця.

Але не все так зле. Не знаю з якою допомогою, яких сил, чи може просто через надмірні амбіції деяких людей маємо й веселі вісті. Група Догнала «відлучила Папу Римського». Ви тільки вдумайтесь над цим зі всєю можливою серйозністю, і я переконаний, у вас не вийде щиро не розсміятись. Я чув, що в психіатричній практиці релігійні лідери рідко трапляються, частіше Наполеони чи інші вожді народів, але Папи, то рідкісний випадок. Також «Львів туристичний» матиме нову атракцію – у визначені дні під Львівською облрадою, або може будуть і інші місця, відбуватимуться аудієнції з Папою, не знаю який буде титул чи Підгорецький чи Брюховецький – і можна буде зробити фотографії на пам’ять.

P.S. Після написання пригадав ще одну річ, яку підмітив давно. Стосується вона риторичності звинувачень догналітами УГКЦ. На свої наліпках, розклеєних по місту, вони пишуть “греко-католики “за” гомосексуалізм і ювенальну юстицію. Якщо “ні”, чому мовчимо?”. Очільникам догналізму цілком відомо, що існує чітке вчення Католицької Церкви щодо цих явищ і йому слідує УГКЦ, але ж про це вони мовчать. Але продемонструю їх тактику на практиці, щоб читачі краще зрозуміли про що мені йдеться — “Догнал “За” згвалтування неповнолітніх і проституцію! Якщо “Ні”, чому мовчимо?”

Джерело публікації: risu.org.ua