Всесвітлішим та Всечеснішим,

Слава Ісусу Христу!

Дорогі браття і сестри у Христі, багато хто з нас, в часі великоднього посту, зазвичай, ставить собі досить поважні цілі до осягнення на шляху свого духовного зростання. Нерідко вони є досить абстрактними, загальними й настільки практично недосяжними, що велика кількість людей справді прагнучих добра і ревно працюючих для нього, наприкінці великопосного часу є змушені констатувати свій черговий неуспіх, а то й досвідчувати присутність у собі поважної долі фарисейського лицемірства. Інколи, натомість, завдання, які ми ставимо собі, є занадто простими, впрост банальними, так що осягаючи їх, ми або не відчуваємо, що це був дійсно час посного, духовного, справжнього подвигу, або ж ще раз і ще раз впевняємося у тому, що в дійсності нам розходилося про якийсь меркантильний егоїзм. І це показує нам, наскільки далекими від розуміння істинної суті посту є кожен із нас. В той час, як Святе Письмо Старого Завіту виразно відкриває нам спасенну правду щодо даної духовної практики і одного з найбільших діл християнського вправляння у чеснотах:

«Вони щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої… Питаються в Мене вони про права справедливості, жадають наближення Бога: нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно… Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожності, пута-ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вломити голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня – слідом за тобою! Тоді кликати будеш – і Господь відповість, будеш кликати, а Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді-то засвітить у темряві світло твоє і твоя темрява, ніби полудень стане, і буде Господь тебе завжди провадити і душу твою нагодує в посуху, зміцнить кості твої, і ти станеш, немов той напоєний сад і мов джерело те, що води його не всихають! І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні…» (Іс. 58, 2-12).

Як бачимо, правдива суть посту має дві складових, кожна з яких співвідноситься із дійсністю віднайдення нами святості Бога, досвіду нашого глибинного переживання Його із нами співстраждаючої любові, Його дієвого співіснування з нами в сповненій внутрішньої драми, а подекуди й трагічності історії нашого земного життя. Перша складова являє собою внутрішнє переродження людини, її навернення до способу бачення Богом реалій людського існування, в той час, як друга є радше природнім вислідом першої, полягаючи в активному, динамічному практичному поступуванні людини, спрямованому на якісне переображення довколишнього буття.

Тому-то в часі великого посту, перед тим, як ставити собі оті «занадто величні» або «надмір банальні» цілі, добачаючи певні духовні слабкості і потреби нашого суспільства, хочу звернутися до Вас із проханням добре розглянутися довкола і придивитися, а чи не видно в усьому цьому складному вирі міжособистісних взаємопов’язань, які витворюють конкретику нашого із вами щоденного життя, отих невідповідних, небажаних Богом, Творцем, Управителем і Батьком усього, реалій, про які говорить пророк. А відтак поставити собі самому запитання: як мій харч, мій спосіб думання і стиль життя, моя молитва співвідносяться з усім цим, чи дотичні вони до цього, чи якісно страждають з огляду на це, чи, навпаки, спрямовані на те, щоб активно змінювати до кращого цю дійсність? Іншими словами, якими є гострі проблеми мого власного сімейного чи родинного життя, стан справ на роботі, при праці, якою я щоденно служу моїм ближнім, якими, врешті-решт, є ці мої ближні і я сам в очах людської правди і в очах Божих? Чи не варто, замість багатьох «непотрібних» приречень, якими ми так часто обтяжуємо себе в часі посту, радше подбати про те, щоб у супокої, в мирі і злагоді із самим собою принести сповнену довір’я до Батьківського Божого милосердя молитву за страждаючих – тих, хто терпить фізичні болі у лікарнях і вдома, хто потерпає від алкогольного, наркотичного та іншого роду узалежнень, хто голодує, хто скитається бездомний, ким погорджують, над ким чинять насильство і кого вбивають… Молитву за тих, хто вмирає мовчки, «неначе вівця, ведена на заріз», і тих, хто проклинає своїх мучителів… Молитву за жертв і їхніх убивць, котрі так само і чи не найбільше, навіть самі не усвідомлюючи цього, потребують нашого прощення і Божого милосердя… І то не десь у безвісній країні і в неозначений час, а зовсім поряд, по сусідству, в нашім-таки домі, на наших очах, при нашій мовчазливій участі і згоді, тут і тепер…

І якщо, як люди, ми відчуємо себе здатними співстраждати цим страшним, фізичним болям, то, як християни, ми не можемо не досвідчити невимовного жаху від духовного стану тих, котрі, не зважаючи на час посту, час коли пророк Ісая закликає нас наполегливо шукати Бога, Який саме оце зараз «дає Себе знайти» (пор. Іс 55, 6), навіть не прагнуть зустрічі із Ним, відірвані від вічного життя, яке Він дарує Своєю обітницею в силу власних гріхів, через зневіру, з огляду на відчуження – нехрещених і охрещених атеїстів, єретиків і розкольників, вільнодумних і ідолопоклонників… До усіх них, згаданих і незгаданих, волаю і кличу: Відкиньте гріх ваш, який робить вас рабами вічної погибелі, приступіть до Вселюблячого Христа в Таїнстві Покаяння, відкрийте Йому найпотаємніше ваших сердець і душі у вірі і упованні, що навіть якщо ваші гріхи будуть, як багряниця, червоні, Він здатний і хоче вчинити вас білими, наче сніг (пор. Іс. 1, 18), постановіть собі твердо змагати за добро і простувати шляхами миру! Станьте для себе самих і усього світу вірними свідками милості Бога і успішності ревної молитви за грішників, яка піднімається до небес різнорідними церковними спільнотами та окремими віруючими нашими братами і сестрами повсякчасно і з кожного куточка землі!

Саме таку молитву за навернення грішників – щиру і ревну, з конкретними «обличчями і особами», – на час цього великоднього посту поручаю вам, дорогі браття і сестри у Христі, благословляючи вас на цей великий і душеспасенний посний подвиг, єднаючись у ній з вами усім серцем і душею.

З молитвою та Архиєрейським Благословенням!