Ви твердите, що Марія – нове серце.² Але таке твердження є небіблійне та богохульне. Чому? З кількох причин.

1. Саме значення слова «серце» у гебрейській та грецькій коіне – основних мовах Біблії – не допускає такого тлумачення. В гебрейській lev – серце, осередок, центр, осередок особистого життя,³ а в коіне kardia – серце, властивий осередок особистості, внутрішність особи, совість, внутрішність землі, бажання, воля, рішення волі, думка, намір.⁴ Отже, з самого значення цього слова у біблійних мовах випливає, що «серце» – це не тільки фізіологічний орган, але і осередок самої особистості, її внутрішнє «я». Якщо це осердя особистості замінити іншою особою, не особистістю, а власне особою, наприклад Марією, так як це твердите ви, то людина би просто перетворилася на Марію. Отже, якби Марія була тим новим серцем, то кожен християнин, прийнявши таке нове серце, автоматично би перестав існувати як індивідуальна особа, а перетворився би на Марію. Але Бог ніде не виявив у Святому Письмі бажання перетворити нас на Марію.

2. Для підтвердження своєї тези ви маніпулюєте біблійним текстом. Ви цитуєте Святе Письмо так, як це робив диявол, спокушаючи в пустелі Ісуса, та цитуючи 91 псалом (див. Мт. 4,6), опустивши лише часточку фрази з біблійного тексту – «на всіх дорогах твоїх» (див. Пс. 91, 11b). Так і ви цитуєте рядок Єз. 36,26, але опускаєте наступний рядок Єз. 36,27. Навіть рядок Єз. 36,26 ви цитуєте, викинувши з нього частину. Тобто, у вашому цитуванні маємо: «Я дам вам нове серце… Я вийму кам'яне серце з вашого тіла» (Єз. 36,26)».⁵ Таке цитування не заперечує можливість того, що, згідно вашого твердження, Марія може бути новим серцем. Але при повному цитуванні маємо таке: «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам'яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух мій і вчиню так, що ви будете ходити в моїх заповідях та берегти й виконувати мої установи» (Єз. 36, 26-27). Як бачимо, Біблія говорить про Святого Духа , а не про Марію, як основного суб'єкта у творенні нового серця.

3. Якщо можемо говорити про нове серце як особистість, то хіба що в контексті обожествлення людини, тобто того, що людина стається учасником Божої природи через Христа у Святому Дусі. Тобто, «щоб Христос вірою оселився у серцях ваших» (Еф. 3, 17а). З цього випливає, що нове серце і надалі залишається нашим серцем, але очищене вірою, воно стається місцем перебування Христа. А це цілком відповідає іншому біблійному тексту: «Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене» (Гал. 2, 20). Перше ж послання апостола Івана каже: «коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає» (1Ів. 3, 20). Іван писав наверненим християнам, тим, що вже мали нове серце. Якби це серце було Марією, то хіба Та, Яка була повністю послушна слову Божому, могла би звинувачувати вибранців Божих? Хіба би Марія могла говорити щось, що б противилося Богу? Тут абсолютно зрозуміло, що йдеться про людське серце, нове, але людське, особисте, не Марію. Отже, Святе Письмо вчить нас, що нове серце – це серце людське, з усіма його недоліками, яке, навіть будучи оновленим, може противитися Богові. Йдеться не про Марію, а про серце в якому, не дивлячись на його недосконалий стан, мешкає Христос Бог.

4. Для підтвердження своїх домислів ви спекулюєте уривком з Іванового Євангелія: «Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовив до матері: Жінко, ось син твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Ів. 19, 26 – 27). З цього уривку ви робите висновок, що «святий Іван прийняв Марію до глибини свого єства».⁶ Очевидно, що ваша нехіть до філософії породила у вас нехіть і до здорового глузду. Ніде у Святому Письмі не стверджується, що маємо прийняти Марію до свого серця, до глибини свого єства. Але на багатьох місцях Біблія твердить, що наше серце має бути помешканням Бога. Якщо виходити з цього, то ви ідентифікуєте Марію як Бога. А це не що інше, як хула і проти Богородиці, і проти самого Божого Маєстату. Це є проголошенням Богородиці Богом! Направду безумство ваше більше від безумства Арія.

Каже Біблія: «І від тієї хвилі учень узяв її до себе» (Ів. 19, 27b). Тобто, якби Іван Марію реально прийняв до своєї особистості, то це б означало, що Марія була би одночасно на двох місцях – під хрестом Свого Сина і в Івановому серці. А цього людина, та ще й до того не воскресла, не може, принаймні такого до Христового Воскресіння не було. Це може лишень Один – Бог. Але вам це не заважає. Ви навіть вивертаєте науку святого Августина, покликаючись на цього Учителя Церкви, ви стверджуєте, що Августин нібито ствердив, що оскільки Іван не мав своєї хати, то прийняв Марію до свого серця. Але святий Августин не твердив нічого подібного. Ось його твердження: «Він взяв її до себе. Але не до свого маєтку, бо він нічого не посідав. Він з натхненням взяв її, як свій обов'язок».⁷ З цього чітко видно, що святий Августин, навіть не натякає на таке безглузде твердження, що Іван буцімто прийняв Марію до свого серця.

Подібною є справа і з вашим цитування святого Амброзія: «Як каже св. Амврозій: «Він прийняв душу Марії, щоб величала Бога, і прийняв її духа, щоб радів у Бозі».⁸ Сказати по щирості, я дуже сумніваюся в автентичності цієї цитати. Бо ваш спосіб цитування викриває вас, як людей, які недобросовісно цитують інших авторів. Але навіть, якщо ця цитата автентична, то все одно вона не доводить ваших богохульних тверджень. Якби йшлося про те, що Іван в реальний спосіб прийняв Маріїну душу і духа Марії, то це б означало, що Богородиця мала б померти під хрестом. Бо смерть є моментом, коли людський дух покидає тіло. Але цього не сталося. Очевидно, що апостол Іван, прийнявши під Ісусовим хрестом Марію, як свою Матір, уподібнився до неї. Адже діти подібні до своєї матері. Але це ніяк не означає, що Іван прийняв Богородицю до свого єства. А якби було так, як ви це твердите, то виходило б, що Богородиця, залишившись живою, але невоскреслою, увійшла в Іванове серце. Тобто, як я вже писав вище, виходило б, що Богородиця мала б не просто дар білокації, як це було у випадку деяких святих, а мала би і здатність сповнити собою чиєсь єство. Тобто, була би всеприсутньою, поза часом і простором, була би всемогутньою, а окрім того, стала би на місце Бога у людському серці. А це є обожнення Богородиці, приписування Їй божественних якостей.

Але можливо eis ta idia дісно можна перекласти виключно у тому значенні, що Іван прийняв Богородицю до свого єства? Грецький прислівник eis з наступним акузативом, який є в даному випадку, можна перекласти, як в, до, в напрямку до, близько, біля, навпроти, на, серед. Отже, eis більше вказує на зовнішнє, аніж на внутрішнє перебування чогось або когось. Тому приходити до висновку, що Іван прийняв Богородицю до своєї середини, та ще й прикриваючись цитуванням грецького тексу, може означати, що ви або не знаєте грецької, або стараєтесь ввести в оману читача.

З усього вище написаного можу зробити лише один висновок: ви навчаєте єресь, що начебто Богородиця є божеством. Тобто, ви відступили від християнської віри в Бога в Тройці Святій Єдиного. Тобто, ви впали в єресь двобожжя, або дуотеїзму.