Сам початок вашої діяльності в Україні виглядав дуже добре і багатообіцяюче. Проводились масові реколекції, людей закликалось до покаяння, до відречення від окультизму, до життя в Бозі. Ніби нічого поганого… Деякі нездорові реакції тих, хто відбув реколекції в Підгірцях, можна було вважати поведінкою новонавернених людей. Однак поведінка ваших прихильників дедалі більше радикалізовувалась. Вірні до того часу парафіяни розпочинали локальні війни проти своїх парохів, переставали відвідувати свої парохіяльні церкви, будь-що сказане будь-ким з провідників угруповання Догнала вони сприймали як непомильну істину з уст самого Бога. З часом ставлення ваших прихильників до вас щораз більше набирало форми грубого ідолопоклоніння.

Усе різкішою ставала критика церковного проводу, яка часто набирала форми звичайнісінької дискредитації проводу Католицької Церкви під прикриттям послуху Папі. В кінцевому результаті посипались заяви типу: «Якщо Папа нас не визнає і не прийме наших рекомендацій, він перестане бути Папою». З часом Ви відкрито і безапеляційно проголосили себе пророками, яких Бог вибрав для місії обнови цілої Католицької Церкви.

У Вашій практиці присутній окультизм.

Не раз Ви попалися на брехні. Зокрема, ви проголосили членами свого «синоду» осіб, які жодного відношення до вашої діяльності не мали і не мають. Це владики Іреней Білик ЧСВВ та Софрон Дмитерко ЧСВВ, і отці василіяни Йосиф Холод і Атанасій Кулинич, це і священики Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ – о. Іван Качанюк та о. Богдан Іванюк.² Очевидно усе це робилося з метою дискредитувати цих людей в очах законної єрархії УГКЦ.

Дуже рідко між вашими адептами можна знайти нормальне християнське подружжя. Переважну більшість подружжів, які належать до вашого угруповання, складають сильні домінуючі жінки і практично безвольні чоловіки. А таке подружжя, як відомо, ніяк не можна назвати нормальним християнським подружжям. Адже Біблія нас вчить, що головою сім'ї є чоловік, а не дружина, як це є у випадку переважної більшості подружжів ваших прихильників.

Своїх прихильників, особливо наближених, ви жорстко контролюєте, вимагаючи від них повного і незаперечного послуху.

Проголосивши себе єпископами проти всіх можливих приписів Канонічного права, ви вже відкрито закликали усіх – і мирян і клир УГКЦ – до бунту проти законної церковної влади.

Ви і ваші прихильники страждають комплексом “супердуховності” – ви багато молитеся і постите, але всі мусять знати, що ви є найдуховнішими людьми в світі.

Ваш заклик до Папи на кілька років укинути Літургію у Церкві направду є ударом в саме серце Католицької Церкви, Яка на ІІ Ватиканському Соборі назвала Літургію вершиною свого життя.

Постійні напади на пророка нашого часу, якого таким визнає не лише католицький світ, але й весь християнський світ – благопокійного папу Івана-Павла ІІ, чітко показують усю сутність духу, який ховається під маскою побожності. Також ви відомі своїми нападами на автентичні й визнані Церквою рухи, зокрема Католицький харизматичний рух та рух фокуляринів. В той же ж час ви подбали, щоб ваше ім’я асоціювалося в УГКЦ з харизматизмом та Рухом чистих сердець. Тим самим добре подбавши про дискредитацію і Католицької харизматичної Онови і Руху чистих сердець.

Зривання богослужб, образи на адресу єпископів, бунт проти законної церковної влади, фанатична виключність і небажання задуматись над тим, що, можливо, ви помиляєтесь, є ключовою характеристикою і вас, і ваших прихильників.

Ви відкрито й неприховано шукаєте підтримки в політичних кіл України та іноземних держав, щоб чинити тиск на Церкву.

Всі ці ознаки можемо звести до наступного: бунт проти законної церковної влади та її дискредитація, окультизм, співпраця з політичними чинниками (для осягнення власних корисливих цілей), дискредитація автентичних католицьких внутріцерковних рухів, зруйновані подружжя, контроль, маніпуляція і домінація – усе це ознаки злого духа, а не Духа Божого. І це, на мою думку, є дух, що діяв через жінку ізраїльського царя Ахава – Єзавель (див. 1 Цар. 18, 29-22, 54 та 2 Цар. 9, 1-37); а пізніше через невідому жінку в Тиятірській церкві (Одкр. 2, 20 – 23). Ціллю діяльності цього духа є знищення Церкви або, принаймні, Її розкол. Цей дух добре знає, як зіграти на людських недоліках – жаданні влади, зраненості, себелюбові, бажанні визнання, комплексу меншовартості, розчаруванні, провокації бунту, розколі і ненависті.

о. Орест-Дмитро Вільчинський