205. Природне планування сім'ї — це метод, який на основі спостереження за змінами в організмі дає змогу подружжю визначити плідні дні в менструальному циклі жінки. Отже, пара може самостійно вирішувати, чи мати статеву близькість, залежно від того, бажають вони зачати дитину, чи ні. Цей метод не має побічних впливів на здоров'я, а його надійність (за умови дотримання правил) можна порівняти із надійністю оральних контрацептивів.

206. Рішення мати дитину є одним із важливих рішень подружньої пари, а дітородження — одна з основних цілей шлюбу, бо в кінцевому результаті маємо прихід на світ нової людської особистости. Добровільне виключення дітородження з подружнього союзу, орієнтованого на нього, створює протиріччя із самим призначенням подружнього акту. Однак ми не можемо говорити про «право на дитину»: право, яке походило б зі шлюбу, — це здатність подругів через повне та взаємне самовіддання в любові давати початок життю дитини, яка стає плодом такої любови. Задля цього «право на дитину» є невідповідним висловом, бо ніхто не може мати права на іншу особистість, так як би вона була річчю.

208. Для віруючих людей акт, який веде до народження дитини, набирає ще більшого значення, оскільки він пов'язаний з особливим втручанням Бога-Творця. В основі кожної людської особистости закладено творчий акт Бога-Творця: жодна людина не виникає випадково, вона завжди є ціллю творчої Божої любови. Із цієї фундаментальної правди віри і розуму походить те, що здатність до дітородження вписана в людську статевість; це в найглибшому значенні співпраця із творчою Божою силою. Звідси випливає, що чоловік і жінка не є ні суддями, ні господарями; вони покликані бути учасниками творчих Божих рішень, як ті, ким вони є в силу своєї здатности до дітородження і завдяки їй» (97).

208. Кожен із методів природного планування сім'ї базується на вивченні певних ознак, які називаються показниками здатности до зачаття і які дозволяють жінці визначити, чи овуляція ще повинна відбутися, чи вона вже відбулася.

209. Застосування будь-якого з природних методів планування сім'ї вимагає утримання від статевих відносин у період, коли організм жінки є здатним до запліднення, якщо в цей час подружжя бажає стриматися від зачаття. Найтривалішим є період стримування від статевих відносин у разі докладного застосування методу, що передбачає вимірювання базальної температури тіла. Тут статеві відносини допустимі тільки у постовуляторній неплідній фазі. У разі використання симптотермального методу період стримування може бути різним залежно від того, які спостереження ведуться для визначення фертильної фази: обчислення за календарем, виявлення змін у характері цервікаль­ного слизу або в шийці матки, а також чи оцінюється поєднання ознак.

Застосування природних методів регулювання дітородження морально виправдане тим, що вони жодним чином не входять у конфлікт із фундаментальними правами про людську особистість та не зневажають чи применшують її онтологічної гідности. Організм людини, як і вся її особа, не перетворюється на безправну іграшку в руках злої волі та сексуального інстинкту. Таким чином, подружжю вдається зберегти в чистоті свою вірність Богові та відкритість до Його волі. Віддаючи належну пошану природному законові та перебуваючи у згоді з волею Творця, подруги не позбавляють статевого акту жодного з його атрибутів. Структура статевої єдности залишається непорушеною.

210. Природні методи планування сім'ї передбачають подружній акт, що, з одного боку, не дає початку новому життю, а з іншого — залишається відкритим для життя (98). «Саме така пошана — в дусі служіння відповідальному батьківству — дає право застосовувати природні методи регуляції народжуваности: вони постійно уточнюються за допомогою науки і створюють конкретні можливості для прийняття рішення у згоді з моральними цінностями» (99).

Ці методи дозволяють вирахувати час дозрівання яйце­клітини жінки, не приносять їй жодної шкоди, і їх слід вважати дозволеними. Ясна річ, що ціль застосування цих методів має бути морально виправданою, а не егоїстичною, і скерованою на відповідальне й повною мірою людське регулювання дітородження.

На науковому рівні стоїть завдання опрацювати методи, які б цілковито сприяли реалізації особистісного й цілісного акту подружньої любови, поєднаного із відповідальним ставленням до проблеми дітородження. Крім цього, у виховному плані постає завдання допомогти подружнім парам пізнати ці методи, вміти розпізнавати ритми і багатство власної статевости й репродук­тивної здатности, щоб їхнє подружнє статеве життя могло розвиватися у глибокій подружній єдности та взаємозрозумінні, було етично правильним і серйозним з медичної точки зору.

211. Церква схвалює виправдане використання природних методів планування сім'ї та засуджує застосування методів контрацепції, тому що тільки в природний спосіб подружня пара має можливість жити й діяти у повній відповідності з Божим творчим планом щодо людської особи, статі як її характерного атрибуту та багатовимірного таїнства родинної любови чоловіка та дружини. Церковне етичне віровчення щодо проблематики дітородження має на меті просвічення вірних світлом Божих правд про таїнство творіння нового життя. Первинною основою кожного природного методу є не просто його ефективність чи біологічна основа, а його зв'язок із християнським баченням статі, що виражає подружню любов (100).

212. Пасторальний досвід Церкви доводить, що природні методи планування сім'ї, зберігаючи чистоту статевого акту в його відкритості до життя, зміцнюють єдність подружжя. Методи розпізнавання плідности вимагають участи обидвох подругів. Таким чином, жінка вчиться відкривати своєму чоловікови найінтимніші моменти своєї статевої сфери, а чоловік вчиться їх розуміти й поважати. Така взаємність, яка вимагає стриманости, вміння чекати і спільно досягати мети, скріплює сім'ю. Подружжя, яке проходить таку «школу любови і відкритости» міцніє. Народження дитини та її виховання перестає бути справою лише жінки. Часто підсумком такого досвіду є те, що сім'я дозріває і стає готовою народжувати більше дітей, а то й усиновлювати чужих.

———————————————–

97 Giovanni Paolo ІІ. Discorso ai sacerdoti partecipanti ad un seminario di studio su la procreazione responsabile (17.09.1983) // Insegnamenti di Giovanni Paolo II, 6/2 (1983), № 561–564.

98 Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium Vitae, № 97.

99 Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 16.

100 Іван Павло ІІ. Промова до учасників двох Конгресів на тему проблем подружжя, родини і плідности (8 черв. 1984) // Insegnamenti di Giovanni Paolо II, 7/1 (1984), № 1641; Іван Павло ІІ. Апостольське звернення Familiaris consortio, № 32: «Таким способом природній „мові”, що виражає обопільний повний дар подружжя, антиконцепція накидає „мову” об’єктивно суперечну, тобто таку, яка не виражає повного віддання себе іншому».

Джерело: http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/moral/12/17/