176. Патріярх Яків зі Старого Завіту взяв собі за жінок двох сестер — Лію та Рахиль. Він більше любив Рахиль, хоч вона була неплідною, тоді як Лія, яку він менше любив, була благословенна Богом плідністю і народжувала йому дітей одного за одним. «Як же Рахиль побачила, що не народжує Яковові дітей, стала заздрити своїй сестрі і сказала до Якова: „Дай мені діток, а то вмру”» (Бут. 30:1).

У цьому розчарованому та болючому крикові Рахилі за «відібраним» материнством криється драма безпліддя багатьох подружніх пар, яку вони переживають як виклик долі, втрату, неможливість повної самореалізації.

a) Моральні аспекти штучного гомологічного запліднення

177. Взяття чоловічого сімени з ціллю штучного запліднення може бути проведене безпосередньо перед уведенням його в жіночі статеві органи — у такому випадку використовується «свіже» сім'я або береться сім'я задовго перед інсемінацією та зберігається в замороженому вигляді (кріоконсервація) аж до того моменту, коли його слід розморозити безпосередньо перед уведен­ням у статеві органи жінки.

У випадку, коли мова йде про подругів, які живуть у законному шлюбі, використання сімени чоловіка, отриманого в результаті подружнього стосунку або відразу ж після нього, деякі моралісти вважають штучним заплідненням «у непрямому зна­ченні цих слів», щоби відрізнити це від штучної інсемінації «у прямому значенні цих слів», яка полягає у взятті сімени без зв'язку зі статевим актом (69). У випадку штучного запліднення «у непря­мому значенні цих слів» здійснюється технічна допомога для того, щоб сім'я, викинене в процесі подружнього акту, могло з'єднатися з яйцеклітиною і в такий спосіб відбулося б запліднення.

Загалом цей тип запліднення не має в собі протипоказів або труднощів морального порядку, оскільки мова йде про лікувальну допомогу, щоб подружній стосунок, цілісний у всіх своїх компонентах (фізичних, психічних, духовних), міг закінчитися народженням дитини.

Також і для вчення Католицької Церкви такі вчинки не становлять особливих етичних проблем, якщо при цьому застосовуються технології (зокрема, при взятті сімені), які не викликають моральних заперечень. Сiм'я після його взяття цілком правомірно можна використовувати для збільшення можливости зачаття.

178. Папа Павло VI у своїй енцикліці Humanae Vitae, а пізніше й Папа Іван Павло ІІ в інструкції Donum Vitae настоюють на одному важливому аспекті: обов'язковому збереженні духовно-фізичної єдности подружнього акту. Втручання гінеколога або лікаря-репродуктолога можна вважати дозволеним за умови, що воно сприяє ефективності такого акту у здійсненні його дітородної функції, але в жодному разі не заміняє його. Народження дитини у всій своїй досконалій повноті відбувається лише тоді, коли воно є плодом як фізичного, так і духовного поєднання подругів. Народження нової особи, у чому чоловік і жінка співпрацюють із силою Творця, повинно бути плодом і знаком взаємного дарування подругів, їхньої любови та вірности. Вірність подругів у подружжі включає в себе взаємну повагу їхнього права стати батьком і матір'ю лише один через одного (70).

б) Моральна оцінка штучного гетерологічного запліднення

179. Гетерологічним називається запліднення, яке здійснюється статевими клітинами, що отримуються поза подружжям. У такому випадку або яйцеклітина, або сім'я отримується від донора. Моральне зло запліднення, яке виконується штучно, пов'язане з тим, що зачаття нового життя виймається з контексту плідної любови подружньої пари, є несумісним з єдністю сімейної пари і нерозривністю шлюбу. Штучне гетерологічне запліднення суперечить єдності подружжя, гідності подругів, властивому покликанню батьків і праву дитини бути зачатою і приведеною на світ у подружжі і з подружжя. Більше того, воно є образою спільного покликання подругів до батьківства і материнства. Воно об'єктивно позбавляє подружню плідність єдности та цілісности, спричиняє і виявляє розрив між генетичним батьківством дитини та відповідальністю за її виховання (71).

Наслідки цього проявляться і на дитині, яка буде змушена довідатися і прийняти цю ненормальну ситуацію. З психологічної точки зору перед дитиною постає важке завдання «ідентифікації» батька чи матері. У законодавство різних країн були введені певні юридичні формулювання, що стосуються констатації батьківства, збереження таємниці донорства і нормативних актів, пов'язаних із торгівлею сім'ям (72). Однак сумнівною є допустимість положення, коли для дитини залишається таємницею ім'я її справжнього батька. Кожен громадянин має право (і це право відкрито визна­ється багатьма державами) знати, хто його справжні батьки. З психологічної точки зору виникає можливість сімейних негараздів на підсвідомому рівні «умовного» батьківства, коли такий «умовний» батько знає, що він є батьком не з біологічної, а лише з юридично-емоційної точки зору, внаслідок чого він, порівняно з матір'ю, перебуває у двозначному положенні стосовно своєї дитини. Ця обставина може відбитися і на стосунках між двома подругами, які не є рівною мірою батьками своєї дитини (73).

в) Технології штучного інтракорпорального запліднення

180. Однією з технологій штучного інтракорпорального запліднення є GIFT (Gamet Intra Fallopian Transfer — перенесення гамет всередину маткової труби), яка полягає в одночасному, але розділеному перенесенні чоловічих та жіночих гамет в середину фаллопієвої труби.

Використання цієї технології може бути пов'язан e з бажан­ням не зіштовхуватися з етичними проблемами, які виникають з точки зору як католицької моралі, так і різних напрямків у медико-юридичній ділянці щодо запліднення в пробірці (in vitro). Технологія GIFT може бути використана для допомоги подружній парі, зводячи до мінімуму маніпуляцію гаметами і зберігаючи пошанування до подружнього акту. При її застосуванні беруть декілька яйцеклітин і з невеликим інтервалом часу вводять їх у фаллопієві труби разом зі сперматозоїдами, взятими під час статевого акту або ж відразу після нього.

181. При збереженні цих критеріїв GIFT могла б, на думку деяких моралістів, служити формою допомоги подружньому акту, але в жодному разі не його заміною, з коротким часом перебування гамет поза організмом, з інтракорпоральним заплідненням і без найменшої маніпуляції ембріонами. Таким чином, «моральне сумління не обов'язково засуджує використання деяких штучних засобів, призначених виключно для того, щоб полегшити природ­ний акт або щоб забезпечити нормально здійсненому природному акту досягнення його властивої мети» (74).

Інструкція Donum Vitae не висловлюється на захист GIFT, оскільки новизна цієї методики та умови її застосування викликають певні сумніви й мають ряд неточностей, які ще слід розглянути. Фактично легко може статися так, що на практиці не буде дотримано даних в інструкції вказівок, які скеровані на допомогу народження дитини; не слід виключати такої можливости, що ця процедура може перетворитися на повну заміну подружнього акту.

г) Штучне гомологічне екстракорпоральне запліднення

182. Перед тим, як перейти до моральної оцінки, слід нагадати про дві основні етичні вимоги, пов'язані з людським дітородженням:

• зберігати життя ембріона;

• слідкувати, щоб дітородження було результатом союзу і особистісних стосунків законних подругів.

Що стосується збереження життя людського ембріонa при FIVET (Fecundation In Vitro and Embryo Transfer — запліднення в пробірці та перенесення ембріона), то тут ми натрапляємо на серйозні труднощі уже при застосуванні сучасних методик. При сучасній технології відбувається запліднення декількох ембріонів. Оскільки відсоток удалої імплантації і розвитку вагітности дуже низький (10–20%), то заради досягнення успіху створюють більше ембріонів для того, щоб мати можливість повторити спробу у випадку неуспіху. Так званий «надлишок» ембріонів є етичною і юридичною проблемою: він може бути знищеним, його можуть використовувати для експериментів, для виробництва косметичних засобів або для перенесення у статеві органи іншої жінки (і в цьому випадку, очевидно, не відбувається гомологічного запліднення) (75).

183. Заплановане знищення ембріонів, з точки зору моралі (і не лише католицької), є навмисним знищенням людської істоти (чи людських істот), так само як і y випадку штучного переривання вагітности. Така процедура, яку все частіше роблять у багатьох лабораторіях, полягає у замороженні ембріонів для усунення частої несинхронности між овуляційним і менструальним цик­лами у жінок, які вдаються до посиленої стимуляції. У цьому випадку також передбачається створення запасних ембріонів, і в такий спосіб виникає їхній «надлишок», який якраз і дає нагоду для маніпуляції або прямого знищення людського ембріона.

184. Існує ще одна обставина етичного характеру. При заплідненні в пробірці, навіть тоді, коли воно є гомологічним, порушуються об'єднавчо-емоційний, фізичний та дітородний аспекти подружнього акту. У подружньому житті відбувається статевий акт, що з'єднує подругів (фізично, емоційно, тобто з'єднує як «особистостей») і одночасно відкриває для них можливість народження дитини. У зв'язку з цим в інструкції Donum Vitae сказано: «Подружній акт, в якому кожен із подругів навзаєм виражає своє самодарування, в той сам час виражає відкритість до дару життя. Цей акт — нероздільно тілесний і духовний. Своїми тілами і за допомогою своїх тіл подруги довершують свої подружні стосунки, вони спроможні стати батьком і матір'ю. Для того, щоб поважати мову їхніх тіл і їхню природну щедрість, подружнє єднання мусить здійснюватися з повагою до його відкритости, до відтворення людського роду. Народження особи мусить бути плодом і резуль­татом подружньої любови. Таким чином, початок людського життя випливає з процесу прокреації, який пов'язаний не лише з біоло­гічним, але і з духовним єднанням батьків, які в подружньому зв'язку стають одним тілом. Запліднення, яке досягається поза тіла­ми пари, стає позбавленим значень та цінностей, що вира­жаються в мові тіла і єднанні людських осіб (76)».

Екстракорпоральне запліднення відбувається поза контекс­том єднання подругів у любові. З подругами тут пов'язані лише генетична спадковість, бажання замовників і виношування плоду в лоні матері. При FІVET поняття «народження» і «запліднення» стають невідповідними для батьків, бо насправді той (або ті), хто здійснює визначальну дію при дітонародженні, є сторонньою особою (чи групою сторонніх стосовно осіб сімейної пари).

Різні техніки штучного запліднення «… неприйнятні з погляду моралі, оскільки відділяють дітонародження від істинно людського контексту подружнього акту, а надто це стосується техніки, що донині нараховує високий відсоток невдач: ідеться не стільки про самий момент запліднення, скільки про наступну фазу розвитку ембріона, нараженого на ризик скорої смерти» (77).

Слід також додати, що у цій ділянці ми зіштовхуємося з одним із найбільш явних протиріч сучасної культури: з одного боку, завдяки аборту і контрацепції відбувається поширення абортивної ментальности, а з іншого — відстоюється право на те, щоб будь-якою ціною і способом мати дитину за допомогою технології FIVET . У зв'язку із цим виникає велика підозра в тому, що в обох випадках дитина розглядається радше як «доповнення» чи «об'єкт» стосовно подружжя, але не як особа, наділена своєю цінністю, яку слід бажати і приймати заради неї самої (78).

ґ) Штучне гетерологічне екстракорпоральне запліднення

185. Коли відбувається «дарування» сімени чи яйцеклітини, або одного й іншого водночас, здійснюється певного роду розшарування між «батьками» та подружжям: бути батьками ще не означає (або означає лише частково) бути подружжям. Однак коли мова йде про гамети, не слід розглядати поняття «дарування» у значенні милосердної допомоги і солідарности у такому сенсі, коли би ми говорили про надання органів або крови. У випадку, коли ми віддаємо нирку для подальшої її пересадки або кров для перели­вання, жодна єдність не порушується і не дарується життя новій людській істоті. Отже, перед нами подвійне порушення гармо­нійної єдности шлюбу — порушено єдність, яка існує між батьківством та подружжям, і єдність між поєднуючим і прокреаційним моментами, властивими подружньому акту (79).

д) Сурогатні матері

186. Сурогатними прийнято називати матерів, які за відповідну платню виношують до кінця для третіх осіб-замовників запліднені в пробірці ембріони, що мають яйцеклітину і сперму замовників (80). Бувають випадки, коли матері, маючи власних дітей, беруть на себе це завдання, щоб подарувати дитину своїй безплідній сестрі. Буває також, що так звана «винаймана мати», виносивши замовлену дитину, відмовляється віддати її, вважаючи своєю.

У разі сурогатного материнства чітко проявляється чужорідність сімейної пари — замовника і матері-заступниці, яка може глибоко прив'язатися до виношуваної дитини в силу тісного біологічного зв'язку з нею в період дозрівання. Таким чином, стає очевидною маніпуляція тілесної природи дитини, яка, з одного боку, отримує генетичну спадковість від двох конкретних осіб, а з іншого — кров, харчування й життєве внутріматкове забезпе­чення (що в майбутньому може мати наслідки і на психічному рівні) від третьої особи — сурогатної матері. Все це сприяє ряду зловживань не лише стосовно шлюбу, але й самої дитини, до якої не ставляться як до особистости, що має право знати власних батьків та ідентифікувати себе з ними.

Інструкція Donum Vitae вважає етично неприйнятним сурогатне материнство з тих самих причин, що й штучне гетерологічне запліднення, бо воно фактично суперечить єдності шлюбу й гідності людського дітородження. Воно спричиняє шкоду сім'ям, призводячи до поділу між фізичними, психологічними й мораль­ними елементами, які утворюють сім'ю (81).

Ще одне моральне зло такого вчинку полягає в тому, що об'єктом договору купівлі-продажу в цьому випадку є не тільки матка сурогатної матері, але передусім дитина. У договорах визна­чається сума (якщо виходити з того, що об'єктом купівлі-продажу є лише процес виношування дитини), яка виплачується матері-виношувальниці на самому початку вагітности як «гарантія» перебування дитини в матці. Втім, частину грошей виплачують лише в кінці вагітности, і якщо, наприклад, дитина має вади розвитку, замовники можуть від неї відмовитися.

Сурогатне материнство, як і торгівля дітьми, зачаття дитини для її безпосереднього продажу після народження та інші подібні дії, є тяжким злочином, гідним суворого осуду. Такі вчинки знева­жають Бога та гідність дитини як особи, створеної на образ і подобу Божу. З іншого боку, вони є тяжкою зневагою божого дару материнства, глибоко ранять жінку, перетворюючи її на комерційний репродуктивний засіб, а тому за будь-яких обставин є морально недопустимими.

е) Запліднення у пробірці та експериментування над ембріонами

187. Терапевтичні експерименти не можна здійснювати на живих істотах, коли існує велика ймовірність (а в нашому випадку — цілковита впевненість у неминучості) смерти суб'єкта, на якому проводяться досліди. З цього приводу висловлюється інструкція Donum Vitae: «Жодна мета, якою б благородною вона не була сама по собі, як наприклад, передбачувані досягнення для науки, інших людей чи суспільства, в жодному разі не може виправдати експериментування на живих людських ембріонах чи фетусах, незалежно від того життєздатні вони чи ні, перебувають всередині чи поза материнським лоном. Навіть якщо батьків про це проінформували, вони не можуть дати згоди, яку звичайно вимагають для проведення клінічного експериментування над дорослими, тому що вони не мають права вільно розпоряджатися фізичною цілісністю чи життям ненародженої дитини. Більше того, експериментування на ембріонах чи фетусах завжди супроводжується ризиком і в більшості випадків справді несе в собі певну можливість заподіяння шкоди їхній фізичній цілісності, чи навіть, смерти (82).

—————————————————-

69 L. Leuzzi. Il dibattito sull’inseminazione artificiale nella riflessione medico-morale in Italia nell’ultimo decennio // Medicina e Morale 4 (1982) 350–353.

70 Священна Конгрегація у справах доктрини і віри. Інструкція Donum Vitae, ІІ, № 1; див. також: Катехизм Католицької Церкви, № 2375–2379.

71 Священна Конгрегація у справах доктрини і віри. Інструкція Donum Vitae, ІІ, №. 2.

72 Пор.: M. L. Dі Pietro. Analisi comparata delle leggi e degli orientamenti normativi in materia di fecondazione artificiale // Medicina e Morale» 1 (1993) 231–282.

73 Див.: A. Isidori. L’inseminazione artificiale omologa ed eterologa nella sterilitИ maschile: Аspetti medici e psicologici // Medicina e Morale 1 (1993) 75–96; Р. Marrama, C. Carani, W. Pasini, I. Baldaro Verde. L’inseminazione della discordia: Studio multidisciplinare sulle problematiche legate all’inseminazione artificiale. Milano 1987.

74 Священна Конгрегація у справах доктрини і віри. Інструкція Donum Vitae, ІІ, № 6.

75 A. Dyson, J. Harris. Experiments on Embryos. London 1990; G. R. Dunstan, M. J. Seller. The Status of the Human Embryo. London 1988; A. G. Spagnolo, E. Sgreccia. Il feto umano come donatore di tessuti e di organi // Medicina e Morale 6 (1998) 843–875; A. Serra. La sperimentazione sull’embrione umano: Una nuova esigenza della scienza e della medicina? // Medicina e Morale 1 (1993) 97–116; Centro di Bioetica, UniversitИ Cattolica del S. Cuore. Contro la sperimentazione sugli embrioni umani // Medicina e Morale 4 (1996) 802–809.

76 Священна Конгрегація у справах доктрини і віри. Інструкція Donum Vitae, ІІ, № 4.

77 Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium Vitae, № 14; див. також: Катехизм Католицької Церкви, № 2376–2377.

78 Пор.: Э. Сгречча. Биоэтика. Москва 2002, с. 244.

79 Штучне гетерологічне запліднення суперечить єдності подружжя, гідності подругів, властивому покликанню батьків і праву дитини бути зачатою і приведеною на світ у подружжі і з подружжя… Звернення за гаметами до третьої особи, щоб отримати в розпорядження сперму або яйцеклітину, є порушенням взаємного зобов’язання подругів і серйозною хибою стосовно єдности, суттєвої властивости подружжя. Див.: Священна Конгрегація у справах доктрини і віри. Інструкція Donum Vitae, ІІ, № 2.

80 Див. докладніше: Священна Конгрегація у справах доктрини і віри. Інструкція Donum Vitae, ІІ, № 3.

81 Там само.

82 Там само, І, № 4.

Джерело: http://old.ugcc.org.ua/ukr/library/moral/12/13/