Антоніне Догнале, Роберте Обергавзере, Ричарде Шпіржік та Василю Гітюк, роздумуючи над вашими молитовними практиками, не можу не відмітити досить цікавих речей.

1. Йога – прамати ваших молитовних практик

По-перше, жодна з багаточисельних християнських духовностей не приписує конкретної пози в часі молитви. Ані в творах Отців Церкви, ні в Святого Бенедикта, ні в Св. Терези з Авіли, ані в творах св. Івана від Хреста, ні в св. Ігнатія Лойольського, ні в св. Альфонса Ліуґорі, ні в інших вчителів християнської духовності немає точно визначеної пози, яку потрібно мати в часі молитви. Єдиним виключенням з цього правила є практика православного Сходу – ісихія, яка чітко прописує молитовну позу, але навіть ця поза не є каноном, а тим більше чітко прописаним часово.

Але у великих нехристиянських релігійних системах Азії молитовна поза не лише чітко прописана, а чітко прописана також її часова тривалість. Власне на техніках ґрунтуються «молитовні» практики індуїзму, джайнізму, даосизму, буддизму та менш значимих поганських релігій Азії. У своєму листі «Молитва і піст» від 28.10.2007 року та у своїй книзі «Чотири слова з України»², ви власне чітко прописуєте і молитовні пози, і точну тривалість перебування у цих позах. Такий підхід до молитви є характеристикою радше пантеїстичних вчень нехристиянського Сходу, аніж характеристикою християнської молитви. Навіть у тих авторів, які дають рекомендації, наголошую РЕКОМЕНДАЦІЇ, як часово розбити молитву – це є просто рекомендаціями, а не прописами. Наприклад: Лінда Шуберт у своїй книзі «Чудесна молитовна година» говорить про молитовну схему, як про допомогу, щоб людина віднайшла свій спосіб спілкування з Богом, спосіб, який саме їй підходитиме.³ У ваших схемах цього не передбачено. А лише строга часова відповідність кожного моменту.

По-друге, типова молитовна поза «бойовки» зі задертою до верха головою спричинює зменшення надходження кисню до головного мозку та викликає змінений стан свідомості, подібний то того що його осягають адепти дихальної гімнастики Бутейка, яка є повністю опертою на йозі, проти якої ви начебто боретеся.

Отже ваші молитовні практики є формою тої самої йоги лише покритої тонким шаром християнської атрибутики, а також відкритими дверима до маніпуляції людською свідомістю.

2. Кабала – ще одна мати ваших молитовних практик.

Єврейський окультизм зосереджений довкола Кабали має поширену практику повторення різних гебрейських слів з розтягуванням голосних звуків.⁴ Між тими словами, що їх використовують адепти кабали, є і руах⁵, і єгошуа⁶ (однаково звучить як й ім’я Ісус в єврейському оригіналі). Що більше, ви самі у своїй книжці пишете: «За голосними а, е, і, о, у є якась звукова хвиля, яка легко переходить з однієї голосної в іншу».⁷ Це чи не пряма цитата з творів кабалістів. А може це просто випадковий збіг? Здавалось би, який це має взаємозв’язок з вами: земля Ізраїльська далеко… Звідки би вам, не євреям, увійти в тайни кабали? Але виявляється не так вже і далеко. У 1500 році, у той час коли Київський митрополит Йосиф Болгаринович визнав папу Александра VІ наслідником апостола Петра і Намісником Христа на землі,⁸ той же ж папа Александр VІ б’є тривогу через сильне поширення відьмацтва у Богемії (Чехії) та Моравщині, наголошуючи, що Прага стала центром магії та кабали, до якого збираються усі фанати окультизму та адепти секти Розенкройцерів.⁹ Прага була настільки відомим центром окультизму в Європі, що навіть всесвітньо відомий маг і сатаніст доктор Джон Ді приїздив туди набиратися знань, а заодно підібгати під свій вплив тодішнього цісаря Рудольфа ІІ.¹⁰ Вплив Праги як окультного європейського центру тривав аж до ІІ світової війни, коли Гімлер винищив велику частину празьких окультистів, боячись конкуренції. Винищив, але не всіх… Отож, ви мали де навчитися кабали.

Іншим цікавим вашим винаходом є не тільки повторення голосних, яким кабалізм надає надзвичайно велике значення, як хвилям, які мають великий вплив на сотворений світ, але і також повторення складу «ло» із завершенням «лої». «Тоді можеш хвилю повторювати: «Ло, ло, ло… лої»¹¹. Цікаво, що між двома варіантами «Елі» та «Елої», вам до вподоби припав власне «Елої». Не думаю що це випадково. Склад «лі» в гебрейській сам по собі не має жодного значення, але «ло» – є заперечувальною часткою, пов’язане з «й», редукованим закінчення від божого імені Ягве вона власне і дає звучання: «лойі». Тобто, ви самі у своїй практиці, яку рекомендуєте й іншим, кабалістично заперечуєте Бога і то власне заперечуєте Його як Творця, як Того Хто дбає про свій вибраний народ та й інших спонукаєте до такого богохульства.

3. Спроба маніпуляції Богом.

Із розмов з вашими прихильниками виглядає, що ви їх вчите, що формула «Небесний Отче, в ім’я Ісуса Христа, нашого Господа і Спасителя, Тебе просимо…» є безвідмовною. Тобто, вистачає повторити її багато разів з піднятими вверх руками і задертою до верху головою, як мусить статися те, про що «проситься» від Бога у такий спосіб. А таке сприйняття молитви є дуже далеким від синівської відданості Богу. Це – спроба змусити Бога вчинити те, що людині до вподоби. Спроба маніпуляції Божеством, а це вже магія, а не віра, не християнство.

З цього сам напрошується висновок: те, що ви пропагуєте під маркою молитви, є чистої води магією та окультизмом. Чому тоді люди ведуться на це? Ну, по-перше, усе це виглядає дуже побожно, по-друге, критерії істинності в теперішньому світі постмодерни змінилися, більше не вважається істиною поєднання інтелекту й реальності, як це було в томістів, а істинним вважається те, що функціонує. А ця магія функціонує. От і ведуться номінальні християни на такі магічні речі. Те, чим ви займаєтеся, є тим самим, чим займаються ворожки, коли, зливаючи віск, «молять» молитву «Отче наш». Побожно? Побожно. А яка сила діє через такі практики, вам байдуже. Головне, що функціонує.

о. Орест-Дмитро Вільчинський