Предорогоцінні Антоніне Догнале, Роберте Обергавзере, Ричарде Шпіржіку та Василю Гітюк!

Звертаюсь до вас саме так, бо мені кожна людина є предорогоцінною, адже Христос заплатив за кожну людину ціну Предорогоцінну, і тому кожна людина є чимось найціннішим у цьому світі. Знаю, що ви є, а що більше від того, то не знаю, Бог знає. Тому й звертаюсь до вас – предорогоцінні.

Так ось, у вівторок 15.09.2009 року Божого я отримав від вас листа за вихідним номером № 313 від 12.09.2009, адресованого мені особисто. У цьому листі ви в ультимативній формі, нечемно тикаючи, вимагаєте від мене прилюдно визнати свою віру. Спочатку я не мав жодного наміру вам відповідати, та після роздумів перед Господом, пригадав наказ апостола Петра, Каменя, на якому Христос збудував Свою Церкву, і якому довірив повноту влади, давши йому ключі Царства Божого та абсолютну владу в’язати і розв’язувати: «будьте завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про вашу надію» (1 Пт. 3, 15). І тому вирішив не просто вам дати відповідь, а дати її у формі відкритого листа.

Ваш лист нагадав мені поведінку однієї духовної істоти з книги Йова. «І сталося одного дня, прибули сини Божі, щоб стати перед Господом; прийшов також і Сатана між ними, щоб стати перед Господом. Господь спитав Сатану: «Звідкіля ти прийшов?» Сатана відповів Господеві й мовив: «Кружляв я по землі та обійшов її навколо» (Йов 1, 1-2). Тобто Сатана поводиться так, якби нічого не сталося, якби не було його бунту, його зваблення третини ангелів, його спокушування наших Прародичів. Точно так само поводитесь і ви. Пишете мені листа, так неначе ви ще і далі в Підгорецькому монастирі законним чином виконуєте своє служіння, так неначе о. Обергавзер є єпархіальним священиком Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ; поводитесь, неначе нічого не сталося, неначе не було ваших брудних очорнень Блаженнішого Патріарха Любомира, очорнень мого Правлячого Архиєрея та всього єпископату Церкви, так неначе не було ваших «єпископських свячень», так неначе не було чорної невдячності з вашого боку до Преосвященного владики Кир Михаїла, який змилосердився над вашим співучасником і прийняв о. Обергавзера до своєї єпархії, так неначе Церква вас не екскомунікувала. ваша поведінка один до одного – поведінка Сатани. Ось так несподівано, так ніби нічого не сталося, з’являєтесь ви зі своїм листом.

Але перейдемо до суті справи.

Я є священиком Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви. Ви твердите, що я займаю відповідальне місце в Церкві. Так, це правда. Бо кожен священик займає найвідповідальніше місце у будь якому досконалому ладі, чи то в Церкві, чи в народному суспільстві. Адже як каже св. Альфонс Ліґорі, цитуючи папу Інокентія ІІІ: «Священик – посередник між Богом і людиною: менший від Бога, більший від чоловіка».² А поза те я є чи не найменший з-поміж слуг Церкви, я є простим парохіяльним сотрудником.³

Свою католицьку віру ніколи не боявся і не встидався визнавати.

Хрещений та миропомазаний греко-католицьким священиком о. Левом Загульським, який за свою вірність Церкві заплатив роками сибірів. Відколи себе пам’ятаю, завжди усвідомлював себе перше за все католиком, тоді властиво греко-католиком і українцем. Ніколи не зраджував ні Католицькій Церкві, ні українському народові. Моїм святителем є Преосвященний владика-емерит, вірний син Церкви і народу Кир Софрон Мудрий ЧСВВ. Моїм теперішнім ординарієм є Високопреосвященний  Архиєпископ Львівський Кир Ігор Возьняк ЧНІ, вірний син Церкви і народу, священик часів підпілля. Своє визнання віри та послуху законній церковній владі я склав на руки свого святителя Преосвященного владики Кир Софрона Мудрого ЧСВВ, тодішнього Правлячого Архиєрея Івано-Франківської єпархії УГКЦ, отже законній церковній владі.

Ви ж – бунтівливі, а тепер і бувші монахи, порушники обітів і присяг, беззаконники, окультисти, брехуни, єретики, розкольники, особи, які перед Кремлем очорнюють мій народ і мою Церкву, а самі порушують законодавство України, прикриваючись покровителями з політичного та бізнесового бомонду.⁴ Звідки у вас будь-яке право вимагати від мене прилюдно визнати свою віру?

Ви відпали в єресь і беззаконня.⁵ Хоча і боляче про це говорити, але ви не є навіть християнами. Ваше віровчення на одному з інтернет-форумів хтось влучно охрестив догналізмом. Ось характеристики вашого віровчення – догналізму: дуотеїзм, відкидання Папського примату і непомильності, відкидання непомильності Церкви і Вселенських соборів, віккліфіянство, відкидання літургійних книг, як правила віри, відкидання традиційної науки Церкви про Святі Таїнства, теологія євангелія успіху, відкидання віри в спасительну місію Католицької Церкви, докетизм.⁶ Молитовні практики догналізму закорінені у східному нехристиянському містицизмі та кабалі.⁷ Догналізм також допускає різні форми магії та віщування.⁸ Для поширення догналізм мімікрується під католицизм. Через угруповання догналістів діє дух Антихриста та дух Єзавелі.⁹ З морального погляду догналізм, очевидно, керується правилом: «мета виправдовує засоби», тому допустимими для догналістів виявляються обман, неправда, брехня, маніпуляція, застрашування, спроби використання державної влади проти єрархії Церкви. Ви до того ще є лжепророками, єретиками та розкольниками. Тому, дійсно, опинитися у вашій ситуації я не бажав би жодній людині.

З часом та невеличка каламуть, здійнята вами, осяде і ваша спроба створите нове віровизнання буде навіть нецікава спеціалістам релігієзнавцям, хоча така еклектична суміш елементів протестантизму, московського православ’я, старокатолицизму, докетизму, ригоризму, гуситства, віккіфіянства, кабалізму, окультизму, магії, дуотеїзму, поганства, приправлена густою підливою лицемірства, брехні, боягузтва, підступності, маніпуляції, застрашування, лжепророцтва, розколу, єресі, апостазії, бунту, ненависті, нетерпимості, виключності, гордості, примітивного ідолопоклоніння, віщування, богохульства, святотатства, сатанізму, політики, бізнесу, гордості, зарозумілості, антиінтелектуалізму направду є унікальним явищем, достойним Кунсткамери.

Ви вимагаєте від мене, щоб я відрікся від єресей кардинала Гузара, але як я маю відректися того, чого не існує? Маючи закінчені студії під проводом оо. Єзуїтів, не скажу, що досконало, але досить фахово можу розрізнити де є єресь, а де її нема. Тому стверджую, що Блаженніший Любомир не вчинив злочину єресі.¹⁰ А от у ваших творах їх – тьма.

Можна би було на такого листа жодної відповіді не давати. Але, як я вже казав, слово Боже, і любов до кожної людської душі, а особливо ж неспасенної чи заблудлої, зобов’язує мене надати вам відповідь. Тому в послусі слову Божому заявляю вам, що свою віру завжди, на кожній святій Літургії, визнаю так, як її визнає Єдина, Свята Католицька і Апостольська Церква по цілому світі. Перший раз у гімні «Єдинородний Сине», другий – у «Символі віри», а третій – у перед причасному «Вірую, Господи, і визнаю». А щоб у вас не виникало жодних сумнівів, то заявляю, що я, Орест-Дмитро Вільчинський, вірую так, як Свята Католицька Церква вірити навчає, і так, як Вона цю віру розуміє і тлумачить. Це є моя віра.

Не пишу це проти вас, але лише contra dohnalismum.¹¹ Тяжко мені пробачити вам обпльоване Лице Боже, хулу на Богородицю, плюгавлення Матері Церкви, Отців єпископів. Та не дивлячись на вашу приналежність до елітного клубу богоненависників, не дивлячись на всі ваші очорнення, плювання, брехню і плюгавлення святинь, направду вибачаю вам і молюся за ваше навернення.

Ваших прокльонів не боюся, бо вірю слову Божому, що «як горобець пурхне, і як ластівка пролетить, так і незаслужене прокляття не збудеться» (Прип. 26, 2), та й виключити з Церкви не може той, хто є поза Нею. Ви, як бунтарі й окультисти, Богові гидкі (див. Втор. 18, 10-12а), та все одно, проситиму Його милосердя, за заступництвом Пречистої Діви Марії, щоб Він дав вам ласку спізнати ваші помилки, вашу злобу і зіпсутість та отримати спасенне покаяння.

Обіцяю Вам, що якщо мені це дозволить здоров’я та Божа ласка, то на найближчій Святій Літургії візьму прошення на сугубій єктенії: «Господи, Боже, спасіння слуг Твоїх, Ти не хочеш смерті грішника, але щоб він навернувся і жив, Сам і нині змилосердися над слугами твоїми відпалими єреями Антоніном, Робертом, Ричардом, Василем, збунтованими монахинями монастирів у Брюховичах, Тисмениці, Львові, Стрию, Пробіжній і всіма тими, що з ними пристають, що з ними гуртуються проти Церкви Святої, подай їм образ покаяння, примири їх зі Святою Твоєю Церквою, молимось Тобі вислухай і помилуй». А саму цю Літургію відслужу виключно за навернення вищезгаданих осіб. Нехай Бог вам простить і буде милосердний до вас!

ДОДАТОК

До «Відкритий лист-відповідь так званим «підгорецьким «отцям» або угрупованню Догнала»

ВИЗНАННЯ ВІРИ

Я, Орест-Дмитро Вільчинський, цілком свідомо при здоровому глузді і без жодного на це примусу, урочисто заявляю перед Богом в Тройці Святій Єдиним, Пречистою Дівою Марією, Перед цілим Небесним Двором, перед Єдиною, Святою, Католицькою і Апостольською Церквою, що вірю так, як Свята Католицька Церква вірити навчає, і так, як Вона цю віру розуміє і тлумачить.

А саме.

Вірю в Єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця Небес і землі, всього видимого і невидимого.

Вірю в Єдиного Господа нашого Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, родженого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Що задля нас людей і ради нашого спасіння зійшов із Небес і воплотився від Духа Святого і Діви Марії, і став чоловіком, і був розп'ятий за нас за Понтія Пилата і страждав і був похований, і воскрес у третій день згідно з Писанням, і вознісся на Небеса і сидить праворуч Отця і вдруге прийде зі славою судити живих і померлих, а Його Царству не буде кінця.

Вірю в Духа Святого, Господа і Животворця, що від Отця і Сина ісходить, що з Отцем і Сином рівнопокланяємий і рівнославимий.

Вірю в Єдину, Святу, Соборну тобто Католицьку і Апостольську Церкву.

Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.

Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. (DH 150)¹

Визнаю усі Вселенські Собори Єдиної, Святої, Католицької і Апостольської Церкви – від І Нікейського до ІІ Ватиканського включно.

Вірю твердо, так як це Церква на святих Вселенських Соборах навчає, що Ісус Христос є правдивий Бог і правдива людина, що людська і Божественна природа в Христі з'єднані в таїнствений спосіб в Його Особі, не розділені і не змішані. Вірю також, як це Свята Церква, на основі Святого Письма, навчає що Ісус з Назарету є Христос, обіцяний пророками Месія і Єдиний є Господом і Спасителем.

Вірю, що Святий Дух ніколи не полишав Католицьку Церкву без Свого проводу і не полишить.

Вірю, що слово Боже, передане і довірене самим Богом, на зберігання і розповсюдження по цілому світі, Католицькій Церкві, знаходиться в Святому Письмі і Святому Переданні та що Церква його вірно зберігає і тлумачить.

Вірю, що тільки Церква під проводом Вселенського Архиєрея Святішого Отця Папи Римського, або сам Папа може непомильно тлумачити слово Боже. Визнаю канон Святого Письма так, як його Церква потвердила на Святому Вселенському Тридентському Соборі.

Вірю, що Святе Письмо є самим Богом натхнене і що кожне слово в ньому є істинне і непомильне.

Твердо вірю, що існує чистилище і що душам, які там знаходяться допомагає молитовна поміч вірних.

Вірю, що Пречиста Діва Марія є Богородиця і Мати Церкви та Що Вона є Матір'ю кожного вірного зокрема.

Вірю, що Вона була з тілом і душею взята на Небеса. Вірю, що Пречиста Діва Марія була заради заслуг Ісуса Христа, Свого Сина, захоронена від всякого гріха в тому числі і первородного гріха вже від першої хвилі свого Безгрішного зачаття. Вірю, що потрібно Її почитати і прохати про заступництво і допомогу.

Вірю в спільність святих. Вірю, що потрібно святих почитати і закликати їхньої помочі і заступництва. Також вірю, що потрібно мощі святих почитати.

Визнаю сім Святих Тайн, а саме: хрещення, миропомазання, Євхаристію, сповідь, оливопомазання, священство, подружжя. Також визнаю, що хрещення, миропомазання і священство повторювати без святотатства є неможливо.

Вірю в оправдання так як це навчає Свята Церква Католицька.

Вірю також, що без відкупительної Голготської Жертви Ісуса Христа, Сина Божого на хресті ніхто не міг би бути спасенним. Також ісповідую, що Ісус помер за всіх людей.

Вірю в реальну присутність Ісуса Христа в Пресвятій Тайні Євхаристії під видами хліба і вина.

Вірю що Тіло і Кров Христові реально і субстанціально є присутні в Євхаристії. Тобто в часі Переєстествлення дійсно і реально відбувається трансубстанціація.

Вірю, що в Службі Божій жертвується Богові істинна, правдива примирительна Жертва за живих і померлих.

Вірю, що образам Божих Осіб, Пречистої Діви Марії, ангелів і святих належиться шана.

Вірю, що Бог створив добрих ангелів, частина з яких гріхом відпала і стала злими духами.

Вірю, що Церква Христова має владу уділяти відпусти.

Вірю, що Христос є Невидимим Головою Церкви – Свого Містичного Тіла, а також вірю, що видимим головою Церкви є єпископ Риму, Папа Римський, який є наслідником святого Апостола Петра, якому сам Христос дав ключі Царства Божого і Свою Церкву збудував на Петрі, а також поручив св. Апостолу Петрові пасти ціле стадо Христове. Вірю, що Святіший Отець Папа Римський непомильно навчає, коли навчає в справах віри і моралі, як пастир всіх християн. Вірю також, що святому Апостолові Петру, а також його Наслідникам Папа Римським належиться в Церкві повна і безпосередня влада верховного судді й законодавця, управителя й учителя.

Виражаю також свій повний послух Церковному Учительському Урядові. А також виражаю свій синівський послух і повагу своєму Правлячому Архиєреєві Високопреосвященному владиці Кир Ігореві Возьняку, як рівно ж усім його законним наступникам. Виражаю також синівський послух та повагу Главі Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішому Любомирові Гузару, як рівно ж усім його законним наступникам. Виражаю також синівський абсолютний і незаперечний послух та повагу Святішому Вселенському Архиєреєві Папі Римському Венедикту ХVІ та його законним наступникам. Це є віра Церкви, це є моя віра, її визнаю і з Божою допомогою прагну в цій вірі свято вмерти. Бо тільки віра Католицької Церкви є без сказу і блуду, і тільки ця віра єдина гарантує спасіння кожному, хто її визнає словом, ділом і думкою та її твердо тримається. (DH1501-1508; 1510-1516; 1520-1583; 1600-1630;1635-1661; 1667-1719; 1725-1734;1738-1760;1763-1778; 1797-1816; 1820-1835; 1862-1870; 3050-3075; 3900-3904; 4101-4179; 4201-4235).

1. DH – Hienrich DENZINGER – Peter H?NEPMANN, «Enchiridion symbolorum definitionum et declerationum de rebus fidei et morum», Verlag Herder, Freiburg, 1991.

{jcomments on}