ЕТИКА І ЯКІСТЬ СПІЛКУВАННЯ В ІНТЕРНЕТІ

Ігор СКЛЕНАР

За останні кілька років глобальна мережа охопила уми багатьох людей на планеті. Не виняток і наша країна, де релігійна, а особливо духовна тематика в цій мережі ще не мають широкого поля обговорення, як, скажімо, суспільно-політична, розважальна та ін. Попри те, Інтернет на сьогодні пропонує немало веб-сторінок, де обговорюють і релігійно-церковну тематику. У цьому процесі спілкування через монітор беруть участь люди різного віку, але в той самий час різного соціального становища: вчителі, викладачі, студенти-гуманітарії, студенти-богослови, духовні особи, медики та ін. На відміну від газетно-журнальної продукції Інтернет дає змогу його користувачам оперативно відгукуватися на дискусійні питання сьогодення. Наскільки ефективним і етичним є обговорення релігійної проблематики, спробую коротко висвітлити у цій статті.

Читаючи теперішні релігійні Інтернет-форуми, помітив широку мозаїку думок і поглядів, в якій сучасному користувачу Інтернету важливо не потонути. Варто в цьому потоці інформації обрати для себе щось раціональне, розгорнути незнану сторінку з історії християнства, богословської думки, літургійного життя та ін.

Обговорення болючого релігійного питання в Інтернеті перетворюється іноді у звинувачення одне одного у всіх смертних гріхах. За спостереженням автора, це відбувається тоді, коли довкола дискусії про церковний конфлікт зіштовхуються дві опонуючі сторони і починають поливати одне одного брудом, сумніватися у компетентності того чи іншого дописувача форуму з певного питання, з'ясовувати рівень освіти, а тоді виносити вердикт, навіть про духовну близькість до Бога. Іноді учасники виголошують навіть «вічне прокляття»…

Хіба заповідь любові до ближнього не поширюється на учасників форумів в Інтернеті? Відповідь цілком очевидна, хоча віртуально висловлене слово не може образити людину так, як би це сталося у вербальний спосіб. Великий папа XX ст. Іван Павло ІІ про всесвітню мережу та її вплив на людину писав: «Інтернет докорінно змінює психологію людей, а саме їхнє сприйняття часу і простору. Людині конче потрібен час і внутрішній спокій, щоб задуматися над життям та його таємницями, щоб поступово набувати внутрішньої зрілості та опановувати довколишній світ» (Папське послання «Інтернет — новий форум для проголошення Євангелія», 24.01.2002 р. Збірник «Церква і соціальна комунікація», вид-во УКУ, Львів, 2004. С.420). Іван Павло II вбачав майбутні виклики, які принесе із собою кіберпростір. Власне відсутність внутрішньої зрілості і низька культура спілкування стають характерними рисами форумів у глобальній мережі.

Спостерігаючи за обговоренням кількох конфліктних тем на окремих сайтах, які стосуються греко-католицького життя в Україні, можна зробити невтішні висновки з етичної точки зору, в учасників бракує терпимості і пошани, трапляються злостиві вислови і, як не прикро, лайливі слова. Проте важко змусити відповісти за образу чи зневагу в Інтернеті, оскільки немало осіб користуються так званими «піками» (коротенькими псевдонімами). Трапляються звинувачення на адресу священиків чи єпископів, які не мають жодного фактологічного підґрунтя. Хотілося б уникнути згадування «підгорецької» проблеми, але власне вона протягом останніх півроку стала предметом гострих дискусій на кількох сайтах УГКЦ, а також привернула увагу користувачів золочівського форуму. Немало закидів на адресу одне одного прозвучало в електронних дописах, та багато з них були єдиними в тому, що будь-які прояви розколу у Католицькій Церкві є неприпустимими.

Часто учасниками обговорення є особи із різним рівнем релігійного знання, іноді це малокомпетентні люди, яким варто заглядати у словники. Іншим християнам-користувачам бракує елементарних знань із катехизму. Нещодавно читав, як один «форумчанин» переконував усіх, що він греко-католик, але до церкви не ходить з тієї причини, що не має права приступати до Сповіді і Причастя. Він переконаний у тому, що Бог живе у його душі. Священики у храмі лише механічно виконують свою роботу і під час покаяння він не отримує цінних порад. Більше того, «маленьким Богом» життя цієї особи є власна донька, щоправда, народжена у другому подружжі (перше «розбилося» з ініціативи автора допису). Зі сказаного зрозуміло, наскільки далеко ця особа від правдивої практики Христової віри. На форумі інші учасники намагалися змінити його позицію, але відповіді були настільки твердими, що розбивалися, мов об кам'яну стіну.

Ще однією характерною рисою сучасних дискусій у віртуальному просторі є непослідовність. Якщо обговорюють, наприклад, певне літургійне питання, то воно може перетворитися в оцінку якогось пароха, тобто людський фактор стає домінуючим, а основне питання так і залишається невисвітленим.

За висловом відомого релігієзнавця Віктора Єленського, на сучасних інтернет-форумах «народжується нова релігійна культура». Це настільки очевидний процес, що, на думку автора, потребує спільної праці тих, хто пише, і тих, хто читає. Вони мають керуватися гуманістичними засадами, терпимістю, пошаною до іншого віросповідання, традиції, обряду.