Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Неділя М’ясопусна

Апостол: 1 Кр 8,8-9,2
Євангеліє: Мт 25,31-46

І прийде незабаром той день, коли Син Чоловічий з’явиться у Своїй славі, тоді ангели, посланці Господні, зберуть усіх людей, починаючи від перших — Адама та Єви — й закінчуючи останніми мешканцями Землі. З одного боку, це буде щастям для тих, хто почує слова нагороди: “Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство…” (Мт 25, 34). Для інших, котрі займуть місце по лівиці Господній, прозвучать грізні слова: “Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний…” (Мт 25, 41).

Такий милосердний Бог, що готовий простити людині все, чим вона Його ображала під час життя на землі, у другому житті видасть незмінний вирок нагороди чи покарання. Той час і день буде страшний, коли розгорнуться книги нашого життя. “Прийдіть й почуйте: царі й князі, раби і вільні, грішники й праведники, багаті й убогі, бо йде Суддя, що буде судити всю вселенну… Виступлять ангели і будуть винуватити у вчинках, думках і задумах щоденних і щонічних” (Стихира Утрені в М’ясопусну неділю). Не буде різниці між людьми, хто яке становище займав на землі, якими здібностями був наділений, які матеріальні добра посідав, що люди думали чи говорили про когось. Але чого Спаситель вимагає від нас? Чи чогось великого й неможливого для виконання? — Ні. Звичайних й простих речей, які може виконати навіть і дитина: дати їсти голодному, пити спраглому, прийняти чужинця, хворого відвідати, роздягнутому запропонувати одежу, відвідати ув’язненого. Святий Іван Золотоустий звертає увагу на те, що Ісус Христос не ставить питання, щоб звільнити ув’язненого чи оздоровити недужого, але кладе легке завдання — відвідати таких (Бесіда 79 на Матея). Прийти, побачити, поговорити й розрадити. Суддя говорить, що це він був голодний, недужий, ув’язнений… Ісус Христос дає чітку вказівку: “Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших — ви мені зробили” (Мт 25, 40).

Пригадаймо притчу, котру розповідав Ісус, а саме — історію про багача й Лазаря (див. Лк 16, 19-31). Багатий жив розкішно, а Лазар бажав дуже мало — крихт, що падали з його столу. Не звертав багач уваги на бідного, вкритого струпами чоловіка, що лежав у нього при воротах. Цьому, мабуть, вистачило б, аби принаймні був послав когось зі своїх слуг, щоб занесли води і хліба, але й на таке не спромоглася людна, що жила в достатках. Однак, щоб поділитись окрайцем хліба, не треба мати великого багатства. Скибку може дати кожен і не збідніє від цього, не зайде в борги, не збанкрутує його виробництво. Ділімося нашими навіть малими достатками з іншими та навчімо так чинити наших дітей. Даймо їм в руку кілька копійок, щоб вони звикали звертати увагу на потребуючих. Святе Письмо закликає: “Роби милостиню з того, що маєш… Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе” (Тов 4, 7). Дивись на того, хто просить, як на Ісуса Христа, бо Святе Письмо потішає нас: “Милостиня від смерті вибавляє” (Тов 12, 9) та “милостиня гріхи відпускає” (Сир 3, 30). Хай наше серце й наші долоні будуть відкриті для нашого ближнього, щоб допомогти йому в потрібну хвилину.

Кожен день наближає нас до останнього екзамену, що маємо скласти перед Богом, стараймося гідно готуватися до цього, щоб мимо нашої уваги не пройшло те, що ми могли легко виконати. Бажаю усім, щоб ми разом почули голос нашого Судді: “Прийдіть, благословенні Отця мого…”. Тому закличмо молитвою стихири: “Боже, наверни і спаси мене як єдиний добросердний!” (Стихира Утрені в М’ясопусну неділю).

Храм Св. Йосифа, м. Львів, 26.02.2006.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.