Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Неділя Перед Різдвом Христовим

Минулу неділю в літургійному році називаємо – Праотців, сьогоднішня неділя має назву – перед Різдвом Христовим або неділя святих Отців. Часто так стається, що багато людей, а особливо молодих, вважають, що вони знають Святе Письмо, до того ж щороку у відповідний час чують ті самі читання, і тому їм нецікаво слухати коментар священика. А коли звернемося до текстів Письма, то знайдемо, що навіть Син Божий, коли залишився в єрусалимській святині, “сидів серед учителів та слухав і запитував їх” (пор. Лк 2, 46). Очевидно, пояснювали Святе Письмо. Ісус Христос, правдивий Бог, на той час дванадцятирічний хлопець, дав усім приклад, як треба слухати Святе Писання і пояснювати його. Він міг не слухати, хвалитися його знанням, бо він “Слово, що є Бог” (Йо 1,1), але цього не вчинив, бажаючи бути для всіх нас добрим прикладом. Взагалі, щоразу, коли ми уважно слухаємо Святе Письмо й роздумуємо над його текстами, Господь відкриває для нас щось нове. А про євангелиста Матея твердять, що він написав своє Євангеліє на прохання віруючих юдеїв. І тому він не старався ні про що більше, як показати в ньому походження Христа від Авраама до Давида, а не від Адама. Натомість Лука, що писав Євангеліє для всіх, закінчив написання родоводу Спасителя Адамом, першою людиною, створеною Господом (пор.: св. Ів. Золотоустий, Бесіда 1 на Матея, п. 3).

Сам євангельський текст цінний тим, що його писали в різних місцях і в різний час, тому ми відчитуємо доповнення авторів один одного або певні повторення. Коли й натрапляємо на певні протиріччя, мусимо знати, що в цьому чітко видно дію Святого Духа, що наставляє людей на головне, тож не слід затримуватися на незначних неузгодженостях. Ісус Христос не давав апостолам нічого писаного, тому що обіцяв їм Святого Духа, котрий навчить їх усього та все пригадає їм (пор. Йо 14, 26). Творець розмовляв з Ноєм, Авраамом, Мойсеєм та іншими безпосередньо. Чому? Тому що їх розум був чистий, і Господь міг на ньому писати свої закони і вказівки. Святий Іван Золотоустий ставить таке запитання: “Чому викладено родовід святого Йосифа, що не був батьком Христа?… Звідки ми знаємо, що Христос походить від Давида, коли не знаємо предків Марії, що породила його…” (Бесіда 1 на Матея). У переліку осіб чоловічої статі родоводу знаходимо кількох осіб жіночої статі. До всього цього, наприклад, Рута була моавитянкою (пор. Рута 2, 2), чужоземкою. А Рахав була навіть блудницею (пор. Ісуса Навина 2, 1), потім згадано жінку Урії, від котрої Давид незаконно народив Соломона. Були й добрі жінки, про котрих можна було згадати, але євангелист промовчав про них, окрім того, не згадав про трьох царів. Апостол Матей згадує про Давида та Авраама як про предків Ісуса Христа, а до всього цього ставить на перше місце Давида. Що Марія була з дому Давида, ми довідуємося зі сповіщення ангела, котрий прийшов “до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому” (пор. Лк 1, 27). Також і закон велів брати жінку тільки зі свого коліна, тим більше, коли дізнаємося про Йосифа, що він був праведним чоловіком, тому дотримувався приписаних законів. У юдеїв не було прийнято подавати родоводу по жіночій лінії, тому знаходимо тільки родовід Йосифа, обручника Марії. Зі сказаного вище довідуємося, що Марія та Йосиф походили із роду Давидового. Крім того, пізніше читаємо у Святому Писанні, що Ісуса Христа називають сином Давида, значить, це було загальним переконанням народу, інакше його так не називали б, а заперечували б (пор. Мт 15,22; 20,30; Мр 10,47; Йо 7,42). Про Ісуса як сина Давида, а не сина Авраама згадано тому, що Давид був ближчий у часі до народження Ісуса та більше за всіх інших залишився в народній пам’яті за своє знатніше царювання від інших попередників і царів (пор.: св. Ів. Золотоустий, Бесіда 2 на Матея).

Можна сказати, що перелічені патріархи не були найкращими людьми, вони падали в гріхи, але євангелист згадує про них у своєму Євангелії. Чому? – Щоб засоромити юдеїв, котрі хвалилися своїми предками (пор.: св. Ів. Золотоустий, Бесіда 3 на Матея), бо багато патріархів також народилося від рабинь. Тому для Бога не йдеться про те, хто від кого народився, а про те, яке життя провадить ця чи інша особа. Отже, про згаданих вище жінок, одна з яких чужоземка, а інша – блудниця, а також про нечесне життя патріархів євангелист пише для того, аби показати, що Господь прийшов на світ знищити гріхи (пор. там само). Тому нам не треба хвалитися кимось, ані нашими добрими ділами, а все залишити Богові, котрий знає наше серце і спроможний нагородити нас.

Матей розпочинає родовід Ісуса від Авраама до Давида, потім від Давида до Вавилонського переселення, однак не згадує про переселення до Єгипту. Чому? Тому що переселення до Єгипту було давніше й добровільне, про що менше пам’яталися; а вавилонське було ближче в часі, і юдеї пішли туди за свої гріхи (пор.: св. Ів. Золотоустий, Бесіда 4 на Матея). Від переселення перелічено осіб до Йосифа, чоловіка Марії, від котрої народився Христос.

Отож бачимо, що, показуючи земний рід Спасителя, євангелист демонструє, що в ньому були люди праведні і грішні. Однак знаємо, що після вчиненого гріха прародичі каялися, тобто визнавали свої гріхи перед Богом. Нехай ці добрі приклади будуть для нас школою покаяння для відповідної зустрічі новонароженого Спасителя.

Собор Св. Юрія, м.Львів, 31.12.2006.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.