Літо – це прекрасна пора, щоб відпочити і помандрувати по горах. 40 членів парафіяльної спільноти “Mолодь Чарнецького” під керівництвом о. Юрія Галабуди вирішила скористатися цим шансом і з 13 по 18 серпня провела незабутні дні у Карпатах.

1-ий день

Ранок 13 серпня зустрів нас дощем, але не зміг зіпсувати нашого настрою: всі очікували зустрічі із Карпатськими горами, їх неймовірними краєвидами. Зустрівши новий день молитвою, молодь вирушила в дорогу. Прибули ми в село Ямна, що знаходиться неподалік м. Яремча – місце нашого тимчасового перебування. Вдихнувши карпатського повітря, почали розселятися. Після цього усі пішли обідати і набиратися сил на наступний день.

2-ий день

Прокинувшись, ми дружньо пішли на Службу Божу, яку, як і кожного наступного ранку, очолював о. Юрій. Цього дня наш маршрут розпочався із дощем, однак, ми були готові до зустрічі з ним. Вдягнувши дощовики, ми вирушили до Каменю Довбуша, що знаходиться поблизу залізничного тунелю. Про цей камінь розповідають багато цікавих легенд, зокрема, що під час наступу на панський двір опришкам на перепоні стала велика скеля і ніхто не знав як її подолати. Тоді Олекса Довбуш узяв її й зіштовхнув на замок, відтак підняв й поставив при широкій дорозі. Переказують, що зробив він це для того, щоб люди бачили й раділи, що ніхто не зможе їх побороти, а вороги щоб знали: сила народна – міцна як ця скеля. Після Скель Довбуша ми вирушили на гору Маківку, висота якої – 987м. З її вершини побачили чудовий краєвид. Як на долоні перед нами простягнулося усе місто, а також села Делятин, Ямна, Микуличин і долина річки Прут. Ми були вражені красою гір. Спускаючись з Маківки, ми зустріли достатньо великої площі малинники, ласували суницями, чорницями та ожиною. Прийшовши до нашої домівки, поспішили поділитись враженнями від неймовірної краси гір.

3-ій день

За традицією після молитви – сніданок. Цього дня ми набиралися сил перед важким підйомом на гору Піп Іван. Висота цієї гори, що знаходиться на кордоні України з Румунією, 2028 м. Увесь день пройшов дуже цікаво й активно. Всі бажаючі пішли на прогулянку до м. Яремче, скористались можливістю придбати сувеніри. Звичайно, ми побували біля водоспаду, зустріли не малу кількість туристів з різних куточків світу. Зробивши фотографії, намилувавшись таємничим водоспадом, ми продовжили прогулянку до скали “Слон”, де вирувала неймовірна краса… Після обіду ми приступили до  активного відпочинку – хтось грав у футбол, інші вивчали ази гри “Мафія” чи “UNO”.  Остання – дуже цікава і весела гра, яка об’єднує не малу кількість людей, а ще її можна грати без перерви 3 години, а то й більше. Отже, всі весело проводили час. Ввечері біля багаття ми співали під акорди гітари та смакували шашлик.

4-ий день

О 6.30 год. розпочався наш четвертий день. Посідавши в два буси, ми доїхали до місця, з якого розпочали свій маршрут на гору Піп-Іван Чорногорський – третю за висотою в Українських Карпатах гору. Наш похід розпочався о 9.00 год. біля села Дземброня. Погода була чудова, піднімаючись все вище, сонечко починало припікати і йти було все важче. Ми ховались від сонячного проміння на лісових стежках. На горі “Вухатий камінь” милувалися неймовірним краєвидом Чорногірського хребта. Ідучи по ньому, ласували чорницями, милувались озером Марічейка – високогірним озером льодовикового походження. Його довжина – 88 м, ширина – 45 м, висота над рівнем моря – 1510 м, максимальна глибина – 0,8 м. Ми бачили, як парують гори і мали можливість побувати в хмарах, доторкнутись до них. В тумані була наша остання зупинка перед тим, як підніматись на вершину Піп-Іван. Набравшись сил, ми один за одним продовжили похід і підбадьорювали себе, співаючи пісні. І ця мить настала – через туман нам видніється вершина старої обсерваторії. Це означало, що нам залишилось зовсім мало.

Урааа! Нарешті ми піднялися, подолали одну з найвищих вершиш Чорногірського хребта! Всі були вражені красою. Ми побачили розвалену астрономо-метеорологічну обсерваторію, зустріли волонтерів зі Львова та Стрия – веселих та позитивних людей, які дбали про чистоту гори. Також ми молились біля каплички. Зупинившись на годину на вершині, ми трошки померзли, тому що був вітер і туман. Всі із задоволення спускалися з гори, по дорозі ми зустрічали групи туристів. Ми віталися і з усмішкою показували, що вони йдуть в правильному напрямку на гору Піп-Іван. Звичайно, спускатися вниз було набагато легше ніж підніматися. Ми знову ласували чорницями, жартували, робили фотографії на скелях і не тільки. Втомлені, але задоволені ми наближалися до с. Дземброня, де чекали наші червоні буси. Повернувшись додому о 19.00 год., ми пішли вечеряти. Після вечері ми відпочивали – хтось сидів біля вогню, співаючи пісень, хтось грав ігри.

5-ий день

Ранок розпочався із Служби Божої. Після сніданку ми пішли в Яремче. Хтось пішов гуляти чарівним містом Яремче, а інші помандрували у село Дора, де є монастир святого пророка Іллі, а потім на гору Білий камінь. Повернувшись додому, всі пообідали, опісля відпочивали: грали у футбол, ”Mафію”, “UNO”, спілкувалися, жартували… Хлопці пішли за дровами, щоб ввечері розпалити багаття. Ми розділились на 3 команди і грали різні конкурси. Після вечері ми розпалили багаття, сіли в коло, співали пісні та продовжували ігри. Всім було весело та цікаво.

6-ий день

Останні день перебування в Карпатах розпочався з молитви. Після сніданку всі метушились і збирали свої речі. Поки чекали на автобус, співали пісні, грали ігри з м’ячем. Ніхто не хотів залишати мальовничих Карпат і ми пообіцяли, що на другий рік обов’язково повернемось. За цих шість днів ми набралися стільки позитиву та енергії, що їх вистачить, напевно, на цілий рік. Велике СПАСИБІ о. Юрію Галабуді за його терпіння і за те, що подарував нам цих шість незабутніх, веселих днів в Карпатах. ДЯКУЄМО!!!

Дякуємо о. декану Михайлові Сукмановському за допомогу в організації табору і за транспорт; о. Степану Галаю за молитви; о. Юрію Галабуді за незабутні дні в Карпатах. Також дякуємо всім учасникам табору. Ми отримали багато емоцій, драйву та нових друзів.