о. Герман НИЧАК, ЧСВВ
“МІСІОНАР”, №6 (234), Червень 2012р.

Миропомазання

Наступною Тайною після Хрещення є Миропомазання, яке у східній Церкві вділяється новоохрещеному відразу того ж дня, що й Хрещення, та у віці від 12 до 14 років у західній Церкві. Тайна Миропомазання ? це тайна Нового Завіту, в якій охрещена особа помазанням мира та покладенням рук скріплюється в Божій ласці та позначається як Христовий воїн. Миропомазання, як і Хрещення, приймаємо тільки раз у житті, оскільки ця свята Тайна витискає в душі людини незатертий знак, печать, яка залишається назавжди. У таїнстві Хрещення людина стає учасником смерті і воскресіння Христового, а в Миропомазанні отримує печать дару Святого Духа.

Катехизм УГКЦ навчає, що у Миропомазанні новоохрещений отримує Святого Духа і стає носієм та храмом Святого Духа: «Як Пасхальне таїнство смерті й воскресіння Христа завершується Зісланням Святого Духа на апостолів, так наше новонародження у Христі запечатується даром Святого Духа» (424).

Тайна Миропомазання є «печаттю» нашого спасіння, яке ми отримали у Хрещенні, і це спасіння має не тільки особистий вимір, але виявляється у покликанні для служіння в Церкві і для Церкви згідно того дару, який отримуємо завдяки благодаті Святого Духа, подібно, як це сталося в житті апостолів, на яких після воскресіння Христа зійшов Святий Дух і вони стали свідками та проповідниками спасіння у Христі.

У єврейському народі миром помазували на уряд царя, і це помазання свідчило про обрання для особливого служіння.

Так само помазували на священиків та пророків, які виконували служіння, дане їм від Бога ? перші приносили жертви та моління, другі закликали до покаяння та навернення.

Через помазання святим миром та зішестям Святого Духа охрещений стає учасником священичого, царського та пророчого служіння Христа для спасіння світу. Це означає, що християнин живе не для себе самого, але бере участь у ділі спасіння світу в тому стані, який даний йому від Бога. Печать дару Святого Духа вчиняє християнина членом «народу вибраного, царського священства, народу святого, люду, придбаного на те, щоб звістувати похвали Того, Хто покликав з темряви у дивне Своє світло» (пор. 1 Пт. 2,9).

Царське служіння означає панування над тілом та його пристрастями, віддавання цілого себе на служіння Богові. Священиче служіння, каже Лев Великий, полягає в тому, щоби жертвувати Богові чисте сумління, що стає можливим через уникнення гріха. Тоді серце християнина буде тим престолом, на якому він приноситиме чисті жертви доброго християнського життя.

Пророче служіння християнина виявляється у визнанні віри у щоденному житті ? саме таке життя є свідченням про Христа у світі і цим самим має місійний вимір, який полягає у несенні правди про Христа для інших людей. Святий Дух є тим, хто дає відвагу до такого служіння і свідчення, подібно, як він зійшов на апостолів у день П’ятидесятниці і сповнив їх безстрашністю свідчити про Христа і його воскресіння з мертвих. До того часу всі вони боялися юдеїв, а після зішестя на них Святого Духа відважно проповідували всім народам про спасіння в Христі.

Миро ? це оливкова олія, змішана з бальзамом та пахучими складниками, число яких може бути від 13 до 39, залежно від їх наявності для приготування. Велика кількість ароматичних складників, які містить в собі миро, тобто посвячена олія, є символом дарів Святого Духа. У молитві на освячення мира, яке здійснюється у Великий Четвер, єпископ просить Бога, щоб це миро стало зішестям Святого Духа для кожного, хто буде приймати тайну Миропомазання. У Східній Церкві Миропомазання вділяє єпископ, або священики, натомість у Західній Церкві уділення цієї Тайни належить єпископу. Миро, освячене у Великий Четвер, Глава Помісної Церкви роздає священикам, а ті помазують ним охрещених, що свідчить про єдність вірних з єпископом і цим самим з усією Церквою, до якої належить єпископ. Роздаючи миро священикам, єпископ тим самим дає їм владу уділяти Тайну Миропомазання охрещеним, які належать до його єпархії.

Молитва на освячення мира вказує на те, що через Тайну Миропомазання християнин отримує дар Святого Духа, щоб бути «хоробрим і переможним подвижником Христа», «завжди готовим ради Нього терпіти і з любов’ю умерти», щоб «зростати в усіх чеснотах», щоб дозріти «в людину досконалу в міру росту повноти Христової» (пор. Еф. 4,13). Це духовне зростання та дозрівання здійснюється «силою, діянням, благодаттю й зішестям Пресвятого Духа», читаємо у Требнику.

Кирило Єрусалимський стверджує, що освячене миро після молитви єпископа набирає Божої сили. Через помазання ним та завдяки молитві священика Святий Дух розпочинає свою творчу діяльність в душі та в житті миропомазаного.

Під час звершення обряду Таїнства Миропомазання священик помазує новоохрещеному чоло, очі, ніздрі, уста, вуха, груди, руки та ноги, проказуючи слова: «Печать дару Святого Духа», позначаючи таким чином усе тіло людини храмом Святого Духа та носієм його дарів. Від того часу Святий Дух, який перебуває в душі й у тілі християнина силою благодаті переображує думки, наміри, почуття і діла людини для того, щоб новоохрещений, перемінюючись у нову людину, «у всякому ділі і слові» провадив достойне життя і таким чином став «сином і наслідником» Божого Царства.

Охрещену людину можна порівняти до новонародженої дитини у справах духовного життя. Відроджена до нового життя, вона ще незріла провадити духовне життя і потребує Божої допомоги, щоб перемагати пристрасті та спокуси, які походять від тіла, світу і диявола. В Тайні Миропомазання сам Господь без нашої заслуги дає нам духовні сили для боротьби за наше спасіння.

Самі від себе ми неспроможні жити духовним життям, але від часу Миропомазання ми живемо християнським та духовним життям силою та діянням Святого Духа, який уподібнює нас до Христа: «Помазання, що ви від Нього прийняли, у вас перебуває, і ви не потребуєте, щоб хтось навчав вас, бо Його помазання вас про все навчає. Воно і правдиве, і необманне. Так, як воно вас навчило, перебувайте в ньому» (1 Йо. 2,27).

Якщо в Тайні Хрещення ми отримуємо спасіння у Христі, чистоту душі та освячуючу ласку, то в Тайні Миропомазання отримуємо особливу ласку Святого Духа, щоб мужньо і достойно зберігати цю ласку та плекати духовне життя.

Тайна Миропомазання є завершенням Тайни Хрещення. Через цю Тайну Святий Дух скріплює людину та робить її зрілим християнином, дає відвагу визнавати, боронити та поширювати святу віру. Таким чином, свята Тайна Миропомазання робить нас духовними воїнами Христа, носіями Святого Духа та служителями Церкви через свідчення про спасіння у Христі.

Практичні поради

Трапляється, що батьки приносять дитину до церкви, закутану в одяг чи пеленки так, що треба чимало зусиль і часу, щоб її приготувати для уділення святих Тайн. Тому, практичною порадою для тих, хто приносить дитину до Хрещення та Миропомазання є прохання одягнути дитину так, щоби священик без особливих труднощів та непотрібних затримок міг помазати ті частини тіла дитини, які приписує обряд Тайн Хрещення та Миропомазання. Наприклад, щоб не стягати повністю повзунки, добре одягнути дитину в шкарпеточки і таким чином мати легкий доступ до стіп дитини, бо інші частини тіла є більше доступними щодо одягу.

Вивід матері за звичаєм є на сороковий день, але це не означає, що протягом того часу жінка не може увійти до храму. Навпаки, потрібно, щоб вона приходила на святу літургію та приступала до святих Тайн. Тому жінка, яка народила дитину і почувається здоровою, нехай приходить до храму завжди, як тільки має можливість, а на сороковий день може прийти на вивід з дитиною. Тепер часто вивід здійснюють і швидше, безпосередньо після уділення Тайн Хрещення і Миропомазання.

Під час Миропомазання, як і під час Хрещення, присутні куми. Між кумами і Миропомазаним та його батьками існує духовна спорідненість, яка є церковною перешкодою для шлюбу.

Після уділення Тайни Миропомазання на тілі дитини залишається олія, але це не є перешкодою для того, щоб купати дитину, бо ця олія є засобом уділення Тайни і вже виконала свою функцію ? вділення дару Святого Духа за молитвою священика, отож від того часу вільно купати дитину відразу, як тільки для цього є потреба.