Розмова з отцем Романом Тереховським, сотрудником храму Пресвятої Євхаристії УГКЦ

Піст — це час для того, щоб зупинитися… Замислитися над тим, ким ми є, яким є наше життя, віра та Бог. А також звернути увагу на інших людей, на тих, хто потребує нашої опіки, але на кого зазвичай маємо обмаль часу. І лише піст, помножений на молитву, має сенс. Адже, коли зголоднілому в пустелі Ісусові спокусник сказав перетворити камінь на хліб, Він відповів: «Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить із Божих уст».

Великий піст у римсько-католиків розпочався 22 лютого, а греко-католики та православні християни увійдуть у час Передвеликоднього посту 27 лютого. Про те, чим є піст і як треба постити, ми розмовляли з отцем Романом Тереховським, сотрудником храму Пресвятої Євхаристії УГКЦ.

— Отче Романе, скажіть, будь ласка, чому потрібен цей період Великого посту? 

— Піст має багато складових: це і фізична, і душевна, і духовна. Сам по собі піст — це стримування. Якщо ми у звичайний, природний час змушені бути поміркованими, тобто жити по мірі: не переїдати, не перепивати, не перевеселитися, то в часі посту повинні стримуватися від того, щоби сповнити міру. З огляду на багато причин, до прикладу, на солідарність із тими, хто не має достатку і хто перебуває в нездорових граничних ситуаціях життя.

Також, дотримуючись посту, урізноманітнюємо своє життя, тому що людина не може завжди жити, як у сметані, інакше вона стане просто непідвладною під дією звичайних змін. А життя не є однаковим і до цього потрібно бути готовим. Отже, піст — це і момент підготовки до того, що в житті буває гіршим: не завжди маємо що їсти, не завжди є моменти радості.

Коли віруюча людина постить, то намагається витрачати менше часу на справи, які стосуються її особистого життя. Натомість більше часу виділяє, щоби принести радість тим людям, для яких вона є нечастим гостем. У такий спосіб жертвує собою, творить добрі діла для інших. І це дає  цій людині веселитися не тільки тілом, не тільки душею, а й духом. Вона радіє від того, що починає більше давати, ніж брати.

— Що означає 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі? І як християнам наслідувати Його приклад? 

— Сутністю посту Христа є показати передовсім певну путь внутрішньої аскези та самовдосконалення людям. А також проявити Себе світові як Божого Сина, Який здатний пережити будь-які спокуси, адже як ніхто інший об’єднаний із Богом Отцем. Тобто шукання Божої волі з твердою певністю її знайти — оце для мене євангельський піст Ісуса. Христос не міг упасти під спокусами, тому що Він є Богом. А приклад Його посту для людей показує: віра мусить бути настільки твердою, щоб ти був певним, що знайдеш Божу волю.

— Що символізує пустеля, в яку йде Ісус? І чи потрібно нам створювати таку пустелю у своєму житті в період посту?

— Перебування Ісуса в пустелі — це шлях абсолютної відсутності людства та людського. Відтак це — віднайдення Божого, Бога, Який говорить, коли світ перестає розмовляти. А стається це тоді, коли людина відкидає спокуси, тобто диявольське. Ці два аспекти постійно присутні в духовній сфері людини: диявол і Господь. І це є потужним символічним меседжем: відсікти від себе ті речі, які, походячи від світу, не є абсолютно відповідними світу. Тому що ми маємо відчуття, які перетворюються на наші думки, бажання та пристрасті. Позбуваючись їх, очищуємо свій розум і все наше внутрішнє стає здатним сприймати Боже.

— Яким було значення посту в Старому і Новому Завітах? 

— У Старому Завіті це був піст двостороннього союзу з Богом. Тобто: «Я Тобі обітую, що я пощу, а Ти мені мусиш щось натомість віддати!» А в Новому — з приходом Ісуса ми розуміємо, що в Христі Бог нас любить односторонньо. Через це людина, яка хоче постити заради Бога, не повинна очікувати нічого, жодних дарів від Господа. Якщо вона, перебуваючи в пості, вважає його благочестям, то має це зробити для Бога як дар. Тоді від Бога в дар і отримає.

— А якою є історія посту в церковній традиції?

— Перша Церква ніколи не робила такого посту, як ми тепер. 40-денний піст виник значно пізніше. Первісна практика була такою:  постити не стільки для самовдосконалення, скільки для пам’яті страстей Христових. Першим правдивим постом вважали передвеликодню п’ятницю. У цей день узагалі не вживали їжі, щоби співстраждати Христу. Далі піст розвинувся до триденного поминання Господніх мук: зрада Христа, Його смерть і перебування в пеклі. Пізніше до часу посту долучили весь страсний тиждень. А згодом кількість днів збільшили до 40. Адже Христос перебував 40 днів і ночей у пустелі. Загалом символіка цього числа в Біблії дуже значна. Нині також окремо переживаємо страсний тиждень, який не входить до часу Великого посту.

Акцент посту дуже змістився, адже ми більше не уподібнюємося Христові. Тепер цей передпасхальний період пов’язаний із людською гріховністю, котра готує прихід і страсті Христові, після чого настає воскресіння. Це доволі пізнє трактування розвинулося з виникненням монашої аскези, яка прийшла на зміну мучеництву. Якщо в перші три століття мученики вмирали за віру в Христа, то згодом необхідність такого яскравого свідчення відпала. Натомість монашество йшло на повне приречення власного життя, посвячуючи його в постійні піст і молитву. А в цьому шляху внутрішнього самовдосконалення отримали змогу через Великий піст узяти участь також і звичайні миряни.

— Отож, що їсти, а що не їсти в період Великого посту? 

— Обмежуємо себе в кількості їжі. А вже від Середньовіччя почали обмежувати і в якості. Тобто ми почали уникати окремих страв, оскільки у феодально-васальних відносинах була певна логіка посту. Побожний феодал на період посту відмовлявся від тих страв, які у звичайний час не могла собі дозволити кожна людина. Тож, до прикладу, не споживав м’яса. Хоча тепер усе дуже змінилося. Не сказав би, що найкоштовнішим у нас є м’ясо, часто курка дешевша, ніж риба. Через це не концентрував би увагу на тому, що їсти. Казав би так: їжте трошки менше, ніж звичайно, і менше думайте про їжу. Бо, коли людина думає про їжу,  це ще гірше, ніж якщо вона їсть у час пос­ту. Людина повинна їсти стільки, щоб забезпечувати свою життєдіяльність, при цьому не переїдати. Спробувати відчути хоча б невеличкий голод. А що саме ви споживаєте — немає значення.

Але й з огляду на традиційність нашого виховання, все-таки треба уникати їжі на позір, яка може бути згіршенням в очах людей, котрі, скажімо, практикують піст як відмову від м’яса чи від інших продуктів тваринного походження. Тобто якщо я розумію, що, з’ївши шматочок ковбаси, не наїмся, але вибираю цей шматок замість величезної миски бульби, то навіть його я не повинен їсти, виставляючи себе на огляд інших людей, щоб вони сказали: «О, дивись, він їсть ковбасу!» Вони не дивляться на те, яку ти кількість їси, а лиш на те, що це ковбаса.

— Від чого ще потрібно утриматися на час Великого посту? Вважають, що слід відмовлятися від того, що найбільше любиш. Чи це так?

— Передовсім утримайтеся від розваг, які занадто турбують ваш дух. Це однозначно. А відмовитися від того, що ти найбільше любиш, — це, знову ж таки, означає дисциплінувати себе. Але це також і вибір кожної людини. Сказати добровільно «ні» чомусь — означає самого себе виставити на спокусу, відмовитися від того, що любиш, – означає виставити себе на дуже сильну спокусу. І тут я не робив би зайвих приречень, аніж ті, про які говорить Церква. Навіть у пості мусить бути поміркованість.

— Яка сила посту, коли він триває разом із молитвою?

— О, це множиться потужно! Тому що сам піст, відірваний від усього, — це практика, яку можна порівняти з бездумною фізкультурою. Це шлях самовдосконалення, який є стратегією одного дня. А такої стратегії не існує. Піст повинен бути тактикою. Тобто це має бути мозаїка того, що собою представляє людина та її внутрішній і зовнішній світ. Адже в пості ти не можеш обрати тільки один з інструментів на шляху до самовдосконалення. Якщо ти множиш його на милосердя, діла милостині, молитву, то кожен із них підсилює інший. І це безсумнівно правильний шлях, на якому дійсно щось осягається. Люди, які практикували винятково піст без усього іншого комплексу, до якого закликає Церква, і що є також розумним з огляду на людську природу і те, як Бог проявляє світові Свою волю, рано чи пізно прийшли до розуміння, що це не було потрібно. Ти переконався, що можеш скількись днів не їсти, і що? Сила посту — це його результат. А результат тобі дається Господом. І для кожного він різний, залежно від того, якою є Божа воля стосовно цієї людини. Спробуйте і знатимете, якою є сила посту, помноженого на молитву!

Розмовляла Ірина Кондратюк
Фото автора.

Джерело: Львівська Газета