СУМНА ІСТОРІЯ
Якось король, щоб покарати свого сина, відправив його у вигнання до далекого краю. Принц терпів голод і холод, він уже втратив надію дочекатися королівського помилування.
Спливли роки.
Настав день, коли король вислав до сина свого посланця з наказом виконати все, чого зажадає принц.
Посланець повідомив про це принца. Принц глянув на нього здивовано і сказав лише: «Дай мені шматок хліба і теплий плащ».
Він зовсім забув про те, що був колись принцом, що міг би повернутися до палацу свого батька і жити по-королівськи.
Чом не історія багатьох наших сучасників, які забули, що є синами Божими?
Псалом 16 (15) містить чудову молитву: «Бережи мене, о Боже, бо я до Тебе прибігаю.
Я кажу Господеві: "Ти - мій Господь, добро моє; нема нічого понад Тебе".
До святих, що на землі: до шляхетних - уся любов моя до них.
Помножують собі страждання тії, що йдуть за иншими богами.
Я не проллю їхніх ливних жертв з крови, не спом'яну імен їх моїми устами.
Господь - частка моєї спадщини й моєї чаші:
Ти держиш мою долю».
Б.Ферреро. Збірка "Часом досить промінчика"
