Золочівський замок був перетворений на в’язницю ще в кінці ХІХ століття. У вересні 1939 року тут розмістили тюрму НКВД. Через цю тюрму пройшли тисячі людей. З початком радянсько-німецької війни всіх в’язнів тюрем почали жорстоко знищувати.

6 липня 1941 року у Золочеві хоронили замучених у замку-тюрмі. Їх поховали у великій спільній могилі, а тих кого змогли впізнати родичі – поряд в окремих могилах. Ці події описувала тогочасна преса.

З поверненням комуністичного режиму могила була знищена. Було розпорядження хоронити на її місці людей. На окремих могилах рідні змушені були замінити написи, щоби ніщо не нагадувало про той час. Замучені у замку-тюрмі були оголошені ворогами народу.

У 1989 році Золочівський замок, де розпочалися реставраційні роботи, став місцем, звідки розпочалося національне відродження на Золочівщині. Сюди, до місця мученичої смерті сотень невинних людей, сходилися люди, тут відбувалися перші мітинги. Тут, вперше відслужили Службу Божу і Панахиду за душі замучених священики ще підпільної Української Греко-Католицької церкви.

Кожного року у музеї-заповіднику «Золочівський замок» відбувається вшанування пам’яті невинно замучених тут у червні 1941 року. 9 липня 1995 року у комплексі музею-заповідника «Золочівський замок» було урочисто відкрито капличку-пам’ятник замученим у замку-тюрмі. Капличка-пам’ятник стала місцем молитви за невинно замученими.

21 червня 2004 року у Великому палаці Кардинал Любомир Гузар урочисто освятив каплицю Благовіщення Пречистої Діви Марії. Богослужіння відбуваються тут у свято Благовіщення і у річницю репресій комуністичного режиму.

«У ці липневі дні ми вшановуємо пам’ять замучених у замку у червні 1941 року. Чому у ці липневі, а скажімо не в червні? Власне у Золочеві 6 липня 1941 року відбувався похорон. Капличку в честь пам’яті замучених ми також відкривали на початку липня, тому і дотримуємося цієї дати. За більш, як 20 років люди вже знають, що перші липневі дні це вшанування пам’яті замучених у замку. Це були нелюдські тортури і сьогодні ми мусимо їх вшанувати, ми мусимо присвятити хоч декілька хвилин часу на молитву на Службу Божу в пам’ять оцих людей. Вони не шкодували свого життя, яке в них так брутально було відібране…» – розповіла директор музею-заповідника «Золочівський замок» Надія Тарасівна Гупало.

У залі  Великого палацу відкрили виставку на якій представлені ручні роботи жінок-в’язнів. Усі присутні мали змогу побачити фото та відео на яких було показано цей страшний час. Виставку та нові фото-відео матеріали передали замку працівники музею. Дана виставка перебуватиме у замку 2 місяці.

У капличці, що збудована поряд із замком у 1995 році, як пам’ятник жертвам НКВС, з ініціативи директора Надії Тарасівної Гупало, декана Золочівського о.Михайла Сукмановського, відбулося  Поминальне богослужіння, яке очолив владика Венедикт (Алексійчука), єпископ-помічник Львівської архиєпархії. Були присутні священики: о. М.Сукмановський, о. М.Смолінський, ігумен Золочівського монастиря ЧСВВ о.Августин, о. С.Галай, о. Ю.Галабуда, о. І.Леськів, о. Ю.Лісньовський, о. Я.Малий.

На завершення Дня пам’яті відбувся виступ церковних хорів села Вороняки, села Зозулі, села Підгороднє, хору церкви Блаженного Миколая Чарнецького м. Золочева, та капели бандуристок «Червона калина». Вони виконали декілька повстанських, патріотичних і церковних пісень.

Вічна пам’ять усім невинно замученим у стінах Золочівського замку.

[alpine-phototile-for-picasa-and-google-plus src=”user_album” uid=”charnetskyj” ualb=”5897932597660729793″ imgl=”fancybox” style=”wall” row=”7″ size=”110″ num=”19″ shadow=”1″ border=”1″ highlight=”1″ curve=”1″ align=”center” nocredit=”1″]