«Йдеться про проблему, яка існує десятки, сотні років, тому одним рішенням вона не розв’яжеться. Ситуація вимагає внутрішньої зміни, але вона можлива», – заявив Глава УГКЦ у відповідь на запитання журналіста інтернет-видання «Новинар», чи не зайде у глухий кут діалог про об’єднання православ’я при Президенті Януковичі.

«Треба підійти до справи трішки ширше. Є люди свідомі в усіх конфесіях, які будуть забезпечувати щонайменше порозуміння, з часом – зближення. Є процеси тимчасові, а є довготривалі. Це треба брати до уваги і не думати: якщо нині немає успіху, то світ завалився», – зауважив Блаженніший Любомир.

На запитання «Новинаря», як Глава УГКЦ ставиться до дружби Президента Януковича та російського Патріарха Кіріла, Блаженніший Любомир відповів, що у той час як в Росії Російська Православна Церква тісно пов’язана із тим, що діється у державі, українська традиція є інакшою. На думку Глави УГКЦ, Церква в Україні є партнером держави, а не перебуває у неї на службі, як це за візантійсько-татарським прикладом прийнято в сусідній державі.

«Ми мусимо зрозуміти, що є добре, для нашої Церкви, яка, на жаль, поділена, але виросла з того самого коріння: Володимира, Аскольда, Климента. Церква це – ми. І ми мусимо дивитися на себе й думати, що для нас є кращим. Політики мають своє міркування, а Церква має своє міркування. Політики позмінювалися, а Церква все ще є. Політики повинні зрозуміти: є вартості, які рухати не можна, бо можна тяжко за це заплатити», – наголосив Блаженніший Любомир.

Інтерв’ю Предстоятеля УГКЦ, яке Блаженніший Любомир днями дав журналістові інтернет-видання «Новинар» Ользі Жилі, зараз готується до опублікування на його сторінках. Відтак передрук цієї розмови буде здійснено на офіційній веб-сторінці УГКЦ.

Найновішим документом, який представляє бачення УГКЦ способу майбутнього об’єднання Церков Володимирового хрещення є Синодальне послання з нагоди двадцятиліття легалізації УГКЦ, шістдесятип’ятиліття з дня смерті Митрополита Андрея (Шептицького) та двадцятип’ятиліття з дня смерті Патріарха Йосифа (Сліпого). Синод пропонує сопричасну модель майбутньої єдності: «Замість монопольного володіння християнською Україною, що було характерним знаком минулих епох, ми пропонуємо сопричасну єдність сьогодні ще поділеної Київської Церкви. Однак ця єдність, щоб принести в Україну мир і порозуміння, мусить вирости зсередини, у лоні кожної гілки Київської Церкви. Власне цей процес і започаткувався 1989 року, що став визначальною віхою в житті як греко-католиків, так і православних в Україні. Цей шлях буде непростий, він знатиме вагання й, можливо, відступи, але, як засвідчує наша історія, він насправді невідворотний, бо проліг через жертву і мучеництво, силу духу й висоту помислів, вогонь віри і щирість молитви», – йдеться у документі.