Задуматися над поділом християнського світу і знайти шляхи до подолання роз’єднаності закликав Блаженніший Любомир, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький Української Греко-Католицької Церкви, під час Пасхальної Архиєрейської Божественної Літургії, виголошеній 4 квітня у храмі Святого Василія Великого у Києві.

«Цього року так випало, що по всіх християнських календарях оцей празник Христового Воскресіння святкується в один і той самий день. Але, на жаль, це не значить, що ми, християни, святкуємо його разом», – зауважив Блаженніший Любомир.

«На жаль, дорогі у Христі, не так ми поводимося, як Ісус Христос хотів би, – наголосив Глава УГКЦ. – На жаль, сьогоднішні ми поділені. Ми святкуємо кожний у своєму кутку. Ми поділені на конфесії. На угрупування. Ми дивимось один на одного кривим оком. Ми робимо закиди одне одному. Ми боїмось одне одного».

Глава Церкви привів приклад того, як Христос ставився до своїх кривдників: «В нашому перекладі Святого Письма, може, не дуже правильно вжите слово, яким Ісус Христос до них звертався. Чуємо часто: «Горе, горе, горе вам!». Але це слово в своєму арамейському оригіналі, радше, значить: «Мені жаль вас, що ви так робите!». Не слово ганьби, але слово співчуття». Як зазначив Блаженніший Любомир, Ісус Христос вчить нас, своєю наукою, своєю поведінкою, як мали би поводитися ті, що називають себе християнами, тобто учнями Христа.

«Сьогодні, коли ми святкуємо це Велике свято, ми мусимо застановитися над тим нашим поділом і подумати, що б ми могли зробили, щоби відсікти той поділ, і знайти шлях одне до одного. Справді об’єднатися перед Господом Богом. Бо ж він цього бажає від нас. Він вчить нас: «Возлюбіть один одного». Він каже нам: «Будьте об’єднані». І молиться до Вселенського Отця: «Щоби ви всі були одно», – підкреслив Блаженніший Любомир, аналізуючи можливість порозуміння між християнами.

«Сьогодні ми є свідками того, що Божа сила є більша, як сила смерті, – наголосив Глава УГКЦ у Великодній проповіді. – Ісус Христос подолав смерть. Це для нас, дорогі у Христі, дуже важливо. Бо, по-людськи кажучи, оце наше роз’єднання, здавалося б, неможливо вилікувати. Але при Божій помочі його можна перебороти».

«Замість монопольного володіння християнською Україною, що було характерним знаком минулих епох, ми пропонуємо сопричасну єдність сьогодні ще поділеної Київської Церкви. Однак ця єдність, щоб принести в Україну мир і порозуміння, мусить вирости зсередини, у лоні кожної гілки Київської Церкви. Власне цей процес і започаткувався 1989 року, що став визначальною віхою в житті як греко-католиків, так і православних в Україні. Цей шлях буде непростий, він знатиме вагання й, можливо, відступи, але, як засвідчує наша історія, він насправді невідворотний, бо проліг через жертву і мучеництво, силу духу й висоту помислів, вогонь віри і щирість молитви», – таку відповідь на проблему міжконфесійного поділу дає Синод Єпископів УГКЦ у своєму Синодальному посланні з нагоди двадцятиліття легалізації УГКЦ, шістдесятип’ятиліття з дня смерті Митрополита Андрея (Шептицького) та двадцятип’ятиліття з дня смерті Патріарха Йосифа (Сліпого).