Згідно Постанов Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, що відбувся у Львові-Брюховичах від 29 листопада до 5 грудня 2009 року, 2010 рік проголошено Роком християнського покликання з особливим наголосом на покликанні до богопосвяченого життя. З цієї нагоди та з нагоди відзначення в УГКЦ Дня богопосвячених осіб 14 лютого, у день празника Стрітення Господнього, Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ, видав Пастирське послання.
На початку документа Предстоятель УГКЦ звертає увагу на тому, що «вже третій рік поспіль єпископи Української Греко-Католицької Церкви закликають всю нашу церковну спільноту застановитися над суттю християнського покликання, яким Господь Бог обдаровує кожного із нас. Перший, 2008 рік, був присвячений християнському покликанню взагалі, – тому покликанню, яке отримує від Господа кожна охрещена людина. Відтак, у 2009 році, вірні нашої Церкви звертали особливу увагу на священиче покликання. А вже цього року, третього за порядком, ми робитимемо наголос на покликанні до богопосвяченого життя».
У першій частині документа йдеться про спільні аспекти усіх покликань. Друга частина присвячена специфічним аспектам, пов’язаним з богопосвяченим життям і покликанням до цього стану.
Пастирське послання зокрема наголошує на тому, що «колискою можливого майбутнього покликання до монастиря чи іншої богопосвяченої спільноти є батьківський дім. У добрій християнській родині такий вибір вважають одним із можливих і з пошаною говорять про нього. Те, що батьки кажуть про богопосвячених осіб, є дуже важливим, бо дитина бере приклад з батька і матері та прислухається до їхньої думки. Якщо з вуст своїх батьків вона чує шанобливі слова про богопосвячене життя, у неї з’являється можливість побачити себе у тому стані».
Крім того у посланні звертається увагу на чинники, які перешкоджають реалізувати покликання до богопосвяченого життя. Серед них наголошено на наступних: «батьки, особливо якщо дитина є єдиною в сім’ї, через свої суто земні плани навіть не допускають думки про те, що їхня дитина не стане фізичним продовжувачем роду» та «поклонення ідолам світського життя, яких дуже принадно представляють нам засоби масової інформації, художня література чи інші ділянки культурного життя як найбільш природний шлях для кожної людини, молодої чи старшої».
Відтак, Глава УГКЦ вказує на те, хто має пробуджувати у Церкві покликання до богопосвяченого життя. Серед перших він називає священнослужителів, які «повинні настійно проповідувати про красу, гідність, благодатність богопосвяченого законного життя», прицерковні організації для молоді та церковні громади, які мають бути «спільнотами віруючих людей, для яких релігія, Божа воля є чимось дуже важливим і святим».
На завершення послання згадано про «пізні покликання». «Відчувши таке покликання в дорослому чи похилому віці, ми не повинні дивуватися чи відкидати його, кажучи, що це запізно. Ніколи не є запізно, бо Господь дає свої запрошення, коли вважає це корисним і доцільним», – наголошує Блаженніший Любомир.
Це Пастирське послання доручено отцям-душпастирям прочитати на усіх богослужіннях у неділю, 14 лютого 2010 року.
Департамент інформації УГКЦ
Залишити відповідь