Український народ, послідовно і мужньо, крізь віки йшов до своєї Незалежності. Жага до свободи жила у кожному українському серці і кожному клаптику землі Української, яка полита кров’ю своїх Героїв, встелена могилами борців за незалежність України.

13 жовтня 2017 року біля криївки, що в лісі поблизу села Гавареччина Золочівського району, декан Золочівський УГКЦ о. Михайло Сукмановський та о. Ярослав Малий відправили панахиду за душі загиблих. У цьому поминанні взяли участь керівництво району, воїни УПА, громадськість та молодь. Завершилися заходи виступами художньої самодіяльності, декламуванням поезії , співом повстанських пісень.

Надвечір з 17 на 18 лютого 1947 року над криївкою почулися кроки, невиразні звуки й удари сокири. На світанку у криївку донеслася московська лайка, гавкіт собак та іржання коней. Криївка була викрита. Залунали постріли. “Крилатий” кинувся палити документацію. Через брак кисню папери не горіли. Тоді він наказав Ганні йти на пролом, що мало забезпечити притік повітря для горіння документів і відвернути увагу облавників від дій “Крилатого”. Вона нашвидкоруч попрощалася і кинулися через люк з криївки, але їх тут же двох схопили вороги. За мить пролунав постріл. Тлінні останки “Крилатого” не віднайдено і до сьогодні…

Як бачимо, наша історія — це безкінечне поле діяльності для дослідників, яке майже неможливо всеохопно осягнути, адже доля України омита кров’ю синів, зранена кулями зради, коронована терням підступу, але визволена і звеличена безмежною відданою любов’ю її синів і дочок.