Достойні сестри і брати, прийміть щирі вітання у дні великого свята воскресіння Христового! Це – очікуване свято усіх наших вірних! Це свято – перемога добра над злом, щастя над терпінням, радості над глибоким відчаєм, світла над пітьмою! Правда, що Ісус Христос витерпів принижуючі та жорстокі муки, катування й смерть на хресті, але – правда й теж, що він переміг ці неймовірні знущання своїм світлим воскресінням! Ісус Христос був готовий померти, хоч відчував страх й тривогу, уже, на Оливній горі, коли молився й бачив свої муки «… піт його став, мов каплі крови, що падали на землю» (Лк. 22,44). А великий смуток огортав його тому, що він бачив гріховну впертість, а не покаяння та навернення людського роду. Народ не старався бути вірним Богові, легковажив своє спасіння, занедбував практику любові Господа та ближніх, люди залюбки практикували гріх, як чеснотливе життя. Звичайно, що за безглуздя необхідно відповідати, нерозкаяний гріх провокує вічне покарання та незмінне терпіння.

Спаситель своєю смертю на хресті переміг гріховну смерть усього людського роду. Розіп’яв усі гріхи, заплативши пролиттям дорогоцінної крові від лютих знущань та смерті на хресному дереві. Те, що заповідав Христос й що сталося – не було провалом, лише діялося згідно Божої волі, відбувалося у Божому володінні. Сам Ісус відізвався до Пилата: «… Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори…» (Ів. 19,10). Правда, що перемога Христа не закінчилася лише смертю на хресті, він багато разів говорив учням: «… Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне» (Мр. 9,31).

Першого дня в тижні зібралися жінки, щоб помазати тіло Христове, покладене в гробі. Журилися великим каменем, який закривав вхід до гробу, але все одно, інтуїтивно направлялися туди. Коли прибули з пахощами до гробу, дуже здивувалися й налякалися,  бо камінь був відкочений і тіла не знайшли (пор. Лк. 24,1-3).  «То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам»

(Лк. 24,10).

Учні Ісусові та інші особи слухали Ісуса, чули, як розповідав ще за життя про свою смерть та воскресіння, але «…  ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути» (Ів. 20,9). Були «… безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!» (Лк. 24,25), – таке визначення дав своїм учням сам Спаситель. Ось, так буває, що людина, ніби вірить, але у багатьох людських серцях віра не має життя. Як навчає святий апостол Яків: «… віра, коли діл не має, мертва сама в собі» (Як. 2,17). Христос переконував своїх учнів про воскресіння, навчав їх, вони були наочними свідками, коли він воскресив дочку Яіра або викликав із гробу Лазаря, однак, руху у вірі вперед не було. Спаситель глибоко навчав: «… Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Ів. 12,24). Звертав увагу присутнім слухачам на природу, вказуючи, як приклад, на зерно, яке помирає в землі й приносить багатий плід.

Дякувати Богу, що ми віримо у воскресіння Ісуса Христа! Віримо, що він своєю силою вийшов із гробу, бо він – Син Божий, Друга Особа Божа, який прийняв людське тіло й помер на хресті ради нашого воскресіння та спасіння. Просімо Господа, щоб розбудив духа покаяння у наших серцях, духа ще глибшої віри, сердечної любові до Небесного Отця та наших ближніх.

Без покаяння, віри й любові Бога, – немає спасіння! Звертаймося до Господа з проханнями, щоб нищівно порвалися схеми та сіті хабарництва, що втягнули в полон багатьох високопоставлених осіб нашого краю та цей хворобливий рак продовжує поширюватися, мимо, військових дій на нашій землі. Звичайно, що справедливий Божий суд гряде до усіх нас, як перестерігав Спаситель: «Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього» (Ів. 12,48). Благаймо Господа, щоб дух любові до Церкви, до наших ближніх, нашої землі та України, зростав в серцях нашого народу й приносив благородний плід! Молімо Спасителя та Пресвяту Богородицю про мир в Україні та усьому світі! Хай мир, Господнє світло та радість воскресіння Христового проникне в серце кожного громадянина України! Упрошуймо Бога, щоб перестали свистіти кулі в повітрі, зриватися міни та гранати, щоб припинилося кровопролиття та війна на наших землях. Бо Христос воскрес і ми усі воскреснемо, дай Господи, щоб це сталося у світлі твого обличчя! Хай воскресне Україна до справжнього християнського життя!

Благословення Господнє на Вас!