Українська Греко-Католицька Церква

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб у менш розвинутих регіонах світу проповідь Слова Божого оновила людські серця і заохотила людей стати безпосередніми учасниками справжнього суспільного прогресу. 

Поняття суспільного прогресу передбачає досягнення суспільством найвищого ступеня так званого суспільного добра, тобто найви­щого можливого добра для якомога більшої кількості членів суспільства. Насамперед тут йдеться про чесність та прозорість, викорінення обману, грабунку, корупції, бандитизму тощо, а також - про забезпечення певного рівня матеріального життя, який дозволив би людині піднятися від забезпечення найнеобхідніших матеріальних потреб до рівня культурної особи, котра живе глибоким автен­тичним духовним життям, історично склалося так, що основи такого суспільного ладу в менш розвинутих регіонах світу будували колонізатори з Європи. А місцеве населення ставилося до цього процесу з острахом і недовір'ям. Тому молімося, щоб завдяки проповіді Божого Слова людські серця у цих регіонах оновилися та щоб широкі верстви суспільства стали діяльними учасниками правдивого суспільного прогресу.

МІСІЙНИЙ: Щоб серця, відкриті до любові, поклали кінець численним війнам І конфліктам, під час яких проливається кров у світі. 

Хоча останнім часом дедалі очевиднішим стає факт, що у сучасній війні немає переможців і вона призводить тільки до руйнування та поглиблення конфлікту, на жаль, багато політиків та ведених ними народів вважають, що тільки військовий конфлікт може вирішити існуючі проблеми. Через це проливається кров переважно невинних людей. Нам необхідно розвивати мир у своїх серцях, а також молитися за мир у серцях багатьох відповідальних осіб, котрі вирішують проблеми війни та миру в світі. Адже, якщо політики будуть переконані, що необхідно мирними способами вирішувати конфлікти, спаде також і напруга в народах, які тепер так войовничо налаштовані. Також молімося, щоб у світі було дедалі більше людей, серця яких відкриті на Христовий мир, любов, щоб вони якомога більше впливали на інших і так могли припинити безглузде пролиття крові.

МІСЦЕВИЙ: щоб Христове вчення, викладене у Св. Євангелії, дедалі більше було присутнє в різних навчальних закладах України через навчання, а також практику християнського життя. 

Дуже часто згадуваний принцип «відділення Церкви від держави» сьогодні, на жаль, цілком хибно трактується деякими політиками та частиною суспільства. Цей принцип передбачає, що ані держава не буде втручатися в упорядкування внутрішнього устрою Церкви, ані Церква не буде брати участь у політичному змаганні подібно до політичної партії. Однак, і члени Церкви, і громадяни держави - це одні й ті ж люди. Навіть більше - громадяни винаймають державу для того, щоб вона забезпечила для них мирне життя та свободу, як також, свободу совісті та високий рівень моралі. Держава ніколи не може бути мірилом моральності. Тому вона повинна орієнтуватися на Євангельську науку, що її подає Церква. Саме тому викладання Катехизму у державних закладах освіти не тільки не противиться державним законам, а, навпаки, мало б стати невід'ємною частиною начального процесу.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА ВЕРЕСЕНЬ

БЛАЖЕННА ТЕРЕЗА З КАЛЬКУТТИ (5 вересня)

Блаженна мати Тереза (1910-1997) - католицька черниця, засновниця Сестер місіонерок Милосердя, лауреат Нобелівської премії миру 1979 року. Понад сорок років допомагала злиденним, хворим і сиротам в місті Калькутті в Індії. Зростаючи під керівництвом матері Терези, сестри-місіонерки розповсюдили свою діяльність на Інші країни. На початку сімдесятих років XX століття мати Тереза стала відомою на весь світ і отримала визнання як заступниця злиденних і безпомічних, а після смерті була беатифікована як блаженна Тереза з Калькутти.

Агнес народилася в Скоп'є, столиці теперішньої Македонії. Вона була наймолодшою у великій албанській родині. У 18 років Агнес покинула домівку і вступила до місіонерської організації Сестер Лорето. Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, щоб мати змогу навчати індійських дітей, Агнес поїхала до Індії в 1929 році, де вступила до монастиря Дарджілінг в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла перші обіти, обравши ім'я Тереза на честь Терези де Ліз'є, покровительки місіонерів, а в 1937 році - вічні обіти. Тереза була вчителькою в монастирській школі в східній Калькутті, й, хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами та мусульманами. Подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза відчула те, що вона охарактеризувала «покликанням у покликанні»: «Я повинна вийти з монастиря й допомагати бідним, живучи їхнім життям. Це було веління. Не скоритися йому означало б зраду віри». Вона розпочала працювати серед бідних у 1948 році, замінивши чернечий одяг монастиря Лорето на просту бавовняну чіру з блакитним обрамленням. Спочатку вона заснувала школу в Мотіджгілі, а незабаром почала піклуватися про голодних і зневірених. Дуже швидко її зусилля стали відомими індійській владі. Прем'єр-міністр висловив їй свою подяку. 7 жовтня 1950 року Тереза отримала дозвіл Ватикану заснувати конгрегацію, яка незабаром перетвориться Згромадження Сестер Милосердя. Завданням Згромадження стало піклування, за словами св. Терези, «про голодних, голих, бездомних, скалічених, сліпих, прокажених, усіх тих, хто для суспільства небажаний, про кого воно не піклується, про людей, котрі стали тягарем».

о. Корнилій Яремак, ЧСВВ