Українська Греко-Католицька Церква

ЗАГАЛЬНИЙ: Щоб світова економіка управлялась відповідно до критеріїв справедливості й рівності, з урахуванням реальних потреб людей, особливо бідних верств населення.

Світова економіка, або світове господарство ­– це сукупність національних господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці та системою міжнародних економічних відносин. У світі завжди існували економічні зв’язки між різними племенами, народами і цілими країнами, але світова економіка в теперішньому розумінні цього слова сформувалась приблизно наприкінці XIX – на початку XX століть, коли різко зросла світова торгівля, спричинена розвитком техніки та комунікації. Таким чином, під впливом міжнародних економічних відносин сформувалися цілі системи поділу праці та обміну товарами між країнами, а навіть цілими континентами світу.

Це спричинило позитивне зрушення у перерозподілі державних інвестицій і зріст людського добробуту і світі, особливо через розвиток міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин. Внаслідок цього створилися мільйони робочих місць і відкрилися нові можливості до зближення між народами і цілими державами.

Негативною стороною розвитку світової економіки була і залишається спокуса гонитви за наживою і збагачення за рахунок бідніших верств населення, яким недоступні щоразу нові технології виробництва і комунікації.

Тому заклик Святішого Отця молитися, щоб світова економіка управлялась відповідно до критеріїв справедливості і рівності, залишається надзвичайно актуальним, тим більше, коли світ поволі оговтується від минулорічної світової економічної кризи.

Молімося, дорогі в Христі, щоб економічно розвинуті країни в світі, які є у великій мірі диригентами світової економіки, провадили міжнародні економічні відносини, враховуючи потреби людей, особливо тих найбідніших.

МІСІЙНИЙ: Щоб Церкви в Африці були знаком та знаряддям примирення і справедливості в кожному регіоні цього континенту.

Африка є другим за величиною після Євразії материком планети; площа з островами становить понад 30 млн. квадратних кілометрів, чисельність населення – понад 650 млн. осіб. Екватор розділяє континент на дві практично рівні частини, початковий меридіан також пролягає через Африку. Отже, вона водночас розташована у чотирьох півкулях планети – північній, південній, західній та східній. Територія Африки простяглася з півночі на південь на 8 тис. км, а із заходу на схід – на 7,5 тис. км.

Цей «чорний континент», як часто називають Африку, заселяють численні племена й народи, яким притаманні свої традиції та вірування. Християнство прийшло сюди разом з першими апостолами і за короткий час набрало своєї жвавості так, що північ Африки став одним з найбільших його осередків. Протягом століть Христове Євангеліє обійшло цілий африканський континент і, долаючи численні перешкоди, закорінилося у серцях мільйонів людей. Тепер можемо з певністю сказати, що Церква в Африці займає видиме місце серед інших віровизнань. На сьогодні християнство сповідують понад 150 млн. вірних. Серед них понад 600 єпископів, понад 30 тис. священиків і близько 60 тис. богопосвячених осіб.

Однак, крім цієї статистики, є також невтішні дані про жертви збройних конфліктів, які завжди роздирали «чорний континент» планети, і хоча народжуваність тут вдвічі вища за середню народжуваність у світі, та, однак, смерть і в наш час збирає щораз більші плоди.

Отож, намір Святішого Отця, який він поручає Апостольству молитви в березні, є дуже актуальним, особливо в світлі його минулорічної апостольської подорожі до ряду африканських країн, де також віками не припиняється кровопролиття. Християнам Африки особливо потрібна свідомість своєї місії між іншими народами континенту. Вона полягає в тому, щоб через щораз більше скріплення і поширення Христової віри Церква в Африці була для всіх прикладом примирення і справедливості, незважаючи на численні розбіжності і суперечки між людьми. Жертвуймо в цьому намірі свій час і молитви.

МІСЦЕВИЙ: Щоб на теренах «Великої України» поширювалась цивілізація віри, прощення та правдивої християнської любові, а також відновлювалась і укріплялась свята Католицька Церква.

Терміном «Велика Україна» окреслюють територію нашої держави, яку називають ще й Наддніпрянщиною, до якої входять центральні та східні терени України. Починаючи від 988 року, коли просторами древньої Русі переможно ширилось євангельське вчення, народи тогочасної могутньої держави поступово приймали світло Божого слова, яке сяє у Христі Ісусі, що всього через кілька століть докорінно змінило менталітет, культуру і духовність наших предків.

Варто зазначити, що Україна, яка розташована в серці християнської Європи, прийняла хрещення ще до того, коли відбувся в 1054 році розкол на західне і східне християнство. І навіть, як це сталося, ще довгі століття, як свідчить історія, церковні та державні достойники намагалися підтримувати відносини з католицькими державами Західної Європи і з самим Папою Римським. Таким чином, наша держава завжди виконувала місію поєднання між Сходом і Заходом, в тому числі, й у царині християнської віри. Це збагачувало наш народ, який, маючи східну душу, намагався мислити й поступати категоріями західної ментальності. Це ще більше підтверджує факт берестейського поєднання у 1596 році, коли церковні ієрархи для здійснення віднови, а властиво – порятунку християнства на Русі-Україні, звернулися до Папи, щоб відновити християнську єдність так, як це було протягом першого тисячоліття нашої ери.

За відомих обставин, особливо протягом останніх двох століть, царській Росії, а пізніше й радянській владі, на теренах «Великої України» вдалося не тільки придушити католицькі тенденції нашого народу, але й взагалі у великій мірі знищити цивілізацію віри, прощення та правдивої християнської любові. Ця ситуація дещо змінилася з виходом нашої Церкви з підпілля. Від того часу аж дотепер УГКЦ щораз більше утверджується в Центрі й на Сході України, здобуваючи для Неба нові душі.

Молімося, щоб процес відновлення й укріплення Католицької Церкви в нашій державі тривав і успішно розвивався.

ПОКРОВИТЕЛЬ НА БЕРЕЗЕНЬ:

СВЯТА КЛАВДІЯ (20 березня)

Свята Клавдія походила з Риму. Про неї згадує св. Апостол Павло в другому посланні до Тимотея, коли передає йому привіт від інших християн, серед яких і від Клавдії. Тому можна припустити, що св. Клавдія була визначною постаттю серед перших християн. Часом її ототожнюють з жінкою згаданого в тому ж листі Прудента, а часом – з жінкою Понтія Пилата, яка, згідно апокрифічних даних, стала християнкою. Передання не зберегло до наших днів згадки про її стародавній культ між християнами, хоча деякі мартирологи, тобто описи з життя мучеників, призначають на її вшанування день 7 серпня.

Слід зазначити, що інші описи з життя святих говорять про однойменну мученицю, яка віддала своє життя близько 300 року, і призначають на її особливий культ день 20 березня, тобто йдеться про покровительку, вибрану для Апостольства молитви на місяць березень. Маємо історичні дані ще й про іншу мученицю з турецького міста Анкари, що віддала своє життя за Христа в IV столітті. Життя святих також згадує про Клавдію з Генуї, що жила в XV столітті.

Для нас не важливо скрупульозно визначити особу мучениці та її достовірні дані, тобто котру саме вшановує Церква в день 20 березня. Скоріше всього, йдеться про мученицю з Туреччини. Найкращим способом вшанування цієї святої буде почитання всіх тих, які носили ім’я Клавдії, а особливо завершили своє життя в опінії святості, тим більше, якщо віддали його за Христа як мучениці. Взагалі ім’я Клавдія є латинського походження і означає «приязність і правдомовність». Саме ці риси слід наслідувати кожному з нас, щоб гідно вшанувати св. Клавдію.