Стежками Ісуса Христа

6 532

Осінь… Ідеш вулицею… Небо насичено-синє, сонечко – яскраво-жовте. Воно ще пестить обличчя ніжними промінчиками і примушує примружувати очі, щоб бачити лише листочки та посмішки… Так, восени посмішки не такі, як влітку чи взимку… Осінь насміхається над містом за те, що воно у своїй метушні ніколи не зупиняється, постійно кудись біжить, а вона вже готується до відпочинку.





Особливою посмішкою зустріла цьогорічна осінь мирян храму Блаженного Миколая Чарнецького м. Золочева, принісши неймовірно величну подію. 12 вересня з ініціативи о. Михайла Сукмановського, декана Золочівського та завдяки добрій організації Оксани Сукмановської розпочалося паломництво п’ятдесяти двох золочів’ян на Святу Землю. Уже 13 вересня нас тепло зустрів аеропорт у м. Тель-Авіві. Звідси розпочалась дивовижна та незабутня мандрівка землею, на якій народився та проповідував Ісус Христос. Протягом семи днів ми відвідали найвизначніші місця Святої Землі, у серцях переживали біблійні сюжети, насолоджувались теплими обіймами Середземного та Мертвого морів.

Особливе враження здійснив підйом на гору Тавор, де Ісус Христос преобразився перед трьома апостолами. Там ми прославляли Господа, молячись Святу Літургію. Невимовної краси краєвиди та особливий дух захоплювали подих.

Паломники побували у Вифлеємі, де народився Христос; на горі Блаженств, де відбулась нагірна проповідь; в Назареті, де жило святе сімейство і де Діві Марії сталось благовіщення; на Галилейському морі, де проповідував та навчав Ісус Христос; у храмі в Кані Галилейській, де Ісус здійснив перше чудо, перетворивши воду на вино; на горі Спокус. Ми молилися Святі Літургії у францисканському монастирі в Єрихоні та у храмі Івана Хрестителя, відвідали храми Різдва та Успіння Пресвятої Богородиці, побували у багатьох інших місцях.

Пані Ірина, гід групи, та о. Михайло детально розповідали про найменші, однак такі дорогі серцю пам’ятки далеких часів. Кульмінацією паломництва стало занурення у води Йордану – місце хрещення Спасителя, спільне проходження Хресної дороги в Єрусалимі та поклоніння Гробу Господньому. Останнього дня паломники відпочили в Тель-Авіві на березі Середземного моря. Додому ж привезли багато сувенірів, світлин, а головне – приємних спогадів.

Найдорожчий для нас скарб Святої Землі – це «оживаюче» Євангеліє, тобто усвідомлення реалій, пов’язаних із земним життям Ісуса Христа, Богородиці та апостолів. Життя людини – безперервний пошук, прагнення до незбагненого, намагання усвідомити сутність свого буття. З впевненістю можемо сказати, що левова доля усвідомлення сутності людського життя прийшла у серця паломників, які ступали стежками Ісуса Христа. Ці відчуття істини неможливо передати словами, не змогла б їх змалювати рука навіть найталановитішого художника чи видатного літератора. Це потрібно пережити, оцінити та усвідомити у тиші свого серця. Саме таку благодатну тишу віднайшли на Святій Землі золочівські паломники.

Ця подорож стала можливою завдяки о. Михайлу Сукмановському, куратору Паломницького центру Блаженного Миколая Чарнецького м. Золочева. Вдячно схиляємо голови за його працю, молитви та духовний провід у нашій мандрівці до небесного Єрусалиму.

Господь благословив о. Михайла на нелегку працю у Христовому винограднику, щоб нести Боже слово своєму народові. Як наш духовний провідник на Святій Землі, він став взірцем подвижницької праці в ім’я служіння Богові. Зумів кожного вислухати, підтримати, розрадити. Опікувався нами так, як батько піклується своїми дітьми. Кожен наш день розпочинався та завершувався молитвою. Ми дякували Богові за дар життя о. Михайла, за його служіння, за зерна любові, милосердя, віри та мудрості, які він засівав у наших серцях. Достойної уваги заслуговує задум отця-декана: усі пожертви, зібрані під час паломництва, будуть передані дітям з особливими потребами.

Висловлюємо велику вдячність Оксані Сукмановській за прекрасну організацію паломництва на Святу Землю. Хочеться також побажати, щоб така духовна подорож шляхами життєвих перипетій Ісуса Христа стала традицією, щоб наповнювала світлом Божественних одкровень не одне серце паломника із Золочівщини.

Паломники, які побували на Святій Землі

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

6 коментарів

  1. Роман 14.10.2012 о: 19:20 -  Відповіcти

    Слово «перепитій» насправді в укр. мові пишеться «перипетій», від слова «перипетії», тобто різного роду випробування чи ланцюжок несподіваних прикрих життєвих ситуацій, а не від слова «перепитій» (тобто від «багатьох перепивань»)…
    Сумно спостерігати, як деградує українська мова… Але це так, між іншим.
    А в цілому – хороша і емоційно позитивна стаття.

    • Андрій 14.10.2012 о: 19:31 -  Відповіcти

      Дякую за Вашу спостережливість! А Ви не допускаєте, що це могла бути банальна опечатка? 😉

      І не потрібно добивати сайт одним і тим же коментом кільканадцять разів – при написанні Вас було сповіщено про те, що Ваш коментар з'явиться після перевірки та узгодження…

      • Роман 14.10.2012 о: 19:40 - 

        Відчуваю злість – і це добре.
        Опечатку не допускаю – бо в саме слово «опечатка» чуже в укр. мові…
        Кільканадцять – означає більше десяти, я ж відправив тільки двічі, і то тільки тому, що з першого разу коментар висвітлився не повністю, – тільки перший абзац.

      • Андрій 14.10.2012 о: 19:57 - 

        То Ви ще й психолог? 😉 Це не злість, я б сказав скоріше сарказм…
        Якщо наполягаєте на точності, то крім одного коментаря, який я узгодив, ще п'ять різноманітних його дублів я видалив, але відновлю, на підтвердження моїх слів…
        До речі, не бажаєте стати редактором сайту? На волонтерських засадах, звичайно 🙂
        Нам дуже бракує людей, які б грамотно і цікаво писали новини та статті.

      • Роман 14.10.2012 о: 20:29 - 

        :-))) ! Сарказм – це коли впевнений…
        Але не про це мова. Я, власне, вже є редактором сайту на «волонтерських» засадах, тому це не дуже цікава тема… А відносно цікавого написання новин чи статей – то це не питання до тих, хто пише (на цьому їхня місія закінчується). А дальше починається робота редакторів, коректорів і т. д.
        А видалення мого коментаря (з можливістю його прочитання (replies) – це також не вихід. Пропоную дійсно видалити усі повторення (задля поваги до читачів), – в мене зовсім не було бажання когось злостити! Просто за мову боляче…

      • Андрій 14.10.2012 о: 22:11 - 

        О! Як тільки заходить про волонтерство – тема стає не дуже цікавою… А жаль. Фаховій допомозі завжди раді.
        Тим не менше. Повтори повидаляв. Ще раз. Крім того поставив систему "орфус". Вам, як редактору, вона повинна бути знайома. Коли наступного разу відчуєте біль за мову, ласкаво прошу скористатись нею.
        Дякую.

Напишіть відгук

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: