Коли душа наповнюється світлом

0 325

Свято колядиРіздвяний час… Скільки асоціацій викликає це словосполучення у небайдужого вірного Христової Церкви. Це час миру та злагоди, час зустрічі у затишному родинному колі, та, насамперед, — це Велика містерія чуда, коли на землю прийшов Спас усього людства та коли увесь світ славить та витає Боже Дитя згідно з традиціями, які складись історично та є надбанням нації. У ці благословенні Богом дні душа наповнюється світлом і попри щем морозів серце палає іскрою радості та умиротворення.

Відвідини близьких та рідних доповнюють радісні передчуття, особлива містерія проявляється у піснях, що лунають на порозі кожної домівки лише у цей благословенний час. Звісно ж, що мова йде про колядки. Ці традиційні пісенні возвеличення народження Христа настільки вкоренилися у свідомість пересічного українця, що неможливо собі уявити Різдво без них. Поміж рядків їх тексту є можливість в особливий спосіб долучитись до восхвалення Господа та у тиші свого серця пережити це, направду, велике чудо Божої милості та любові.

Цьогоріч особливий дух Різдва разом із неповторною атмосферою свята відчули парафіяни церкви святого архистратига Михаїла, що у с.Підгороднє. Адміністратор храму — о. Ігор Леськів започаткував величне дійство, яке не має аналогів у районі та обіцяє стати доброю традицією задля хвали Новонародженого Немовляти Сина Божого.

Завдяки плідній співпраці із співслужителем о. Михайлом Городиським та церковною громадою, 22 січня у стінах місцевої церкви відбувся фестиваль Різдвяної коляди, що наповнив серця парафіян і гостей храму світлом Божої благодаті. Учасники дійства — колектив хору, вертепної драми з числа парафіян с.Підгороднє та запрошені близькі сусіди — хор та вертеп із церкви бл. Миколая Чарнецького, восхваляли народження Христа та запалили вогонь душевного піднесення. Зігрівали душу та тіло також частування — теплий чай, пампушки, горіхи — традиційні ласощі з глибини віків історії нашої нації. Кульмінацією свята стала спільна коляда, що поєднала у собі відгуки дзвінких голосів малечі та статечні — дорослих. На обличчях сяяла посмішка, повідомляючи оточуючим, що серце вдома, в очах горів вогонь від пережитої радості. У передзвоні спільної коляди не залишилось нікого, хто б не відчув дотик того часу до свого серця.

Марія Леськів, с.Підгороднє
“Народне Слово”, 9 лютого 2012р.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Напишіть відгук

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: