Дійові особи: Автор, Голос, Цар Ірод, Прислужник, Книжник, Мама, Марія.
Автор:
В обіймах ночі земля дрімає…
О, Боже любий, яка краса!
Яскраво місяць в висотах сяє,
А небо чисте, немов роса.
Про щось тихенько шепочуть зорі,
Все небо повне незримих див,
Та що це сталось? Десь там – в просторі
Порушив тишу чудовий спів.
Його почувши, земля здригнулась,
На мить завмерла від цих чудес.
Пташки й дерева від сну проснулись,
Земля приймає гостей з небес.
Збулись, нарешті, слова пророчі,
В людському тілі зійшла любов,
Коли все спало, в темряві ночі
На землю з неба Христос прийшов.
Небесні хори Його вітали,
На цій планеті, де стільки зла.
Про мир небесний вони звіщали,
Хвала Творцеві, за все хвала!
Голос:
«Слава на небі Богу, на землі мир,
А в людях добра воля» Луки 2:11
Автор:
Коли ж цю Ірод почув новину
Він аж від злості трястися став,
Злякавшись сильно, він в ту ж хвилину
Нараду в домі своїм зібрав.
Цар Ірод Мені відомо сьогодні стало,
Що в нашім краю родився Цар,
Чому ж прислуга про це мовчала,
Як це все сталось, що я не знав?
Прислужник:
О, ні, такого не може бути,
Лиш тільки ти є для нас царем.
Тебе так люблять всі наші люди,
І ми за тебе на смерть підем.
З тобою добре народу жити,
Не зможе скинуть тебе ніхто,
Хто може, царю, тебе змінити,
І буде кращим за тебе хто?
Цар Ірод:
Такі безглузді твої питання,
Я цій дитині готую дар,
Нехай наші люди візьмуть Писання
І скажуть, хто Він, цей новий Цар.
В якому місті Він міг родитись
Мерщій шукати Його ідіть,
Я хочу також Йому вклонитись,
Тому скоріше Його знайдіть.
Автор:
А в царськім домі не чули цього,
І слів пророчих ніхто не знав.
Та раптом книжник озвавсь до нього
Й Михея книгу читати став.
Книжник:
«І ти, Вифлеєм, земле Юдина,
Не менший нічим між осадами Юдиними,
Бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він
Пасти народ мій Ізраїльський”. Матвія 2:6
Цар Ірод:
Ага, пророки про це вже знали,
Та я все рівно свій план здійсню,
Народи ваші Царя чекали,
Та я маленьким Його ще вб’ю.
Ніхто не сміє мій трон зайняти,
Ще поки я на землі живу.
Комусь, як відсіч захочу дати,
То ради цього на все піду.
Автор:
Жахлива звістка рознеслась всюди,
Про цей нелюдський царевий план, –
Дітей маленьких вбивати буде
Ось цей жорстокий і злий тиран.
Над містом древнім гроза нависла,
На руки взявши дітей своїх,
Скорботні мами втікали з міста,
А сльози лялись по щоках їх.
Голос:
“Чути голос в Рамі, плач і ридання,та
голосіння велике: Рахіль плаче за ді-
тьми своїми, і не дається розважити
себе, бо нема їх”. Матвія 2:8
Автор:
Відчай, страждання і страшні муки,
Серця розбиті стискались в мам,
Вони здіймали до неба руки
В сльозах кричали: “Не дам, не дам!”
Мама:
За що кровинку мою вбиваєш?
Я ж більше себе її люблю,
Невже ти діток своїх не маєш,
Поглянь на сльози, які я ллю.
Скажи, що злого воно зробило?
За нього вмерти хотіла б я,
Воно невинне, і жить хотіло,
Невже камінна душа твоя?
Прошу, благаю, помилуй сина,
Яким прекрасним він є, дивись,
Це ж мила й рідна моя дитина,
Мої ти сльози пожнеш колись.
Автор:
Цих слів не чули, на жаль, солдати,
Людське їм горе було чужим,
Вони вже звикли когось вбивати,
І сльози інших байдужі їм.
А десь в Єгипті, свята Марія,
Схилилась тихо до Божих ніг,
За Свого Сина вона радіє,
Що Бог від смерті Його зберіг.
Марія:
Я так щаслива, це справді чудо!
Господню милість я бачу знов,
Тому я хочу звістити всюди,
Його безмірну й святу любов.
Хай вічна слава Йому лунає,
Він Сина мого від смерті спас,
Йому подібних ніде немає,
Такий Він добрий і любить нас.
Автор:
Коли дивлюсь я на ці події,
Міцніє віра моя й любов,
А в грудях серце моє радіє –
Це ж ради мене Христос прийшов.
Лишив простори і славу неба,
На хрест піднявся, щоб там вмирать,
Тепер повірить Йому лиш треба,
І дар спасіння Його прийнять.
Нехай в це славне різдвяне свято,
Забувши зло і лишивши гріх,
Прийде до Бога людей багато,
Бо Він сьогодні спасає всіх.
Христос родився! Нехай лунає
Хвала й подяка Йому від нас,
Хай вся вселенна Йому співає
У цей чудовий різдвяний час!
Схожі публікації
-
20.04.2024 -
-
17.04.2024 Утреня з поклонами
Залишити відповідь