Проповідь на Зіслання Святого Духа

0 1827

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

П’ятдесятниця. Зіслання Святого Духа

Апостол: Ді 2, 1-11
Євангеліє: Йо 7, 37-52; 8, 12

Свято Зіслання, або прихід Святого Духа, дуже знане для нашого люду, люблене в нас, очікуване та відповідно відзначуване. Особливо в нашому краї легко впізнаємо його: коли проїжджаємо селами та містами, зауважуємо зелені гілки дерев, квіти, шувар (аїр) тощо, котрими прикрашені помешкання. Що означає цей звичай? Це символ життя, відновлення, повноти сили, радості, дії… а також прямування до певної мети. Це символи сили та могутності Святого Духа, котрого Ісус Христос обіцяв зіслати людям після свого відходу до Отця Небесного. “Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас” (Йо 16,7). В іншому місці Спаситель говорить: “Отець Небесний дасть Святого Духа” (Лк 11,13). Одного разу Христос говорить, що сам пришле Святого Духа, в іншому місці твердить, що Отець Небесний дасть Духа, бо він – “Дух істини, який від Отця походить” (Йо 15,26). А це все разом означає, згідно зі словами Ісуса Христа: “Я і Отець – одно” (Йо 10, 30). Особа слабкої віри або той, хто не хоче шукати правди, легко може піддатися різним єретичним твердженням, що Син Божий та Отець Небесний не є рівні; а той, хто бажає звести когось з дороги правди, буде вживати вирвані окремі вирази із повноти тексту Святого Письма, замовчуючи інші. Друга особа Божа, Син Божий, по-різному висловлювався, аби переконати та ввійти у спосіб мислення тодішніх людей, щоб вони зрозуміли, що Він рівний з Отцем та Святим Духом. А коли Син Божий говорить, що “Отець більший від мене” (nop. Йо 14, 28), то хоче тим ввійти у спосіб думання учнів, тому що вони думали про Нього, як про людину, а Отця визнавали великим. Тому Ісус іде до Отця, котрий сильний та могутній, аби знищити всі біди й утвердити учнів у пізнанні Христового Божества (nop.: св. Ів. Золотоустий, Бесіда 75 на Івана, п. 4). Також і сьогодні нерідко трапляються люди, котрі намагаються захитати слабких у вірі своїми половинчастими або брехливими твердженнями про нерівність Трьох Божих Осіб або закидають у маловірні серця сумнів про їхнє Божество. Свята Церква, покликаючись на Святе Письмо, навчає, що три Особи Божі – рівні, що вони становлять єдиного Бога, будучи трьома Особами. А в “Символі віри” про Святого Духа ми визнаємо, що він з “Отцем і Сином рівнопокланяємий та рівнославимий”. Святий Григорій Ниський пише: “Тому, коли честь Отця досконала, досконала й честь Сина, а визнано, що досконалість честі належить і Святому Духові” (Св. Григорій Ніський, “Про Святого Духа. Проти македонян, духоборців”).

Апостоли отримали обіцяного Духа, котрий прийшов після вознесіння Ісуса Христа на небо, як “силу”: “Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти” (Лк 24, 49). Учні Христові тепер сильні, тому що охрещені Святим Духом: “Той буде вас христити Духом Святим ” (Лк 3, 16). Дія Бога зовсім інша від дії людини або природних явищ. Вогонь має властивість палити, шум розполохує людей, але коли це походить від Господа, воно має свою мету та інше забарвлення. Вогонь не торкнувся трьох юнаків – Сердаха, Мисаха та Авденаго, – що були в печі (nop. Дан 3, 94). Подібно вогонь не зашкодив й апостолам, бо це був Святий Дух у вигляді вогняних язиків. А шум не спонукав людей утікати, а, навпаки, зібрав їх, і вони почули, “остовпілі та здивовані”, свою мову від тих, хто її не вчив (nop. Ді 2, 7). Уже відразу, коли зійшов Святий Дух, учні стали безстрашно виконувати заповіт Господній: “Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи” (Мт 28, 19). І народи почали чути своїми мовами величні діла Божі (nop. Ді 2, 11), тому шо апостоли отримали могутнього Вчителя:” бо Дух Святий навчить вас тієї години” (Лк 12,12); «Дух істини, він і наведе вас на всю правду» (Йо 16. 13). Усе, що від Бога походить, тривале й незмінне, і ведені й вроджені духом будуть ставати духовними: “а що народжується від Духа – дух” (Йо 3, 6). Ось так народилася Церква Христова, на чолі котрої стоїть Христос, який настановив апостолів, аби служили людям і пильнували за праведністю поширення Його науки на землі.

Нам слід бути дуже обережними, аби не дати себе звести різним лжепророкам, неправдивим учителям (nop. Мт 7. 15), котрі навчають у своє ім’я, – перед цим перестерігав нас Ісус Христос. Люди слабкої віри дають себе легко звести, шукаючи здоров’я в різних знахарів і ворожбитів, цілителів та екстрасенсів, тим самим покидають Бога, а поклоняються всякому злу, котре розкинув злий дух у цьому світі. Ісус Христос наперед заповів нам знаки і чудеса, щоби ми не мали потреби в якихось здогадах та грішних пророцтвах. Св. Іван Золотоустий запитує: що “отримує людина від заклинателів, коли на нападають всякі біди? …Хто такий ворожбит: це – злий демон…” (св. Ів. Золотоустий, розд. 8 на Ісаю). Про таких людей можна сказати, що вони не “можуть прийняти Духа істини” (Йо 14, 17), тому що віддалися батькові брехні (nop. Йо 8,44), тобто йдуть за душогубцем Дияволом. Христос звертається до нас: “Прийміть Духа Святого!” (Йо 20, 22). Приймімо це світло, щоб бути синами та дочками світла, а не темряви. Живімо у правді: “І не засмучуйте Святого Духа Божого” (Еф 4, 30), бо Спаситель обіцяв нам: “І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки” (Йо 14, 16). А в Господа обіцяти значить виконати, чинити слова правдою. Тому радіймо в день свята П’ятдесятниці приходові Святого Духа і будьмо вірні цьому Світлу, вогню Любові та вічній Правді, щоб усім стати учасниками вічної радості – Царства Небесного.

Собор Св. Юрія, м.Львів, 11.06.2006.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296 с. сс.205-207.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Напишіть відгук

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: