Проповідь на Вісімнадцяту Неділю по Зісланню Святого Духа.

0 687

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Вісімнадцята Неділя після Зіслання Святого Духа

Апостол: 2 Кр 9, 6-11
Євангеліє: Лк 5, 1-11

Часто ставалося так, що Ісус Христос проповідував у різних місцях, люди старалися йти за Ним, щоб послухати Його слів. Очевидно, з ним були апостоли, котрих Він готував продовжувати Його Боже діло. Одна із євангельських розповідей повідомляє, що Ісус перебував на березі Генезаретського озера, на місці, де при березі стояли два човни. Із двох човнів, які були у воді, Ісус вибрав один, що належав Петрові. Зрештою, ці човни не були пристосовані та вигідні для того, щоб з них зручно було промовляти. Човни були в робочому вигляді, тому що учні всю ніч працювали, тобто ловили рибу, і в цей час полоскали сіті. Господь не вишукує собі вигідного місця. Ісус просить, щоб відплисти від берега, а сам, сидячи в човні, немов в амфітеатрі, де без великих зусиль добре промовляти й легко чується голос, бо для доброї акустики служили вода і берег, почав навчати. Народ пізнав Христа, пізнав Його науку, котрої був спраглий, тому люди шукали Його, аби почути слово Боже. Для людей не мало значення, звідки Він говорить, у якому положенні Він перебуває чи якого тембру Його голос, – люди наповнювалися сказаним словом і відходили по відповідному часі додому.

У цьому випадку Ісус не закінчив своєї місії, Він, свідомий того, що учні, трудячись усю ніч, нічого не зловили, просить відчалити на глибінь і закинути сіті. Для Петра було легко послухати науку Вчителя щодо релігійних справ, але слухати і виконати досвідченому рибалці те, що стосується до ремесла риболовлі, становило, очевидно, певну трудність. Тому, перемагаючи себе, нехтуючи свій довгорічний досвід рибальства, він промовляє:”… на твоє слово закину сіті”. Великим було здивування Петра, що не тільки щось впіймали, але спіймали стільки риби, що сіті почали рватися, можливо, це була перша ловитва Петра, коли він зловив таку надзвичайну силу риби, та ще й удень. Петро не міг цього зрозуміти і тому просить, припавши перед Ісусом, щоб Той відійшов від нього, тому що він грішна людина. Жах огорнув всіх, хто побачив таку кількість зловленої риби. Здається, що нічого дивного: закинули сіті і зловили рибу, але для досвідчених риболовів така велика кількість риби здавалася чимось неймовірним. Петро лише спромігся на слова просьби, щоб Ісус віддалився від нього, бо відчував свою велику гріховність супроти святості Ісуса, що вчинив йому таку милість.

Наука цього євангельського читання призначена не тільки для Петра. Господь бажає пригадати кожній людині, що вона у своєму житті потребує Бога, котрий є святий, всемогутній, всюди присутній та люблячий батько. Якщо ми хочемо добре перейти через екзамен життя, виконати завдання, довірене нам Господом, то мусимо визнати нашу обмеженість і в такому разі можемо розраховувати на Божу поміч.

Чим закінчилася нічна ловитва риби для Петра? – Невдачею. Сьогоднішня техніка, машини, прогрес облегшують працю людини, виконують за неї роботу та слухають її, з іншого боку, людина забуває, що вона має слухати Того, хто створив чудовий всесвіт разом із нею, – Бога, свого Творця. Часто стається так, що людина облегшує свою працю, але погіршує стан своєї душі – віддаляється від Бога. Здається, що людина так багато досягла: опановує космос, “тривожить стратосферу”, але не може нічим зарадити, коли рветься якась жилка в тілі й людина прощається із життям на землі. Людина не тільки безсила проти смерті, вона надзвичайно слабосила боротися проти своїх злих звичок і без Божої допомоги не може їх здолати у своїй поведінці. Часто “мала людина”, якщо можна так сказати, що ледве навчилася писати, претендує бути паном усього світу. Шукає цікаву інформацію в книжках, інтернеті, деінде, але бракує цій людині елементарних знань про свого Творця. Дуже часто люди забувають, що вони не є Творцем, що вони тільки перетворювачі вже від віків створених речей. Не людина встановлює закони природи – вона їх тільки віднаходить. Дивним є те, що в малому людському серці міститься так багато інформації про світ та його речі, а бракує місця для Бога. Шановна людино, “зроби у своєму серці маленьке місце для Бога і побачиш, що негайно багато доброго почне робитися з твоїм життям”, – пише один автор. Великий англійський учений, математик і фізик Ньютон майже завжди ходив без покриття голови – тим виражав шану Творцеві всесвіту і твердив, що йому вистачить грудки землі, щоб оспівувати Творця…

Здавалося, що Ісус говорив до Петра слова, котрі мало що означали для нього, оскільки не було причини закидати сіті в таку пору, але слова Христової проповіді, що їх перед хвилею чув Петро, коли сидів на кормі човна, торкнулися його серця, і він говорить: “…на твоє слово закину сіті”. Нічна праця Петра з іншими рибалками не мала успіху, вони були втомлені й незадоволені, а слово Боже має силу наповнити не тільки сіті рибою, але кожну людину Господнім благословенням, Божою силою, коли: “Скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться” (Мт 17, 20). Слово Боже має силу перемінити людину, якщо особа дозволить цьому слову ввійти в неї. Петро просить, аби Господь віддалився від нього, бо свідомий свого грішного стану, а Ісус відповідає: “Не бійся! Від нині людей будеш ловити ” (Лк 5, 10). Ісус хоче сказати, що без Нього Петро не зможе довершити нічого, що він потребує Бога у важливій справі, а саме приводити людей до Нього, і тут його людських сил замало. І Симон погодився піти за Христом, залишив сіті, родину, не знав, що його чекає в майбутньому, як складеться його життя, – він довірив його Христові. Це не означало, що йому відтепер буде легко й зручно. Минув невеликий проміжок часу, і Петро опинився на дворі Каяфи, відрікся Христа; згодом навернувся, приймаючи лагідний і повний любові Ісусів погляд. Оплакував свій негідний вчинок, картав себе покутою, обіцяв Господові на березі моря після Його воскресіння любов і прийняв відповідальність за Христове стадо, тобто за людей. Врешті він опинився в Римі і помер на хресті, повішений головою вниз, бо вважав себе недостойним померти в такому положенні, як вмирав його Господь.

Від цього часу й до сьогодні послідовники Христа розійшлися по всій землі, наражаючи своє життя на небезпеку. І святий апостол Павло пише: “Тож ми самі хвалимося вами по Церквах Божих, вашою витривалістю і вірою в усіх переслідуваннях та напастях, які ви переносите” (2 Сол 1,4). Слід пам’ятати, що Христос не обіцяв вигідного життя тим, хто йде за Ним, не має значення, чи це особи богопосвячені, чи миряни: “Переслідували мене – переслідуватимуть і вас” (Йо 15, 20). Дякуймо Богові, що запевнив нас, що Його слова зберігали і наші будуть збережені, коли промовляємо в Його ім’я.

Собор Св. Юрія, м. Львів.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Напишіть відгук

Youtube

Google+

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: