Проповідь на Неділю про Закхея

0 2774

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

Неділя про Закхея

Апостол: 1 Тм 4, 9-15
Євангеліє: Лк 19, 1-10

Інколи стається, що до великих чи менших міст приїздять визначні люди, котрих влада або інші особи, що їх запросили, намагаються гідно прийняти. Майже ніколи не буває так, що ті, які приїхали на запрошення інших, визначають місця чи осіб, котрих хотіли б відвідати. Запрошеним пропонують певну програму, на котру вони погоджуються або від котрої відмовляються.

Текст сьогоднішнього євангельського уривку розповідає про подію, котра відбулася дві тисячі років тому. Ісус Христос ходив по містах і селах тодішньої Юдеї і навчав. Бувало, що часом хтось запрошував Його до себе на гостину. Не було звичаю, навіть людям високого стану, напрошуватися самим до когось у господу Тому всі дуже здивувалися, коли почули, що Ісус хоче бути в домі Закхея, котрого вважали грішником. Він, Закхей, був старшим над митарями, котрий на той час складав контракт на торгівлю і встановляв величину податку на речі, якими торгували. Крім того, Закхей мав підлеглих, яким призначав певний вид праці при митниці (пop. Craig S. Keener, “Історико-культурний коментар до Нового Завіту”). Його не любили краяни, не так з причини, що він був митником, але тому, що був ставлеником римлян, які панували над Юдеєю. Із тексту Святого Письма можна здогадатися, що особа, котра виконувала службу митника, була, мабуть, байдужа до релігії і не звертала уваги на давання приписаної десятини із плодів, тому фарисеї підозріло дивилися на те, що їм така особа жертвувала.

Святе Письмо в уривку про зустріч Ісуса із Закхеєм звертає увагу на багато різних прикмет та подробиць. Читаючи або слухаючи уважно цей текст, довідуємося, що чоловік, про котрого йдеться, має ім’я, що він митник і багата людина. Історія говорить про нього те, що він був малий на зріст, за тодішніми мірками це означало, що був нижчий, ніж 150 см, хоч це зовсім не перешкоджало йому бути багатим митником. Значить, мав організаційні здібності, умів організувати працю на митниці. Мабуть, виконував добре свою працю, коли чужинці й загарбники – римляни – доручили йому таку роботу Текст Святого Письма згадує, що цей чоловік мав велике бажання побачити Ісуса, але не тільки малий зріст, а також велика кількість народу, що супроводжували Ісуса, стали йому на перешкоді. Його бажання подивитися на Ісуса Христа було таке велике, що він за всяку ціну намагається не втратити можливості його побачити. Закхей долає перешкоди: вибирається з-посеред натовпу; біжить (не йде, а біжить) наперед, передбачаючи дорогу, котрою буде проходити Ісус, залізає на дерево, звисаючи на гілляці, очікує на наближення Христа.

І тут стається непередбачена ситуація, а саме: Ісус Христос, підійшовши до місця, де, сидячи на дереві, перебував Закхей, піднімає голову вгору, звертається до Нього на ім’я, кажучи, щоб швидко злізав і спішив додому, тому що Він, Христос, хоче прийти до його дому. Святе Письмо звертає увагу на те, що Закхей слухає і виконує просьбу Христа – злізає швидко з дерева і радо приймає Господа у своєму домі. Очевидно, що Ісус Христос, як Бог, знав велике та щире бажання митаря і знав також, що будуть нарікати й судити його присутні, які все це бачили та чули. Але Ісус не зважає ні на що, тому що йде “шукати і спасати те, що загинуло”. Щирість і відвертість Закхея під час зустрічі з Христом приносять несподівані для нього плоди: він змінився, і все, що “неможливе у людей, можливе є в Бога” (Як 18, 27). Закхей, котрий до цього часу старанно дбав, щоб багатіти лише дочасними добрами, і, можливо, ніколи не думав про вічне життя та вічну щасливість, показує велич духа і готовність половину свого майна роздати убогим, а якщо когось скривдив – повернути вчетверо. Сердечне стремління духа Закхея до зустрінутого Вчителя вчинило велику зміну в його душі: від цього часу він буде дбати про своє спасіння, що відтепер займає перше місце в його житті. Під час перебування Господа в його домі він перемінює дочасну мамону на вічні дари, тобто готовий позбутися всього, щоб тільки виправити кривду і здобути перемир’я з Богом, ближнім та самим собою. Закхей рішучий, він не відкладає свого навернення на пізніше, а вважає, що “тепер – час сприятливий, ось тепер – день спасіння” (2 Кр 6, 2). Прийняття Ісуса Христа не було для Закхея тільки зовнішнім – щоб не забракло уваги та їжі на столі, – він змінюється внутрішньо, і це не проходить повз увагу Ісуса, котрий каже, що “сьогодні на цей дім прийшло спасіння”.

Можливо, упродовж нашого життя ми не раз робили постанову змінити своє життя на краще, але ця постанова завжди закінчувалася із тривалістю мильної бульки. Можливо, багато разів ми приймаємо Ісуса Христа під видом хліба й вина в дім свого серця, але не бажаємо змінити свого життя, бо ми звикли до своїх помилок, в котрих нам добре ведеться. Можливо, час від часу дивуємося іншим у їхніх добрих змінах, але змінити свого життя не маємо жодного бажання? Слід признатися, що наших зусиль, бажань та постанов не вистачить, нам потрібний Христос, щоб увійшов у наше життя і допоміг змінитися. Ми слабосилі, а Він всемогутній Бог і Творець, тому довірмо наше життя Йому і терпеливо та з великою надією очікуймо переміни та нашого спасіння. Пресвята Богородице, спаси нас!

Храм Преображення ГНІХ, м. Городок, 09.02.2003.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с.

Якщо ви знайшли орфографічну помилку, будь ласка, повідомте нам.
Виділіть текст і натисніть Ctrl+Enter.

Схожі публікації

Напишіть відгук

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: