Проповідь на П’яту Неділю по Зісланню Святого Духа.

0 1327

Проповідь
Високопреосвященішого Владики Ігоря,
Архиєпископа Львівського

П’ята Неділя після Зіслання Святого Духа

Апостол: Рм 10, 1 – 10
Євангеліє: Mт 8, 28 – 9, 1

Усі ви, що відвідуєте церкву і регулярно, принаймні в неділі і свята, приходите, щоб брати участь у Богослужіннях, багато разів чули євангельський уривок про біснуватих, що зустрілися з Ісусом Христом; про мешканців Гадаринського краю, котрі не хотіли прийняти Ісуса; про велике стадо свиней, що втопилося в морі. Мабуть, ви самі щось думали про цю подію, чули різні пояснення священиків під час проповіді. Можливо, про це читали із пояснень у певних книгах.

Учні з Ісусом Христом пливли морем. Налякані бурею, що знялася раптово, розбудили сплячого Ісуса, який погрозив бурі, і вона вщухла, що викликало великий подив в учнів. А ось тепер вони прибули до берега Гадаринського краю, Спаситель допоміг двом біснуватим людям звільнитися від дияволів. Дозволив бісам, на їх прохання, увійти в свиней, що кинулися у воду й потонули. Сталося велике диво: усі “мешканці міста вийшли Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць”. Не вийшли, щоб прийняти Бога, а віддалили свого Творця.

Це наша людська історія, коли ми видаляємо Бога з нашої душі чинячи гріхи, тобто запрошуємо ворога-диявола на місце Бога, і Господь не противиться, а залишає людину за її бажаннями. Бог настільки слухняний людині, що бажає перебувати в ній та провадити її до спасіння, а людина така неслухняна Богові, що видаляє його, попри Його всемогутність. А Він, як повчає святий Іван Богослов, не тратить надії, хоч людина злегковажила Його: “От, стою при дверях і стукаю” (Од 3, 20). Хоче й очікує, щоб людина пустила Його до дому свого серця.

Мені хочеться навести гарні пояснення ці її історії словами святого Івана Золотоустого, котрий запитує: “Чому Христос дозволив демонам увійти в свиней?” Святий Іван Золотоустий (28-а Бесіда на Матея) пояснює, що Він це зробив для багатьох майбутніх добрих наслідків: по-перше, щоб. звільнивши людей від злих мучителів, показати заподіяну велику шкоду; по-друге, показати, що біси без Його дозволу не сміють зашкодити навіть свиням; по-третє, дати знати, що з людьми біси вчинили б ще гірше, ніж зі свиньми, якщо б ті в такому нещасті не вдостоїлися великого Божого милосердя. Відомо, що дияволи ненавидять нас більше, ніж безсловесних тварин. Тому, коли вони не пощадили свиней і миттю скинули їх у море, тим більше зробили б це з одержимими людьми, котрих вони волочили і кидали ними по пустелях, якби Боже провидіння не стримувало і не пригашувало їхніх устремлінь. Господь піклується про кожну людину зокрема, бажає їй добра і все творить для її спасіння. Ці біснуваті давно вже були б замучені до смерті, коли б не були збережені опікою з висоти. Спаситель дозволив бісам ввійти у стадо свиней, щоб мешканці цих країв пізнали його могутність. Мешканці цього міста були духовно сонні, вони мали прийти до Ісуса й поклонитися йому та дивуватися з його сили, а вони просили його відійти від них. Люди цінували матеріальні блага більше за духовні й мали більший жаль за погиблим стадом свиней, ніж мали б радіти з того, що до них прийшов день спасіння.

Біси завжди стараються довести людей до відчаю і радіють їхній погибелі. Хоч люди не прийняли Христа до свого краю, все ж таки показалася Божа сила і виявилася слабкість дияволів, що не мали можливості ввійти навіть у безрогих. Звідси потрібно зробити правильний висновок: люди, котрі уподібнюються до безрогих, легко ловляться дією дияволів. Але коли такі цілковито уподібнюються до свиней, – навчає далі святий Іван Золотоустий, – тоді не тільки бувають піддані дияволам, але кидаються на вічну погибель (пop. Бесіда 28, на Матея).

Коли люди просили Ісуса залишити їх. Він відійшов від них. Тим самим вони показали себе недостойними Його науки, але Ісус дав їм двох наставників – людей, звільнених від демонів. Сам відійшов, залишаючи гадаринців у великому страху. Чутка про Нього розійшлася велика через усе, що сталося, а люди по-різному прийняли це.

Коли пристрасна до нечистоти людина мучиться всякою тілесною красою, тоді вона нічим не відрізняється від біснуватого. Одягнена одежею, але не має правдивого одіяння. Хто може зв’язати або втримати таку безстидну людину, що ніколи не перебуває в собі, а завжди бігає по гробах, тобто прив’язана до гріхів? Справді, такі мешкання блудників, наповнені великого смороду і гнилизни. Що сказати про грошолюбів і тих, що прив’язані до матеріальних дібр? – запитує святий. Хто може їх зв’язати? Страхи, погрози, обіцянки, поради? Усі ці кайдани вони розривають. Неможливо служити Богові і мамоні. Люди, що уражені якоюсь грішною пристрастю, хоч живуть у містах, живуть ніби в пустелях, – пише святий Іван Золотоустий. Він говорить, що такі люди звідусіль обкладені кайданами: страхом перед суддями, погрозою законів, презирством людей і багато чим іншим, – вони розривають ці кайдани і все нівечать. Вибирають радше погибель, ніж спасіння. Бажають жити розкішно кілька років чи десятків років, ніж дбати про щасливе вічне життя. Це гарна нагода кожній людині задуматися сьогодні над своїм способом життя! Запитати себе: чим переповнене моє серце? Мої бажання? Чи дійсно я бажаю більшого – щоб Господь жив у мені, чи, можливо, я заспокоююся тим, що відвідую церкву, сповідаюся раз на рік, даю милостиню, часом вдома помолюся – і мені вистачає, а за більше дбання про свою душу забуваю. Можливо, ми призвичаїлися до свого способу життя і не бажаємо за святим апостолом Павлом повторити: “Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою” (Гл 2,20).

Храм Всіх Святих Українського Народу. м. Львів, 04.07.2004.

Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с. сс.20-22.

Схожі публікації

Напишіть відгук